Рішення від 18.03.2025 по справі 914/2449/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 Справа № 914/2449/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяв про стягнення витрат на правову допомогу у справі

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ТІК Логістикс, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця Одноріг Юрій Ярославович, м. Львів

про: стягнення 55 000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Єремов М.С.;

від відповідача: не з`явився;

встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» до Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрій Ярославович про стягнення 55 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 позовні вимоги задоволено.

03.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача (документ сформовано 01.03.2025) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (Вх. №842/25), у якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» 15 00,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 03.03.2025 судом призначено розгляд заяви відповідача про відшкодування судових витрат на 18.03.2025.

13.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому представник відповідача просить суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з ФОП Одноріг Юрія Ярославовича у справі №914/2449/24 відмовити; у випадку висновку суду щодо наявності підстав для стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу - зменшити розмір таких витрат які підлягатимуть до задоволення до розміру 10 відсотків від документально обгрунтованого заявленого розміру.

В судове засідання 18.03.2025 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті поданої заяви, через систему «Електронний кабінет суду» представник позивача подав заперечення на відшкодування судових витрат відповідача (Вх. №6849/25).

Представник відповідача не з`явився, через систему «Електронний кабінет суду» подав заяву про розгляд без участі (Вх.№ 6848/25).

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: Договір про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2025, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2025 на суму 15 000,00 грн; Рахунок-фактура від 26.02.2025; ордер на надання правничої допомоги ВС 1134982 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Єремова Михайла Сергійовича.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надіслана до суду 01.03.2025, як вбачається з відмітки «Електронного суду» та зареєстрована судом 03.03.2025.

Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява зазначена у позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, позивачем у справі ТзОВ «ТІК Логістикс» укладено Договір про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2025 з адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем.

Згідно п. 1.1. Договору предметом Договору є процесуальне (судове) представництво Клієнта в господарському суді Львівської області у справі №914/2449/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» (Клієнт) до Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 55 000,00 грн безпідставно набутих коштів та судових витрат.

Згідно пункту 3.1. Договору 3.2. Гонорар за цим Договором становить фіксовану суму в розмірі 15 000,00 грн, який не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Адвокатом часу.

Як свідчать матеріали справи, адвокатом клієнту були надані юридичні послуги, що підтверджується відповідною копією Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2025 на суму 15 000,00 грн.

Зокрема, вказаним актом визначено, що Адвокат передав (виконав), а Клієнт прийняв наступні послуги за Договором про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2025, а саме:

- процесуальне (судове) представництво Клієнта в Господарському суді Львівської області у справі No 914/2449/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» (Клієнт) до Фізичної особи - підприємця Одноріг Юрія Ярославовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 55 000,00 грн безпідставно набутих коштів та судових витрат, в тому числі:

- ознайомлення з матеріалами справи;

- підготовка та подання до Господарського суду Львівської області клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- клопотання про долучення доказів щодо представництва;

- підготовка та участь в судових засіданнях у Господарському суді Львівської області.

Сторони погодили цим Актом, що відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість послуг (гонорар) за Договором становить фіксовану суму в розмірі 15 000,00 грн, яку Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Адвоката в порядку, визначеному п. 3.5 Договору (пункт 2. Акту №1 приймання-передачі наданих послуг).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У поданому клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач стверджує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними.

Відповідач стверджує, що Договір про надання правової допомоги з адвокатом Єремовим М.С. було укладено лише 03.02.2025 року, однак всі заяви по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив) були сформовані і подані до суду значно раніше (восени 2024 року), а отже адвокат не міг брати участі у формуванні правової позиції Позивача на підставі вказаного договору; представник Позивача брав участь лише у судових засіданнях, що відбувались 18.02.2025 р. та 25.02.2025 р., тобто лише у 2 судових засіданнях.

Відтак просить суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з ФОП Одноріг Юрія Ярославовича у справі №914/2449/24 відмовити; у випадку висновку суду щодо наявності підстав для стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу - зменшити розмір таких витрат які підлягатимуть до задоволення до розміру 10 відсотків від документально обгрунтованого заявленого розміру

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Єремов М.С. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат, суд констатує, що у даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

Суд також звертає увагу, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та по обсягу доказів не є загромадженою, судовий розгляд справи не був тривалим. Тобто, надання адвокатами відповідача послуг по доказуванню та обґрунтуванню своєї позиції, поданню заяв по суті справи відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг не зайняло багато часу на ознайомлення з матеріалами справи та прийняття участі у двох судових засідань, а подання клопотання про відеоконференцію, та надання доказів щодо представництва інтересів у судді не є наданням юридичних послуг.

Предметом позову у даній справі є стягнення 55 000,00 грн.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі наданих послуг про який зазначалось вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

На переконання суду, правову допомогу слід зменшити, а розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача в цьому випадку є сума 6000,00 грн.

Суд враховуючи, що справа не є складною та не є об`ємною розглянута з дотриманням процесуальних строків, тому сума 6000,00 грн є співмірною та адекватною.

Заявлена відповідачем вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 6000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Суд розглянувши заяву відповідача про відшкодування судових витрат встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» 55 000,00 грн та 3028,00 грн судового збору.

Процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі.

Так, за змістом ч. ч. 1, 3 ст. 123 витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною. Тому сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також не встановлено зловживань процесуальними правами зі сторони ТзОВ «ТІК Логістикс».

Крім цього вказана норма дає право, а не обов`язок покладення на сторону судових витрат незалежно від результатів вирішення судового спору.

Враховуючи викладене, а також те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 позовні вимоги задоволено, тобто рішення відбулось на користь позивача, тому витрати на професійну правничу допомогу відповідача покладаються на останнього.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича про відшкодування судових витрат.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Заяву про відшкодування судових витрат у справі задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Зоря, вул. Будівельників буд. 6, кв.21, код ЄДРПОУ 42965847) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича про відшкодування судових витрат у справі.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.