Рішення

від 10.03.2025 по справі 420/23522/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23522/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ради адвокатів Одеської області (вул. Жуковського, 14, м. Одеса, 65001, код ЄДРПОУ 38478526) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області, в якому позивач просить:

дії Ради адвокатів Одеської області (код ЄДРПОУ: 38478526, 65000, м. Одеса, вул. Жуковского 14, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, тел.: НОМЕР_7) з ненадання ОСОБА_1 відповіді протягом 57 днів на Заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024р. - визнати протиправними;

зобов`язати Раду адвокатів Одеської області (код ЄДРПОУ: 38478526, 65000, м. Одеса, вул. Жуковского 14, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, тел.: НОМЕР_7) відшкодувати ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 завдану моральну шкоду у сумі 13 810 гривень;

зобов`язати Раду адвокатів Одеської області (код ЄДРПОУ: 38478526, 65000, м. Одеса, вул. Жуковского 14, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, тел.: НОМЕР_8) відшкодувати ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 завдану матеріальну шкоду здоров`ю у сумі 1381,7 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 16.04.2024 р. у паперовому вигляді за поштовою адресою та 17.04.2024 р. за офіційною електронною адресою позивач вернувся з Заявою (запитом) до Ради адвокатів Одеської області, яка була зареєстрована за вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р. У Заяві (запиті) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р. позивач просив Раду адвокатів Одеської області, відповідно до прав людини визначених Конституцією України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», п.1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», надати йому законом передбачене право на ознайомлення з матеріалами/інформацією якою напряму зачіпаються його особисті права та інтереси. Не отримавши протягом 53 днів будь-якої відповіді від Ради адвокатів Одеської області, позивач вимушений був 10.06.2024 р. звернутися з черговою заявою, яка була зареєстрована відповідачем за вх. №135/0/7-24 від 10.06.2024 р. Відповідь на Заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р. позивачу було надано лише 13.06.2024 р., тобто строк надання відповіді Радою адвокатів Одеської області на заяву (запит) склав 56 днів. При цьому, позивач вказує, що будь-якої інформації від відповідача щодо продовження строку з розгляду Заяви (запиту) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р. йому не надавалося, будь-які повідомлення не надсилалися.

Вважаючи протиправні дії відповідача з ненадання відповіді на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р. протягом 57 днів, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ці дії грубо порушили його законні права та інтереси, завдали моральної та матеріальної шкоди, також шкоди здоров`ю.

У своїх доводах щодо протиправності оскаржених дій відповідача позивач посилається на те, що право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та іншими нормативно-правовими актами. Позивач вказує, що відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Виходячи з вищенаведеного позивач вважає, що протиправні дії відповідача з ненадання відповіді протягом 57 днів на Заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024р. містять в собі порушення Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 з настанням негативних наслідків, та такими, що завдали моральної, матеріальної шкоди, шкоди завданої здоров`ю. Як зазначено у позові, дії відповідача завдали позивачу як моральної шкоди, так і шкоди здоров`ю, з огляну на що позивач вважає, що розмір моральної шкоди, що завдана йому протиправними діями відповідача складає суму в розмірі 13 817 грн., розмір матеріальної шкоди завданої здоров`ю відповідно до наданих товарних чеків та квитанцій складає 1381,70 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.07.2024 року позовна заява передана судді Каравану Р.В.

Ухвалою від 30.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою 30.09.2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що позовна заява з заявленими позовними вимогами підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року скасовано з направленням справи до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями від 02.01.2025 року, справа №420/23522/24 була передана для розгляду судді Радчуку А.А.

Ухвалою судді від 07.01.2025 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області та повідомлено, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20.01.2025 року від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №420/23522/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

29.01.2025 року від Ради адвокатів Одеської області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.

У відзиві зазначено, що адвокат Н.В. Матвієнко, як створювач запитуваної позивачем у Ради інформації, надала письмову згоду на її розголошення електронною поштою у неробочий час Ради 12 червня 2024 року, тож можливість ознайомитися з нею з`явилася лише 13 червня 2024 року. Адвокат А.І. Смирнов 13 червня 2024 року надав Раді заяву, в якій зазначив, що заперечує проти передачі будь-яким 3-м особам тексту повідомлення від 29.03.2024 як такого, що загрожує його честі, гідності та діловій репутації як адвоката та такого, що містить адвокатську таємницю та конфіденційну інформацію. У цей же день, 13.06.2024 року позивачу в.о. голови Ради адвокатів Одеської області було направлено лист за вих. № 176/0/9-24, в якому надано відповідь на його запит.

Таким чином, відповідач вказує, що Рада адвокатів Одеської області надала письмову відповідь позивачу на його запит про надання публічної інформації на 40-й робочий день після його отримання, але при цьому не могла надати цю відповідь в письмовому вигляді раніше з об`єктивних, незалежних від її волі причин.

Щодо суті запитуваної у відповідача позивачем інформації, яку позивач вважає публічною, і яку мало б бути надано протягом 5 робочих днів, відповідач пояснював те, що 29 березня 2024 року адвокат Матвієнко Н.В. звернулася до Ради адвокатів Одеської області з повідомленням про факти неналежної поведінки адвоката Смирнова А.І., яка грубо порушує Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з проханням розглянути повідомлення «на найближчому засіданні Ради адвокатів Одеської області». Таке повідомлення адвокатом Матвієнко Н.В. було здійснено в порядку виконання приписів статті 52 Правил адвокатської етики та абзацу 7 п.14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, згідно яких адвокат, який має відомості про факти неналежної поведінки колеги, зобов`язаний повідомити про це Раду адвокатів регіону за робочим місцем вищевказаного адвоката. Оскільки сам текст повідомлення, а також додатки 16 та 22 до повідомлення містять конфіденційну інформацію про адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.I. як фізичних осіб, їх зображення, адвокатську таємницю, а також особисте листування адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І., а також їх колег, Рада адвокатів Одеської області не вправі розголошувати цю інформацію без дозволу адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. Доступ до інших перерахованих вище додатків (1-15, 17-21, 23-24) позивачу у листі за вих.№ 176/0/9-24 від 13.06.2024 року було надано. Також позивачу було надано детальну інформацію про хід та результати розгляду повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. в Раді адвокатів Одеської області разом з документами на підтвердження такої інформації. А саме позивачу було повідомлено, що 5 квітня 2024 року Радою адвокатів Одеської області було одержано письмові пояснення від адвоката Смирнова А.І. щодо повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. 9 квітня 2024 року згідно встановленої в Раді адвокатів Одеської області процедури членами Комітету з адвокатської етики Ради Джабурія О.О. та Кармазіною К.Ю. було проведено примирну конфіденційну процедуру між адвокатами Матвієнко Н.В. та Смирновим А.І. , яка завершилася досягненням домовленості про мирне врегулювання конфлікту між адвокатами. 16 квітня 2024 року Радою адвокатів Одеської області було одержано листи від адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І., якими відкликано з розгляду на засіданні Ради адвокатів Одеської області повідомлення від 29.03.2024 року. Тобто фактично Позивачу не було надано лише власне текст повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. та додатків до нього під № 16 та № 22. При ненаданні позивачу зазначених абзацом вище документів Рада адвокатів Одеської області виходила з положень пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв`язку з тим, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, а також відповідно до статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо обмеження відповідачем позивача у праві на одержання інформації, яку він вважає публічною, відповідач посилався на те, що правомірність такого обмеження вже була перевірена та встановлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 року в адміністративній справі № 420/21794/24.

Щодо позовних вимог в частині завдання позивачу моральної та матеріальної шкоди відповідач зазначив, що збільшення нервово-психологічної напруги позивача не обов`язково спричинено діями саме Ради адвокатів Одеської області, тож причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, яку позивач вважає заподіяною собі, і діями Ради адвокатів Одеської області щодо тривалого ненадання письмової відповіді на його запит не спостерігається. Крім того, позивачем не наведено обґрунтувань заявлення до стягнення як компенсації моральної шкоди з відповідача саме суми в 13810 гривень, а не будь-якої іншої, більшої або меншої.

З огляду на вищевикладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області.

05.02.2025 року від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що предметом спору є бездіяльності відповідача з ненадання ОСОБА_1 відповіді протягом 56 днів на його Заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 р., чим були порушенні його права та інтереси з настанням негативних наслідків, завданням моральної, матеріальної шкоди, шкоди здоров`ю. Щодо пояснень відповідача стосовно того, що причиною довгої обробки запиту позивача про надання публічної інформації стали обставини отримання від адвоката Н.В. Матвієнко та адвоката А.І. Смирнова 13.06.2024 року, позивач зазначив, що доказ від зацікавленої особи адвоката Смирнова А.І., який по факту з`явився лише 04.10.2024р. у суді апеляційної інстанції по справі №420/21794/24, відповідачем навіть не зареєстрований у належний спосіб, що підтверджується відповіддю вих.№ 421/0/9-24 від 23.12.2024р., з підстав чого зазначений доказ не може бути прийнятий до уваги будь яким безстороннім судом, оскільки не має вхідного реєстраційного номеру з якого можливо встановити істину дату його надходження до відповідача, а ЗГОДА автора інформації адвоката Матвієнко Н.В., засвідчена належним чином за Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

17.02.2025 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що причиною довгої обробки запиту позивача про надання публічної інформації стало те, що відповідь адвокат Н.В. Матвієнко як створювач запитуваної позивачем у Ради інформації надала електронною поштою у неробочий час Ради 12 червня 2024 року тож можливість ознайомитися з нею з`явилася лише 13 червня 2024 року. Заява ж адвоката А.І. Смирнова була надана Раді 13 червня 2024 року. Таким чином, Рада адвокатів Одеської області наполягає на тому, що була вимушена надати письмову відповідь позивачу на його запит про надання публічної інформації лише на 40-й робочий день після його отримання з об`єктивних, незалежних від її волі причин, адже мала отримати думку адвокатів про які йшлося у запиті, щодо такого запиту.

20.02.2025 року від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, як заперечення на заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Одеської області із заявою (запитом) від 16.04.2024 року, де просив:

« 1. Протягом 5 днів надати мені ОСОБА_1 можливість ознайомитись з матеріалами Повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024р. (64 аркуші з додатками), шляхом надсилання мені на Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 сканкопію Повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024р. чи/або надати мені можливість ознайомитись з Повідомленням в приміщені Ради адвокатів Одеської області шляхом зняття фотокопій.

2. При розгляді питання у який спосіб мені буде надане моє право на ознайомлення з Повідомленням адвоката Матвієнко Н.В., ПРОШУ Раду адвокатів Одеської області врахувати обставини що я є інвалідом ІІ групи та надіслати мені сканкопію на Е-mail.

3. Про прийняте рішення Радою адвокатів яким чином мені буде надана можливість на ознайомлення з Повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. прошу повідомити мене за телефоном: 067 264 39 63 чи/або 095 39 36 450.».

Заяву подано з додатками на 79 аркушах.

10.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Одеської області із заявою, у якій зазначено, що станом на 10.06.2024 року він не отримав відповіді на заяву від 16.04.2024 року, у зв`язку із чим просив невідкладно надати йому право з реалізації законних прав та інтересів на ознайомлення з матеріалами Повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 року на 64 арк. з додатками, яким зачіпаються його інтереси.

Листом за підписом в.о. голови Ради адвокатів Одеської області від 13.06.2024 року вих. № 176/0/9-24 ОСОБА_1 у відповідь на запити про надання доступу до публічної інформації, зареєстровані у Раді адвокатів Одеської області за вх. 94/0/7-24 від 18.04.2024 року та за вх. № 135/0/7-24 від 10.06.2024 року, надано відповідь з додатками на 61 аркуші, де, серед іншого, зазначено, що 29 березня 2024 року адвокат Матвієнко Н.В. дійсно звернулася до Ради адвокатів Одеської області з повідомленням про факти неналежної поведінки адвоката Смирнова А.І., яка грубо порушує Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з проханням розглянути повідомлення «на найближчому засіданні Ради адвокатів Одеської області». … Оскільки сам текст повідомлення, а також додатки 16 та 22 до повідомлення містять конфіденційну інформацію про адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. як фізичних осіб, їх зображення, адвокатську таємницю, а також особисте листування адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , а також їх колег, Рада адвокатів Одеської області не вправі розголошувати цю інформацію без дозволу адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І., що був у них запитаний, але не був ними даний. Доступ до інших перерахованих вище додатків (1-15, 17-21, 23-24) надається. 5 квітня 2024 року Радою адвокатів Одеської області було одержано письмові пояснення від адвоката Смирнова А.І. щодо повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. (додаються). 9 квітня 2024 року згідно встановленої в Раді адвокатів Одеської області процедури членами Комітету з адвокатської етики Ради Джабурія О.О. та Кармазіною К.Ю. було проведено примирну конфіденційну процедуру між адвокатами Матвієнко Н.В. та Смирновим А.І. , яка завершилася досягненням домовленості про мирне врегулювання конфлікту між адвокатами. 16 квітня 2024 року Радою адвокатів Одеської області було одержано листи від адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І., якими відкликано з розгляду на засіданні Ради адвокатів Одеської області повідомлення від 29.03.2024 року (додаються). В наданні решти запитуваної Вами інформації на підставі пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» змушені відмовити у зв`язку з тим, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, а також відповідно до статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вважаючи протиправні дії відповідача з ненадання відповіді на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року протягом 57 днів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ради адвокатів Одеської області щодо оскарження рішення з вих. №176/0/9-24 від 13.06.2024 Ради адвокатів Одеської області, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні повної інформації за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 до Ради адвокатів Одеської області про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (справа №420/21794/24).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року у справі №420/21794/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Предметом спору у зазначеній справі є несвоєчасне надання інформації на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року, а не зміст цієї відповіді.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII.

Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.

Стаття 1 вказаного Закону визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Так, право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Стаття 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює строк розгляду запитів на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як передбачено ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та у ній має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є несвоєчасне надання інформації на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року.

Як встановлено судом, відповідач порушив строк надання позивачу відповіді на запит вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року, встановлений ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, відповідь на запит вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року позивачу було надано листом від 13.06.2024 року вих. № 176/0/9-24, що складає 40 робочих днів.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази щодо продовження строку розгляду запиту з обґрунтуванням такого продовження та повідомлення про це позивача.

Що стосується посилання відповідача на те, що причиною довгої обробки запиту позивача про надання публічної інформації стало те, що відповідь адвоката Н.В. Матвієнко, як створювача запитуваної позивачем у Ради інформації, надана електронною поштою у неробочий час Ради 12 червня 2024 року тож можливість ознайомитися з нею з`явилася лише 13 червня 2024 року. Заява ж адвоката А.І. Смирнова була надана Раді 13 червня 2024 року. Таким чином, Рада адвокатів Одеської області наполягає на тому, що була вимушена надати письмову відповідь позивачу на його запит про надання публічної інформації лише на 40-й робочий день після його отримання в об`єктивних, незалежних від її волі причин, адже мала отримати думку адвокатів про які йшлося у запиті, щодо такого запиту.

Суд критично оцінює вказані доводи відповідача в контексті того, що запит позивача був отриманий Радою 18.04.2024 року за вх. № 94/0/7-24, відтак, як слушно зауважує позивач, відповідач мав змогу отримати думку адвокатів Н.В. Матвієнко та А.І. Смирнова у межах розумних строків з огляду на необхідність дотримання строків розгляду запиту позивача, що встановлені ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

При цьому, суд зазначає, що зміст наданої відповіді вих. №176/0/9-24 від 13.06.2024 року, його повнота та достовірність не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки, як вже було зазначено, ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ради адвокатів Одеської області щодо оскарження рішення з вих. №176/0/9-24 від 13.06.2024 Ради адвокатів Одеської області, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні повної інформації за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 до Ради адвокатів Одеської області про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (справа №420/21794/24).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року у справі №420/21794/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підставі викладеного, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач надав відповідь на запит позивача вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року з дотриманням строків розгляду запиту позивача, що встановлені ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Ради адвокатів Одеської області щодо несвоєчасного надання ОСОБА_1 відповіді на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 13810,70 грн. позивач обґрунтовує тим, що внаслідок бездіяльності відповідача позивач отримав морально-психологічну травму, суттєві погіршення стану здоров`я, на підтвердження чого надав до суду копію індивідуальної програми реабілітації інваліда, копію квитанції вторинної консультації невролога.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Верховний Суд України у п. 9 своєї постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., зі змінами від 25 травня 2001 р., роз`яснив судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц у постанові від 15 грудня 2020 року зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 зазначено, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Частиною 5 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підставі викладеного, враховуючи наявність підстав для визнання протиправними дій Ради адвокатів Одеської області щодо несвоєчасного надання ОСОБА_1 відповіді на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року, суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, оскільки саме цей орган позивач зазначає як порушника своїх прав внаслідок порушення його прав на своєчасне отримання інформації.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у своїй постанові від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17 дійшов висновку про те, що факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 3028,00 грн. з розрахунку одного розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX, з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3028, 00 грн.

Що стосується заявлених до відшкодування матеріальних витрат на медичні обстеження та лікарські засоби у сумі 1381,7 грн.

Позивач надав до суду копії чеків з аптечних закладів на придбання лікарських засобів. Проте, суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між цим обставинами та діями відповідача, а відтак підстави для відшкодування цих витрат за рахунок відповідача відсутні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат зі сплати судового збору на його користь не здійснюється; інші судові витрати не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 21, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ради адвокатів Одеської області (вул.. Жуковського, 14, м. Одеса, 65001, код ЄДРПОУ 38478526) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ради адвокатів Одеської області щодо несвоєчасного надання ОСОБА_1 відповіді на заяву (запит) вх. № 94/0/7-24 від 18.04.2024 року.

Стягнути з Ради адвокатів Одеської області (вул. Жуковського, 14, м. Одеса, 65001, код ЄДРПОУ 38478526) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук