Рішення

від 25.10.2010 по справі 51/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/164

25.10.10

За позовом  Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до  Відкритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «МИР»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про виселення та   стягнення 30 714, 98 грн.   

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Данченко М.Ю.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: Тимошенко А.Г.                                            

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про виселення  відповідача із займаних приміщень, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу №1) та  стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р. в сумі 30 714, 98 грн., з яких: основний борг в сумі 1 218,11 грн., пеня в сумі 100,46 грн., інфляційні нарахування в сумі 79,78 грн., неустойка за користування орендованим приміщенням в сумі 21 725, 13 грн., заборгованість за надані енергоресурси в сумі 7 591,50 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2010 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача  на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, причини неявки суду невідомі, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та третьою особою.

У судовому засіданні 25.10.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,  Господарський суд міста Києва, ?

  ВСТАНОВИВ:

  07.12.2006 року між відповідачем  та третьою особою був укладений договір № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –договір), за умовами якого третя особа передає,  а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі –майно), загальною площею 772,00 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1), що знаходиться на балансі позивача.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 07.12.2006 р. до 07.11.2007 р.

Відповідно до п. 10.5. у разі відсутності заяви  однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Факт передачі третьою особою відповідачу вказаного вище майна підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8  від 07.12.2006 р (копія –у матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.5. договору орендар зобов’язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Сторони погодили, що відповідно до п. 3.1. договору  орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ на базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –листопад 2006 р.: 24285,71 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди –грудень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2006 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в. п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.8. договору сторони домовились укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг.

Відповідно до п. 9.1. договору у разі  невиконання п. 2.5. цього договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Додатковим договором № 1 про внесення змін до договору  оренди № 3729 від 07.12.2006 р. внесено зміни до договору, а саме: п. 3.1. викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший /базовий/ місяць розрахунку січень 2007 року: 36 756, 42 грн.»; п. 3.2. договору викладено в наступній редакції «Орендна плата за січень 2007 р. визначається шляхом коригування  орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 р.»; п. 10.1. викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з «07»грудня 2006 року по «07» листопада 2009 р. включно.

Додатковим договором № 2 про внесення змін до договору оренди № 3729 від 07.12.2006 р. внесено зміни до договору, а саме: в п.10.1. договору оренди  № 3729 від 07.12.2006 р. слова та цифри «по «07»листопада 2007 року включно»замінити словами та цифрами «по « 31»грудня 2009 включно .»; п. 3 додаткового договору № 1 від «20» січня 2007 року визнати недійсним.

Договором № 3729/03 про внесення змін до договору оренди № 3729 від 07.12.2006 р. внесено зміни до договору, а саме:  п.1.1. договору викласти в наступній редакції  «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі-майно), площею 81,39 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1), що знаходиться на балансі Державного підприємства завод «Арсенал»(надалі-балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою  станом на 31.08.2006 р. становить 288 396, 51 грн. Майно передається в оренду для розміщення офісу». Крім того,  п. 3.1. викласти в наступній редакції «Орендна плата визначається на підставі  Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ на базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –грудень 2008  р.: 5 526,00 грн.».  Пункт 3.2. договору викласти в наступній редакції: орендна плата за перший місяць оренди –січень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р.,  а саме: не звільнив орендовані приміщення та  не підписав акт приймання-передачі  (повернення), у зв’язку з чим позивач просить виселити відповідача з займаних приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання орендаря продовжувати відносини оренди у даному випадку висловлюється  шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо орендодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача  повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Листами від 18.11.2009 р № 84-7/414 та від 24.03.2010 р. № 115-70/17 позивач повідомив відповідача, що строк дії договору закінчився  і на новий термін продовжуватися не буде та запропонував повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою: : м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1) та передати його позивачу по акту прийому-передачі.

Листами від 18.09.2009 р № 30-04/13470 та від 30.10.2009 р. № 30-04/16400 третя особа повідомила відповідача, що строк дії договору закінчився і на новий термін продовжуватися не буде та запропонувала повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою:  м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1) та передати його позивачу по акту прийому-передачі.

Проте вказані звернення позивача та третьої особи були залишені відповідачем без відповіді.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що третя особа шляхом направлення відповідачеві листа висловила своє небажання продовжувати договірні відносини, суд приходить до висновку, що договір  № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р. не був автоматично пролонгований і припинився у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 31.12.2009 р.    

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.  

Згідно з ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем  орендодавцю/балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання передачі.

Згідно з п. 2.5. договору орендар зобов’язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Проте відповідач до даного часу нерухоме майно загальною площею 81,39 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1)   не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки договір оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р. не був продовженим сторонами на той самий термін і у матеріалах справи відсутні докази укладення іншого договору, об`єктом якого є нерухоме майно загальною площею 81,39 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1)  суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватися вказаним приміщенням.

За таких обставин суд визнає заявлені позовні  вимоги про виселення відповідача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача орендну оплату  за користування об’єктом оренди за період з жовтня 2009 р. до 07 листопада 2009 р. в сумі 1 218,11 грн.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

У відповідності до розрахунку орендної плати за договором оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р. здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача з оплати за користування майном за період з жовтня 2009 р. до 07 листопада 2009 р.  становить 1 218,11 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р.  в розмірі 1 218,11 грн.  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 100,46 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 79, 78 грн. за період 11 жовтня 2009 р. до 13 квітня 2010 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в. п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 100,46 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 79, 78 грн. за період з 11 жовтня 2009 р. до 13 квітня 2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21 725,50 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за прострочення повернення приміщення загальною площею 81,39 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1 ) за період з 08 листопада 2009р. до квітня 2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, частина 2 статті 785 ЦК України встановлює міру відповідальності за порушення обов’язку наймача щодо повернення речі у вигляді подвійної плати за користування річчю.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.5. договору орендар зобов’язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору у разі  невиконання п. 2.5. цього договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Оскільки договір № 3729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.12.2006 р. припинив свою дію  31.12.2009 р., в силу вимог п.2.5. вищезазначеного договору, момент прострочення виконання відповідачем виник з 11.01.2010 р. В той же час позивач просить стягнути неустойку з відповідача за прострочення повернення приміщення за період з 08 листопада 2009 р. до  квітня 2010 р.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю підлягають частковому задоволенню в сумі 12 393, 96 грн. за період з 11.01.2010 р. до  квітня  2010 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані енергоресурси за період з жовтня 2009 р. до квітня 2010 р. у  розмірі 7 591, 50 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житло-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.5.8. договору сторони домовились укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг.

Пунктом 3.3. договору № И/45-164-07 на постачання енергоресурсів від 13.06.2007 р. встановлено обов’язок відповідача сплачувати позивачу кошти за спожиті енергоресурси відповідно до вищевказаного договору.

Доказів виконання вищезазначених зобов’язань відповідачем суду не надано.

Отже, за розрахунком позивача, перевіреного судом, заборгованість відповідача за надані енергоресурси за період з жовтня 2009 р. до квітня 2010 р. становить 7 591, 50 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані енергоресурси  за період з жовтня 2009 р. до квітня 2010 р. в розмірі 7 591,50 грн.  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

  1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Виселити Відкрите акціонерне товариство «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «МИР»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус №1, код 32492173) із займаного приміщення загальною площею 81,39 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 (на третьому поверсі корпусу № 1).

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «МИР»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус №1, код 32492173) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»( 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 14307367) заборгованість за орендну плату в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 11 коп., пеню в сумі 100 (сто) грн. 46 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 78 коп., неустойку за користування орендованим приміщенням в розмірі 12 393  (дванадцять тисяч триста  дев’яносто три) грн. 96 коп., заборгованість за надані енергоресурси  в розмірі 7 591 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто одна) грн. 50 коп. , 273 (двісті сімдесят три) грн. 01 коп. державного мита та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Суддя                                                                                                       Пригунова А.Б.

  Дата підписання  рішення  02.12.2010 р.