Постанова

від 04.03.2025 по справі 759/10197/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2025 року місто Київ

Справа №759/10197/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5418/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Стрижеуса А.М., Сушко Л.П.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року (у складі судді Єросова І.Ю., дата повного тексту складення невідома)

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ

01.06.2023 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить зобов`язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив встановити наступний графік спілкування з дитиною: перший та третій тиждень місяця з п`ятниці 19:00 год. до неділі 19:00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_3 , без присутності матері на території України або іншої держави за місцем перебування дитини; вільного та безперешкодного спілкування позивача в телефонному режимі (в тому числі засобами відео зв`язку) за ініціативою доньки без обмеження часу та тривалості спілкування, а за ініціативою батька - щоденно з 08:00 год до 21:00 год тривалістю спілкування протягом однієї години; вільного відвідування батьком дитячих та освітніх, лікувальних закладів по місцю перебування та навчання дитини, відкритих виховних заходів, які проводитимуться для батьків; побачення батька ОСОБА_3 з донькою, з можливістю перебування доньки за місцем проживання батька щороку у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10:00 год. до 20:00 год.; на свята (парні роки): на новий рік, день народження дитини, на Різдво, на Великдень, на 8 березня, на Трійцю, на День Конституції, на День Незалежності з 10:00 год. до 20:00 год., без присутності матері; після досягнення дитиною шкільного віку, під час літніх канікул з 01 червня по 15 липня кожного непарного року, і з 16 липня по 30 серпня кожного парного року, без присутності матері - на території України або іншої держави; під час осінніх та весняних канікул - перші три дні канікул, під час зимових шкільних канікул - перший тиждень канікул, без присутності матері - на території України або іншої держави.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року позовну заяву задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) не чинити перешкод ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом: 1) на час перебування дитини з матір`ю за кордоном України - вільного та безперешкодного спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в телефонному режимі (в тому числі засобами відео зв`язку), якими користується дитина, з урахуванням її розпорядку дня та зайнятості (дотримання графіку навчання і занять) та із врахуванням бажання дитини щодо часу спілкування; 2) у випадку перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем тимчасового проживання дитини за кордоном України, встановити зустрічі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням її розпорядку дня, зайнятості (дотримання графіку навчання та занять) побачення та спілкування (контакт) дитини з батьком під час його перебування на території іншої держави в місті проживання дитини шляхом періодичних побачень батька з дитиною за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури в присутності матері; 3) під час перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України - у перший та третій тиждень місяця з п`ятниці 19:00 год. до неділі 19:00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без присутності матері.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 04 грудня 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано всі обставини та порушені норми процесуального законодавства

Вказує, що відповідач не отримувала жодної судової повістки, а представнику відповідача про дату, час та місце судового засідання ставало відомо з сайту Святошинського районного суду м. Києва.

Зазначає, що відповідач виїхала за межі України задовго до подачі ОСОБА_3 даного позову і перебуває за кордоном до цього часу. Стверджує, що вона не отримала копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів і як наслідок не мала можливості подати до суду відзив.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

31 грудня до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, якою просив заочне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що судом першої інстанції було належно повідомлено відповідача, представник відповідача знав про розгляд справи, але правами сторони відповідача не скористався та не подав відзив на позовну заяву. Крім того відповідач чи її представник не повідомили суд першої інстанції про дійсне місцезнаходження відповідача та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Судом першої інстанції такі вимоги дотримані.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, виданого 04.10.2016 р. Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4 (актовий запис №153). Батьком якої вказано ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 06.09.2022 р. (справа №289/1045/22) шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвано.

Відповідач ОСОБА_2 разом із спільною з позивачем дитиною наразі перебувають за межами території України, що не заперечується жодною зі сторін. Встановити їх місцезнаходження не виявляється можливим.

З матеріалів справи вбачається звернення позивача із запитами до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4 у зв`язку із неможливістю встановлення її місця знаходження.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.11.2022 р. повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Шегині» 16.09.2022 року.

Згідно відповіді на звернення ОСОБА_3 від 06.12.2022 р. Служба у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області повідомила, що ОСОБА_2 до служби у справах дітей Радомишльської міської ради в період з 01.06.2022 р. по 01.11.2022 р. щодо завірення (засвідчення) заяви про виїзд з території України малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зверталась. Аналогічна відповідь отримана від Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

06.12.2022 р. позивач звернувся з повідомленням до Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області та Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про наявність спору між батьком та матір`ю щодо участі у вихованні дитини, внаслідок перешкоджання ОСОБА_2 з травня 2022 р. спілкуванню та участю у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно акту Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області про обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 за висновком комісії встановлено, що для виховання, розвитку та утримання дитини створені всі належні умови. Для зустрічей та проведення спільного дозвілля виділена окрема кімната, яка облаштована меблями, місцем для сну, відпочинку та навчання.

Згідно висновку Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у зв`язку з перебуванням дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю за кордом та її не проживанням на території Святошинського району м. Києва у служби відсутні підстави для надання суду висновку про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Службою у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області відповідний висновок не надано.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони протягом тривалого часу не змогли домовитись про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Окрім того, матір з дитиною наразі перебувають за межами території України і їх місцезнаходження невідоме. Спілкування батька з дитиною не буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача з дитиною буде сприяти її повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю не лише матері ОСОБА_2 , а і під опікою батька ОСОБА_3 , що забезпечить виховання дитини в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Участь позивача у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання прав позивача ОСОБА_3 як батька, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , так як ті обставини, що суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, при цьому відповідач позов чи судові повістки не отримувала, оскільки з метою забезпечення безпеки дитини виїхала за кордон.

За правилом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Порядок повідомлення учасників справи про розгляд справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про вчинення відповідної процесуальної дії може свідчити розписка. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятої статті 128 цього Кодексу (частина друга, п`ята статті 187 ЦПК України).

Статтею 190 ЦПК України передбачено надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неповідомлення судом учасників процесу про розгляду справи є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 3 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Згідно матеріалів справи, 8 червня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання на 12:45 18.07.2023 року та надано строк на подачу відзиву на позовну заяву (том 1, а.с. 80-81).

Згідно з інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_2 з 03.09.2021 року по теперішній час зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 79).

На вказану адресу судом першої інстанції було направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, які, згідно з рекомендованого повідомлення, були вручені особисто ОСОБА_2 21 червня 2023 року (том 1, а.с. 86). Такі обставини спростовують твердження відповідача про неотримання копії позову з додатками та, відповідно, неможливість надання відзиву та своїх заперечень на позовні вимоги ОСОБА_3 .

В подальшому представником ОСОБА_2 - Орловим В.В. подано через канцелярію суду заяву про відкладення слухання справи, посилаючись на чинний воєнний стан в Україні та перебування відповідача за кордоном. Разом з тим у заяві адвокатом Орловим В.В. зазначена адреса, на яку судом першої інстанції направлялась копія позову, номер телефону та електронна адреса, без зазначення адреси для листування або РНКОПП, за яким зареєстрований електронний кабінет у системі «Електронний суд».

18 липня 2023 року за результатами судового засідання судом першої інстанції постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2023 року на 10 год 00 хв (том 1, а.с. 99-100).

Вказану ухвалу було доставлено до електронної скриньки представника ОСОБА_2 10 серпня 2023 року.

В подальшому було відкладено судові засідання, призначені на 09.10.2023 р., 28.11.2023 р., 05.03.2024 р. На кожне з них адвокатом Орловим В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 подавались заяви 06.10.2023 року (том 1, а.с. 109-110), 27.11.2023 року (том 1, а.с. 123-124), 04.03.2024 року (том 1, а.с. 141), 17.06.2024 року (том 1, а.с. 179) про відкладення слухання справи з посиланням на наявність воєнного стану в Україні, яке кожного разу подавалось наручно через канцелярію суду першої інстанції. Крім того 17.06.2024 року ним подавалась заява про відкладення слухання справи, призначеного на 18.06.2024 року (том 1, а.с. 179), що свідчить про обізнаність представника позивача про день і час судового засідання, в якому було ухвалено рішення суду.

Разом з цим представником не подавалась заява про ознайомлення з матеріалами справи, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про зміну місця проживання відповідача з зазначенням чинного місця проживання або адреси для листування.

Аналізуючи зазначені обставини, апеляційний суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При їх здійсненні слід враховувати і вимоги частини четвертої статті 12 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних прав.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Таким чином на осіб які беруть участь у справі покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов`язок. При цьому під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», рішення від 20 січня 2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).

У даній справі було відкрито провадження 8 червня 2023 року. Закривши підготовче провадження, суд першої інстанції перейшов до розгляду справи по суті 18 липня 2023 року. У зв`язку з відкладенням судового розгляду справи, заочне рішення ухвалене 18 червня 2024 року. Подальше відкладення справи призвело б до надмірного затягування розгляду даної справи, а відповідно і порушення прав та інтересів учасників справи.

Разом з тим представник відповідача, адвокат Орлов В.В, не з`явившись в жодне судове засідання, до канцелярії суду особисто подавав заяви про відкладення розгляду справи, з однаковим змістом про запровадження воєнного стану та про відсутність відповідача на території України. Тобто, адвокат Орлов В.В. прибуваючи за день до призначеного судового засідання до суду, не скористувався правом на ознайомлення з матеріалами справи та на подачу відзиву на позовну заяву, копію якої було отримано його довірителькою, що підтверджується матеріалами справи.

На думку колегії суддів така поведінка сторони відповідача не може розцінюватись як добросовісна та така, що націлена на ефективний та справедливий розгляд справи. А тому доводи про неповідомлення відповідача про розгляд справи , апеляційним судом відхиляються, як недоведені та такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Інших доводів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, щодо встановлення батьку способів участі у вихованні дитини, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 20 березня 2025 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді А.М. Стрижеус

Л.П. Сушко