Рішення від 27.03.2025 по справі 910/15039/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/15039/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику учасників справи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА БЕРГАМО» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна

Компанія" (03142, м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35а, офіс 03-10;

ідентифікаційний код: 44436033)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо"

(03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 7В, кв. 47;

ідентифікаційний код: 42841976)

про стягнення 703 871, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна Компанія" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" (далі-відповідач) про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна Компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення заборгованості відмовлено повністю.

10.03.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15039/24, в якому заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/15039/24 та стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПЛАНЕТА БЕРГАМО" (ідентифікаційний код юридичної особи: 42841976) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44436033) судові витрати в розмірі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, з яких: 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ - за надання правової (професійної правничої) допомоги (послуги) Клієнту під час розгляду справи №910/15039/24 в Господарському суді міста Києва.

17.03.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15039/24, в яких заявник зазначає про необґрунтованість та безпідставність останньої.

24.03.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких він зазначає про обґрунтованість своєї заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15039/24 та просить суд її задовольнити.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору з боку відповідача є відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 80 000, 00 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги ГПК України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

З огляду на те, що рішення у справі №910/15039/24 ухвалене 06.03.2025, то останнім днем для подачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" заяви про ухвалення додаткового рішення є 11.03.2025

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА БЕРГАМО» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24 подана до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» 10.03.2025, тобто в межах строку встановленого приписами ч.8 ст. 129 ГПК України.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА БЕРГАМО» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24, судом встановлено наступне.

На обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що між Відповідачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СЕКЕЛИК ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги від 31.12.2024 (далі - Договір).

Згідно з цим договором Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу (надалі - Послуги) за окремими дорученнями Клієнта, а Клієнт зобов?язується оплатити надання правової (професійно правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору в порядку передбаченому даним

Договором. Перелік доручення (доручень) визначається у відповідному додатку до даного Договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. п. 1.2.1.-1.2.4, 1.2.8. сторони домовилися, що в межах виконання доручення (доручень), які будуть визначені у відповідному додатку до Договору, АО "СП" має право від імені Клієнта:

1.2.1. Вивчати, складати та підписувати від імені Клієнта необхідні документи з метою виконання необхідних доручень, що визначені у відповідному додатку до Договору;

1.2.2. Подавати та отримувати листи, заяви, запити, клопотання, рішення, витяги, виписки, довідки, квитанції, акти, реєстраційні картки та інші документи, які пов?язані з виконанням умов цього Договору;

1.2.3. Подавати та підписувати позовні заяви, зустрічний позов, визнавати позов повністю або частково, відзив, відповідь на відзив, заперечення та інші заяви по суті справи, ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати, підписувати та отримувати ухвали, рішення, постанови, заяви, клопотання, відзиви, апеляційні та касаційні скарги, приймати участь в судових засіданнях в адміністративних судах всіх інстанцій, судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, давати усні або письмові пояснення, заявляти відводи, змінювати підставу або предмет спору, збільшити або зменшувати розмір позовних вимог, завіряти копії документів, користуватися правом укладати мирові угоди, відмови від позову;

1.2.4. Оскаржувати судові рішення (ухвали, постанови) до апеляційних та касаційних судових інстанцій;

1.2.8. Власноручним підписом від імені Клієнта підтверджувати факт подання документів, отримання документів, надання послуг та факт відповідності копій, наявним оригіналам, при цьому всюди розписуватися та вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України.

У п.1.5. Договору зазначено, що повноваження, права та обов?язки надані відповідно до умов Договору АО "СП" від імені АО "СП" здійснюють: адвокат Секелик Лілія Володимирівна та/або адвокат Дичка Анжеліка Русланівна, які є членами АО "СП", або інші особи, яких залучено до виконання Договору відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (надалі -

Закон №5076-VI); помічник адвоката Семерик Андрій Михайлович, на що Клієнт підписанням цього Договору дає свою згоду відповідно до ст. 2 ст. 16 закону №5076-VI, п. 8.2. Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року №113.

Відповідно до п. 2.3. Договору Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар АО «СП» в розмірі та в строк згідно цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору сторони, керуючись статтею 632 Цивільного кодексу України, домовилися, що цей Договір набирає чинності з 31 грудня 2024 року в незалежності від дати укладання та дати підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, але в любому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

31.12.2024 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «СЕКЕЛИК ТА ПАРТНЕРИ» було укладено додаток №1 до Договору (далі - Додаток), згідно якого останній приймає на себе обов`язки представляти інтереси клієнта, зокрема у справі №910/15039/24.

У п. 4 Додатку зазначено, що відповідно до п 4.1. Договору, сторони узгодили розмір та порядок оплати гонорару за надання правової (професійної правничої) допомоги (вартості послуг) за надання правової (професійної правничої) допомоги (послуги) клієнту під час розгляду справи в суді першої інстанції, в тому числі в Господарському суді міста Києва - 80 000, 00 грн.

Відповідно до п. 6 Додатку оплата за надання правової (професійної правничої) допомоги (послуги) Клієнту під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва здійснюється протягом 90 днів з дня винесення рішення у справі.

У п. 7 Додатку зазначено, що Клієнт здійснює відшкодування передбачуваних фактичних витрат, які понесло Адвокатське об`єднання «СЕКЕЛИК ТА ПАРТНЕРИ», зокрема, але не обмежуючись поштові витрати та інші, які узгоджені клієнтом.

10.03.2025 між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням підписано Акт приймання-передачі послуг, згідно якого Адвокатським об`єднанням надано Клієнту правову допомогу в загальному розмірі 80 000, 00 грн.

У своїх запереченнях від 17.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна Компанія" зазначає про необґрунтованість поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15039/24 з огляду на те, що заявлена Відповідачем до стягнення сума витрат на правову допомогу у розмірі 80 000,00 грн. є надто завищена, зазначений розмір необґрунтований та неспівмірний з розміром заявлених позовних вимог, окрім того зазначена справа є незначної складності і розглядалася в порядку спрощеного письмового провадження, не потребує збору та дослідження додаткових доказів зі сторони Відповідача, представник Відповідача обмежився лише поданням відзиву на позовну заяву. Окремої уваги заслуговує той факт, що як станом на день подання відзиву на позовну, в якій вперше заявлялося про стягнення зазначених судових витрат, так і станом на день подання оскаржуваної заяви про ухвалення додаткового рішення, заявлені до стягнення судові витрати не сплачені ТОВ «Планета Бергамо», тобто Відповідачем заявлено до стягнення витрати які фактично ніким не понесені.

Відповідач у свою чергу 24.03.2025 подав до суду письмові пояснення на заперечення позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких зазначає, що зауваження позивача про відсутність факту оплати відповідачем послуг Адвокатського об`єднання є необґрунтованими з огляду на практику Верховного суду у справах №922/445/19, №910/906/18, №910/906/18 та №911/2977/21 (911/3687/21), а витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до правового висновку Об?єднаної палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Водночас в Акті приймання-передачі послуг від 10.03.2025 за Договором від 31.12.2024 про надання правової (професійної правничої) допомоги зазначені таки види правової допомоги:

- ознайомлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі №910/15039/24 та вивчення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПЛАНЕТА БЕРГАМО" про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14 грудня 2023 року укладеним та стягнення заборгованості, моніторинг судової практики, формування позиції (31.12.2024);

- ознайомлення та вивчення ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14 грудня 2023 року укладеним та стягнення заборгованості моніторинг судової практики в розрізі зазначеного у відзиві (07.01.2025);

- огляд адвокаткою АДВОКАТСЬКОГО ОБ?ЄДНАННЯ "СЕКЕЛИК ТА ПАРТНЕРИ" Дичкою Анжелікою Русланівною інтернет-сайту Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації Єдиний веб-порталу м. Києва, електронний ресурс https://kyivcity.gov.ua та закріплення в протоколі огляду (10.01.2025);

- ознайомлення з письмовими поясненнями (15.01.2025);

- ознайомлення з рішенням суду від 06.03.2025, повідомлення Клієнту (07.03.2025).

Суд зазначає, що вищезазначені види послуг, надані адвокатом Дичкою А.Р. не є видом адвокатської діяльності в розумінні ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також суд зауважує, що такі види правової допомоги, як: 1) підготовка відзиву на позовну заяву, про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення заборгованості, заяви про поновлення процесуального строку, його редагування, формування та подача з додатками учасникам справи та до суду через Електронний кабінет користувача підсистеми «Електронний суд» (01.01.2024 та 02.01.2025 відповідно); 2) підготовка заперечення (12.01.2025) та його формування, подача з додатками учасникам справи та до суду через підсистему «Електронний суд» (13.01.2025); 3) моніторинг руху справи (03.02.2025, 17.02.2025 та 31.02.2025) - є одними і тими самими видами наданої правової допомоги.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Також суд зауважує, що в Акті приймання-передачі послуг від 10.03.2025 за Договором від 31.12.2024 про надання правової (професійної правничої) зазначено 14 видів правової допомоги на загальну суму 80 000, 00 грн., частина з яких, як вже зазначено судом не є видом адвокатської діяльності в розумінні ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а частина відноситься до одного і того самого виду наданої правової допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, із наданих представником відповідача документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані сторонами, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений відповідачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна Компанія" витрати на правову допомогу у сумі 12 000, 00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА БЕРГАМО» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Сервісна Компанія" (03142, м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35а, офіс 03-10; ідентифікаційний код: 44436033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Бергамо" (03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 7В, кв. 47; ідентифікаційний код: 42841976) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О.Лиськов