Ухвала

від 17.03.2025 по справі 910/5051/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5051/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (далі - Інститут )

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025

за позовом Інституту

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Техно"

про стягнення 1 124 500,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Інститут 05.03.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 зі справи № 910/5051/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Водночас у скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання додаткового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі було подано у 2024 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення сплачених за поставлений товар коштів у розмірі 1 124 500,00 грн та 63 600, 00 грн витрат на проведення експертизи, а, отже, з огляду на наведені норми, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн).

Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2025 у цій справі, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у цій справі частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Техно" про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Інституту 93 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, Інститут зазначає, що справа має виняткове для нього значення, оскільки скаржник є державним акціонерним товариством, сто відсотків акцій якого належать державі, та яке віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави у сфері зв`язку та комунікацій, а тому придбаний скаржником за товар неналежної якості не може забезпечувати належного функціонування водогрійної котельні з огляду на його недоліки, у зв`язку з чим створює перешкоди для сталої та безперервної роботи підприємства.

Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Виходячи зі статусу Верховного Суду, в окремих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження належить до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд касаційних скарг покликаний насамперед забезпечувати єдність судової практики.

Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо наявності виняткового значення та значного суспільного інтересу у цій справі, передбаченого згаданим підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки тощо.

Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору, зокрема, щодо поставки товару належної якості.

У свою чергу, надаючи оцінку "винятковості справи", суд досліджує мотиви, відповідно до яких сам учасник справи вважає справу такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Що ж до посилання скаржника на виняткове для нього значення з тих підстав, що останній є державним акціонерними товариством, сто відсотків акцій якого належить державі, то Суд зауважує, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з огляду на що відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 зі справи № 910/5051/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова