Ухвала від 14.03.2025 по справі 523/2951/23

УХВАЛА

14 березня 2025 року

м. Київ

справа № 523/2951/23

провадження № 61-2567ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року всправі за позовом Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення вартості комунальних послуг та найму житла в солідарному порядку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство «Промінь-1» (далі -

ПрАТ «Промінь-1») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення вартості комунальних послуг та найму житла в солідарному порядку у розмірі 54 144,92 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «Промінь-1» задоволено.

Стягнено у солідарному прядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Промінь-1» заборгованість за комунальні послуги та найм житла у розмірі 54 144,92 грн, яка складається із: заборгованості за комунальні послуги та найм (оренду) житла - 50 156,00 грн, 3 % річних від простроченої суми - 802,64 грн, індексу інфляції за весь час прострочення - 3 186,28 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.06.2023 в частині вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 змінено, позов ПрАТ «Промінь-1» задоволено частково.

Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 на користь ПрАТ«Промінь-1» заборгованість за комунальні послуги та найм житла в розмірі 11 680,63 грн.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року

в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, індексу інфляції, стягнення заборгованості, скасовано.

У задоволені вимог ПрАТ «Промінь-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних від простроченої суми, індексу інфляції відмовлено.

У задоволенні позову ПрАТ «Промінь-1» до ОСОБА_2 про стягнення коштів боргу відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року заяву

ПрАТ «Промінь-1» про виправлення арифметичної помилки задоволено частково.

Виправлено арифметичну помилку в резолютивній частині постанови Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, зазначивши суму боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

«22 609,71 грн», замість невірної «11 680,00 грн».

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада

2024 року стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ«Промінь-1» заборгованість за найм (оренду) житла у гуртожитку та допоміжного приміщення у розмірі 24 796,80 грн.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року стягнено в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Промінь-1» судовий збір в розмірі 2 349,84 грн.

Стягнено з ПрАТ «Промінь-1» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 595,26 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року виправлено описку, допущену в додатковій постанові Одеського апеляційного суду

від 21 січня 2025 року, а саме у другому абзаці резолютивної частині її тексту замість «3 595,26 грн», вважати правильним «511,26 грн».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки в постанові Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року відмовлено.

24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 13 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду

від 28 листопада 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 54 144,92 грн, яка станом на 01 січня

2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00,00х250=757 000,00).

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справіпідлягає касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання заявником у касаційній скарзі на те, що справа становить суспільний інтерес або має виняткове значення зводиться до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2024 рокупро можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ціна позову в цій справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа є незначної складності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подалакасаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 13 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року, ухвалу Одеського апеляційного суду

від 30 вересня 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду

від 28 листопада 2024 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 січня 2025 року всправі за позовом Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення вартості комунальних послуг та найму житла в солідарному порядку.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська