Постанова

від 12.03.2025 по справі 465/2267/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 465/2267/17

провадження № 61-12857св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство «Статок Плюс», Приватне підприємство «Галзахід Плюс», Приватне підприємство «Техне Сімс», ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Львівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду

від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

21 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Статок Плюс» (далі - ПП «Статок Плюс»), Приватного підприємства «Галзахід Плюс» (далі - ПП «Галзахід Плюс»), Приватного підприємства «Техне Сімс» (далі - ПП «Техне Сімс»), ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс»,

ПП «Техне Сімс» і ОСОБА_2 подали заяву про визнання мирової угоди, у якій просили визнати мирову угоду від 17 липня 2017 року, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» і ОСОБА_2 , та закрити провадження у справі у зв?язку з врегулювання спору шляхом взаємних поступок.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс»,

ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» і ОСОБА_2 , згідно з якою:

ПП «Статок Плюс» визнає свій борг перед ОСОБА_1 в сумі 184 700,00 грн.

У зв`язку з неможливістю сплати ПП «Статок Плюс» і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 184 700,00 грн боргу за договором позики від 18 квітня 2016 року ПП «Статок Плюс» в рахунок погашення такого боргу передає, а ОСОБА_1 приймає

у власність належну ПП «Статок Плюс» на праві власності нежитлову будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літ. «Б-1», загальною площею

165,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літ. «Б-1» загальною площею 165,6 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 .

ПП «Галзахід Плюс» визнає свій борг перед ОСОБА_1 в сумі 195 125,00 грн.

У зв`язку з неможливістю сплати ПП «Галзахід Плюс» і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 195 125,00 грн боргу за договором позики від 11 лютого 2016 року ПП «Галзахід Плюс» в рахунок погашення такого боргу передає, а ОСОБА_1 приймає у власність належні ПП «Галзахід Плюс» на праві власності будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, позначену в технічному паспорті літ. «А-1» загальною площею 222,7 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю, позначену

в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 35,2 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 право власності на:

будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, позначену в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 222,7 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_2 ;

нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 35,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;

нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв. м за адресою:

АДРЕСА_4 .

ПП «Техне Сімс» визнає свій борг перед ОСОБА_1 в сумі 176 500,00 грн.

У зв`язку з неможливістю сплати ПП «Техне Сімс» і ОСОБА_2 , ОСОБА_1

176 500,00 грн боргу за договором позики від 10 травня 2016 року ПП «Техне Сімс» в рахунок погашення такого боргу передає, а ОСОБА_1 приймає

у власність належні ПП «Техне Сімс» на праві власності нежитлові будівлі, позначені в технічному паспорті літ. «А-1»; «Б-1», загальною площею

208,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 .

У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі, позначену в технічному паспорті літ. «А-1»; «Б-1» загальною площею 208,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказано, що інших претензій стосовно позовних вимог, які є предметом позову у цій справі, сторони одна до одної не мають.

Ця мирова угода підписана сторонами добровільно, не порушує прав та інтересів сторін чи інших осіб. Наслідки укладення і визнання судом мирової угоди та закриття провадження у справі у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди, передбачені статтею 206 ЦПК України, сторонам зрозумілі.

Провадження у справі закрито.

Затверджуючи мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс»,

ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» і ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права та інтереси третіх осіб, відповідають дійсній волі сторін, які

є власниками зазначеного в мировій угоді нерухомого майна; угода укладена сторонами з метою врегулювання спору, ґрунтується на взаємних поступках та стосується лише прав і обов?язків сторін та предмета спору.

Не погоджуючись з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від

17 липня 2017 року, особа, яка не брала участі у справі, - Львівська міська рада оскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року порушується право Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на володіння та розпорядження належним їй нерухомим майном - земельними ділянками, на яких розташовані спірні об`єкти, оскільки предметом затвердженої судом мирової угоди є об`єкти, які знаходяться на землях комунальної власності територіальної громади міста Львова. Документів, які засвідчували б право власності чи право користування відповідачів земельними ділянками, немає. Дозвільних документів для будівництва об`єктів нерухомого майна та прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, які знаходяться на зазначених земельних ділянках, немає.

Касаційне провадження

06 вересня 2024 року ОСОБА_3., який діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року щодо затвердження мирової угоди відмовлено.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від

25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі повернено заявнику.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від

17 липня 2017 року щодо затвердження мирової угоди, суд касаційної інстанції виходив із того, що постанова апеляційного суду за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди не може бути переглянута судом касаційної інстанції, оскільки відповідна ухвала місцевого суду переглядалася в апеляційному порядку на підставі пункту 11 частини першої статті 353 ЦПК України, яка відсутня в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Тому оскаржене судове рішення в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди не підлягає оскарженню

у касаційному порядку.

Повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив із того, що касаційна скарга не містить посилань на неправильність та незаконність судового рішення в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у цій справі, а тому така скарга відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повторно подав через систему «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження у справі, оскільки ухвала суду першої інстанції не стосується прав Львівської міської ради як в частині затвердження мирової угоди, так і в частині закриття провадження у справі.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду м. Львова.

16 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року

у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня

2017 року щодо затвердження мирової угоди відмовлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року

у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити.

Вказана правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги, оскільки

у зв?язку з прийняттям ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня

2017 року щодо затвердження мирової угоди є підстави для застосування статті 394 ЦПК України.

З огляду на те що ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня

2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду

м. Львова від 17 липня 2017 року щодо затвердження мирової угоди, яка вже була предметом касаційного перегляду за наслідками якого Верховний Суд постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня

2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду

м. Львова від 17 липня 2017 року щодо затвердження мирової угоди необхідно закрити.

Оскільки апеляційний суд у цій справі дійшов висновку про порушення судовим рішенням суду першої інстанції прав та інтересів Львівської міської ради, яка не є учасником справи, у зв?язку з чим скасував ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, що не є предметом касаційного перегляду, правильним є висновок апеляційного суду про скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі, оскільки за відсутності чинної ухвали про затвердження мирової угоди підстав для закриття провадження у справі немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, апостанови Львівського апеляційного суду від 25 червня

2024 рокув частині скасування ухвали Франківського районного суду

м. Львова від 17 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі - без змін, оскільки підстав для її скасування в цій частині немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 394, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року щодо затвердження мирової угоди закрити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 липня

2017 року щодо закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов