Ухвала

від 18.11.2010 по справі 11/415

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11/415

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   11/415                            Головуючий у 1-й інстанції:   Винокуров К.С.  

Суддя-доповідач:  Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                       Ізмайлової Т.Л.

суддів                                                                            Троян Н.М., Шостака О.О.

при секретарі                                                             Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ ДАХК «Енергобуд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування  податкового повідомлення-рішення від 20.03.2006 року № 0002232306/0, а також зобов'язання вчинити дії по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість  в сумі 792 642 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним та скасувати акт перевірки та податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 року № 0002232306/0, стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 792 642 грн., зобов'язати Управління Державного казначейства України здійснити перерахунок сум бюджетної заборгованості в сумі 792 642 грн. на рахунок позивача.  

  Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову,  якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

            Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2009 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка з питань правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2004 року, про що був складений Акт перевірки № 236\23-06/23510755, яким було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5., 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та заниження ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету  за період, що перевірявся в сумі 792 642 грн.

На підставі вищезазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 року № 0002232306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 792642.

Позивач не погоджуючись з даними податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.   

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення на законних підставах та відповідно до норм діючого законодавства, а що стосується акту перевірки то законодавством не передбачено його оскарження в судовому порядку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, позивачем 19.04.2005 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за жовтень 2004 року, згідно якого було збільшено суму податкового кредиту на суму 792 642 грн., у зв'язку з чим на вказану суму проведено збільшення суми заявленої до відшкодування з бюджету.

Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення  податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.  

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищевказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів  (робіт, послуг).

Згідно даних облікової картки про сплату позивачем  податку на додану вартість станом на 01.01.2005 року рахувалась переплата  в сумі 21 638,23, яки виникла в минулому періоді, тобто у 2004 році.

Декларація з податку на додану вартість за жовтень 2004 року сторонами не була надана, в зв'язку, з тим, що у позивача вона відсутня, а у відповідача звітні документи підприємств, установ та організацій –юридичних осіб, згідно акту № 1 від 14.03.2008 року були вилучені та знищені.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджують сплату податку на додану вартість  в ціні придбаного товару за податковими накладними  за якими сформовано податковий кредит у жовтні 2004 року, відповідно не підтверджено  сплати сум ПДВ у вартості придбаного товару  (робіт, послуг) постачальникам, якими виписані податкові накладі, крім того, через відсутність податкової декларації за жовтень 2004 року немає підстав стверджувати, що суми податку зазначені у накладних не були підставою для формування податкового кредиту підприємства задекларованого у жовтні 2004 року.  

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт перевірки № 108/23-06/23510755 від 13.03.2006 року не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру, а окремі недоліки при складенні акту, яким виявленні порушення вимог податкового законодавства не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення –залишити без задоволення, а постанову суду  першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2010 року –без змін.

            Ухвала набирає законної  сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч.2 ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.11.2010 року.