Постанова

від 03.03.2025 по справі 545/1049/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1049/24 Номер провадження 22-ц/814/878/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г.Л, Чумак О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борисенко Євгенії Миколаївни

на заочнерішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Стрюк Л. І.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року представник ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 13.07.2021 між ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (безвідсоткової позики), згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у безоплатне користування безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 100 000 грн на строк до 13.07.2022.

Свої зобов`язання з передачі фінансової допомоги відповідачу позивач виконав в повному обсязі, проте відповідач у вказаний строк свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув, внаслідок чого станом на 05.02.2024 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача 100000 грн боргу за договором позики; інфляційні витрати та 3% річних від простроченої заборгованості з моменту порушення грошового зобов`язання 14.07.2022 до дня винесення рішення, а також судовий збір у сумі 3 028грн.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» 100000 грн боргу за договором позики; 18 138,30 грн інфляційних витрат; 6 454,66 грн 3% річних та 3 028,00 грн судового збору, а всього 127 620,96 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Борисенко Є. М. подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було перевірено повноважень підписанта спірного договору позики, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у директора ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» Свирида С. А. на підписання договору позики.

Вказує, що відповідач у справі перебуває за кордоном, а тому не отримав позовну заяву і не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, відтак не міг подати свої заперечення на позовну заяву, бути присутнім в судовому засіданні, чим було порушено його процесуальні права та принцип змагальності сторін.

Крім того, на думку апелянта, судом було порушено вимоги статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та прискорено розгляд справи.

Зазначає, що судом було проігноровано надані до заяви про перегляд заочного рішення докази, зокрема про те, що відповідач мав намір продати належну йому земельну ділянку, про що подав відповідне оголошення на сайті ОЛХ в травні 2021 року, а ОСОБА_2 , маючи намір її купити, зв`язався з відповідачем та запропонував обумовити умови договору в його робочому кабінеті в ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон». Під час обговорення умов купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 запропонував укласти удаваний договір позики саме між відповідачем та товариством, після чого сторони почали підготовку до укладення договору 26.02.2022, проте через початок війни оформлення угоди було скасовано.

Звертає увагу на те, що договір не було укладено саме через відмову ОСОБА_2 , який побоювався ризиків укладення договору, а тому надані позивачем відомості щодо умов та обставин укладення договору позики є недостовірними, а сам договір є удаваним, оскільки передбачався та вважався як договір завдатку.

Наголошує, що під час укладення спірного договору ОСОБА_2 діяв від імені ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон», але у своїх особистих інтересах.

Також зауважує, що строк повернення позики був визначений 13.07.2022, а з позовом до суду позивач звернувся через півтора року, тобто доки йшли перемовини та підготовка документів до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки питання щодо повернення суми позики не виникало, а було ініційовано лише при остаточній відмові покупця від купівлі паю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої, четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України,встановивши зарезультатами розглядуапеляційної скаргипорушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права,апеляційний судмає правоскасувати судоверішення повністюабо частковоі ухвалитиу відповіднійчастині новерішення абозмінити рішення.

По справі встановлено, що 13.07.2021 між ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» та ОСОБА_1 укладено договір № 13-07/21 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (безвідсоткової позики), відповідного до умов якого позикодавець надає позичальнику у безоплатне користування на строк до 13.07.2022 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 100000 грн, яку позичальник зобов`язався повертати позикодавцю щомісячно будь-якими частинами протягом строку надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (а. с. 6).

Згідно платіжної інструкції № 9965 від 15.07.2021 на виконання умов договору на рахунок ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 100 000 грн, призначення платежу: безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з договором 13-074/21 від 13.07.2021 без ПДВ (а. с. 7).

Відповідно до довідки № 3440/47.5 від 12.03.2024 АТ «Таскомбанк», виданої ТОВ «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон», на відкритий в АТ «Таскомбанк» рахунок за період з 13.07.2021 по теперішній час, від ОСОБА_1 кошти не надходили (а. с. 7 зворот).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за договором позики, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що одержана відповідачем сума у 100000 грн підлягає поверненню позивачеві, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини сторін.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України)

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3, статті 6, частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тобто, договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину, яка не була спростована відповідачем, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо удаваності договору та укладення його ОСОБА_2 без належних повноважень юридичної особи та у власних інтересах, які не спростовують факту одержання ОСОБА_1 від ТОВ «МЛДЦ «Медіон» 100000 грн як безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 13-07/21 від 13.07.2021 та не звільняють його від обов`язку повернути одержані грошові кошти.

Доводи апеляційної скарги, що вказана сума є завдатком відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів укладення з дотриманням обов`язкової письмової форми договору купівлі-продажу належної відповідачу земельної ділянки (паю), тому твердження апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 18138,30 грн - інфляційних втрат та 6 454,66 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 18 138,30 грн та 3% річних на суму 6 454,66 грн за період з 14.07.2022 по 06.09.2024 - коли в Україні діяв воєнний стан, тому стягнення з відповідача цих коштів не відповідає вимогам Закону.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не вказують на порушення судом норм процесуального права та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача одержаної відповідачем суми позики. В цій частині оскаржуване рішення суду відповідає встановленим фактичним обставинам справи та наведеним нормам матеріального права, тому залишається апеляційним судом без змін.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, зокрема, понесених позивачем витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та понесених відповідачем витрат за подання апеляційної скарги, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката БорисенкоЄвгенії Миколаївни- задовольнити частково.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» 18138,30 грн - інфляційних втрат та 6 454,66 грн - 3% річних скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних від простроченої заборгованості з моменту порушення грошового зобов`язання, яке мало місце 14.07.2022, до дня ухвалення судового рішення 06.09.2024 - відмовити.

В іншій частині заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 431,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 893,89 грн.

Зобов`язати ОСОБА_1 сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний лікувально-діагностичний центр «Медіон» різницю судових витрат у сумі 1537,59 грн, звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. В. Чумак