Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/5051/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/5051/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Бабенко С. М.

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТЕХНО"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/5051/24 господарського суду міста Києва (суддя Трофименко Т. Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український інститут із

проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТЕХНО"

про стягнення 1 124 500,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року Приватне акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (далі за текстом - ПрАТ "Діпрозв`язок"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТЕХНО" (далі за текстом - ТОВ "САН-ТЕХНО"; відповідач) про стягнення сплачених за поставлений товар коштів у розмірі 1 124 500,00 грн, 80 467, 50 грн судового збору та 63 600, 00 грн витрат на проведення експертизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/5051/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 залишено без задоволення апеляційну скаргу ПрАТ "Діпрозв`язок". Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/5051/24 залишено без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

17.02.2025 ТОВ "САН-ТЕХНО" через систему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому заявник просить стягнути з ПрАТ "Діпрозв`язок" на свою користь 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Для розгляду зазначеної заяви сформовано колегію у складі: головуюча - Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 17.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) призначено до розгляду заяву ТОВ "САН-ТЕХНО" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5051/24 у судовому засіданні на 19.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі своїх пояснень або заперечень щодо поданої заяви до 14.03.2025 (включно).

13.03.2025 через систему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від ПрАТ "Діпрозв`язок" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просить відмовити у задоволенні заяви.

У судове засідання 19.03.2025 представник ПрАТ "Діпрозв`язок" підтримав свої заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення і просив відмовити в її задоволенні.

Заява ТОВ "САН-ТЕХНО", яка надійшла до суду 19.03.2025, про розгляд його заяви у справі без участі його представника судом задоволена.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву ТОВ "САН-ТЕХНО" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та заперечення на цю заяву від ПрАТ "Діпрозв`язок", суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "САН-ТЕХНО" було наведено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції, що складає 75 000,00 грн.

Суд враховує, що заява ТОВ "САН-ТЕХНО" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами подана до суду 17.02.2025, тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Із змісту поданої ТОВ "САН-ТЕХНО" заяви вбачається, що на підтвердження понесення витрат надано: ордер на надання правничої допомоги ТОВ "САН-ТЕХНО" адвокатом Кибало Андрієм Ярославовичем від 15.11.2024 Серія АІ № 1658868; акт виконаних робіт до договору "Про надання правничої допомоги" № 24/09 від 24.09.2024; договір № 24/09 про надання правничої допомоги від 24.09.2024; квитанція до прибуткового касового ордера від 14.02.2025; розрахунок - обґрунтування сплаченого гонорару за надану правничу допомогу від 14.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 5294/10, видане гр. Кибало А. Я.

Так, 02.01.2023 між адвокатом Боханом С. О. та ТОВ "СПЕКТР-АГРО" (замовник) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 20, згідно з пунктом 1.1. якого адвокат зобов`язався надавати замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Так, 24.09.2024 між ТОВ "САН-ТЕХНО" та Адвокатським об`єднанням "Харченко та партнери" укладено договір про надання правничої допомоги № 24/09, відповідно до якого адвокатським об`єднанням взято на себе зобов`язання по наданню юридично-консультативної допомоги та захисту інтересів відповідача в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/5051/24 за позовом ПрАТ "Діпрозв`язок" до ТОВ "САН-ТЕХНО" про стягнення коштів обсязі та за вимогами з усіма правами, передбаченими ЦПК, КПК, КАС, ГПК та цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що для виконання угоди, по узгодженню із відповідачем, адвокатське об`єднання своїм рішенням призначає адвоката Кибала Андрія Ярославовича, а по необхідності залучаються інші фахівці.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за виконану роботу проводяться відповідачем виходячи із вартості 1 години роботи адвоката - 3 000,00 грн, а також додатково сплачується 10 % винагороди від суми гонорару в разі досягнення позитивного результату по справі.

14.02.2025 сторонами договору складено та підписано акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 24/09 від 24.09.2024, відповідно до якого вартість виконаних робіт згідно вказаного договору склала 100 000,00 грн, в обґрунтування якої надано розрахунок від 14.02.2025.

Відповідно до розрахунку - обґрунтування адвокатським об`єднанням надано таку правову допомогу: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; вивчення отриманих у замовника документів, та збір документів, що свідчать про порушення його прав та інтересів, які необхідні для складання відзиву на апеляційну скаргу; складання відзиву; складання процесуальних документів; складання додаткового пояснення; консультація щодо можливої мирової угоди, варіанти, її наслідки; ознайомлення із запереченнями на відзив; представництво інтересів у суду 2 інстанції з урахуванням витраченого часу на дорогу та паливо. 3 засідання; гонорар за виконану роботу 10 % від позову. Кількість витраченого часу 34 год. Узгоджена сторонами вартість послуг з урахуванням "гонорару успіху" - 100 000 грн.

Колегія суддів наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" (пункт 77) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

ПрАТ "Діпрозв`язок" скористалось своїм правом, подало заперечення на заяву про ухвалення судового рішення щодо розподілу витрат, в якій просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість і безпідставність витрат з надання таких послуг як складання відзиву (24 000 грн), складання процесуальних документів (12 000 грн), складання додаткових пояснень (15 000 грн), оскільки суд апеляційної інстанції залишив такі документи без розгляду. ПрАТ "Діпрозв`язок" вважає недопустимим і неналежним доказом надану адвокатським об`єднанням квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.02.2025, оскільки з неї неможливо встановити факт сплати витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи. Також ПрАТ "Діпрозв`язок" послалось на неспівмірність витрат із складністю справи, завищення витраченого адвокатом часу з урахуванням кількості судових засідань і їх тривалості.

Як вже зазначалось, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Опис послуг з надання правової допомоги деталізований в достатній мірі для досягнення його функціонального призначення.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Частинами другою та третьою статті 30 зазначеного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом даної справи, врахувавши заперечення ПрАТ "Діпрозв`язок", колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не є пропорційним до предмета спору, оскільки: - правова позиція ТОВ "САН-ТЕХНО" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, АО "Харченко та партнери" в особі адвоката Кибала А. Я. надавало правову допомогу товариству у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, було обізнано у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.

Щодо витрат, пов`язаних із представництвом інтересів ТОВ "САН-ТЕХНО" в Північному апеляційному господарському суді, слід зазначити таке.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Наведеним висновком Верховного Суду підтверджується необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з представництвом інтересів відповідача в Північному апеляційному господарському суді (участь представника відповідача у судових засіданнях 04.12.2024, 22.01.2025 та 12.02.2025 підтверджується відповідними протоколами судових засідань).

Водночас суд вважає необґрунтованими витрати з надання таких послуг, як: складання відзиву на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень, оскільки судом їх було залишено без розгляду, про що зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у цій справі. Крім того, подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд. Отже, витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню.

Щодо заявленої до відшкодування суми додаткової оплати ("гонорару успіху адвоката") відповідно до пункту 3.1. договору (10 % від суми позову), суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені ТОВ "САН-ТЕХНО" доводи щодо відшкодування "гонорару успіху" за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату. Крім того колегія враховує, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 100 000 грн до 40 000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТЕХНО" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5051/24 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (вул. Солом`янська, 3, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 01168185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ТЕХНО" (вул. Саперне поле, 26, кв. 72, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 40915003) 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна додаткова постанова складена 24.03.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова