Постанова

від 06.05.2025 по справі 910/15039/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"06" травня 2025 р. Справа№910/15039/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025

у справі №910/15039/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо»

про визнання договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення 703 871, 12 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» (далі - відповідач) про визнання договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення з відповідача заборгованість за спожиті послуги у загальному розмірі 703 871, 12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач свої зобов`язання за вищезазначеним Договором послуг виконує належним чином та в повному обсязі, однак відповідач з дати укладання договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень та з дати отримання договору послуг, а саме з 14.12.2023, відмовляється повертати підписаний зі своєї сторони Договір послуг, окрім того станом на день подачі цієї позовної заяви не здійснив жодного платежу за надані ТОВ «ТСК» послуги, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 415 959, 33 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі 237 780, 21 грн, 3% річних у розмірі 12 139,42 грн та інфляційні витрати у розмірі 37 992,16 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 у задоволенні позову відмовив повністю.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не надано належного і допустимого доказу на підтвердження надання 14.12.2023 або будь-якої іншої дати, відповідачу складеного та підписаного: Договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023.

Також суд першої інстанції проаналізувавши надані позивачем докази встановив, що позивач не подав жодних належних та допустимих доказів в підтвердження надання ним послуг за заявлений період. Суд зауважив, що сам факт виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК» рахунків на оплату наданих послуг не є безумовним фактом підтвердження надання такої послуги. Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» виникло зобов`язання із сплати заборгованості у розмірі 415 959,33 грн, внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за надані послуги, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» 415 959, 33 грн основного боргу, штрафних санкцій у вигляді неустойки у розмірі 237 780,21 грн, 3% річних у розмірі 12 139,42 грн та інфляційних витрат у розмірі 37 992,16 грн

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з наданих позивачем електронних доказів, а саме листування з генеральним директором ТОВ «Євробізнес Україна», який в свою чергу є також Генеральним директором ТОВ «Планета Бергамо», в месенджері WhatsApp та через електронні адреси, чітко вбачається, що переписка відбувалася саме з відповідачем, а не з іншою особою, при цьому очевидним є те, що листування відбувалося саме з причин невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу в частині не повернення підписаного зі своєї сторони примірника Договору послуг та наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, які в свою чергу директор Відповідача неодноразово обіцяв погасити, що безпідставно проігноровано судом першої інстанції.

На думку позивача, факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 06.05.2025 о 12 год. 00 хв.

17.04.2025 від відповідача надійшло заперечення проти залучення нових доказів.

18.04.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

У своєму відзиві відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів щодо реальності факту надання послуг позивачем відповідачу, так і їх обсягів, так і не містять доказів щодо надання послуг позивачем за адресою м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-А загалом та підстав їх надання. Відповідач наголошує, з додатків до позовної заяви вбачається, що ТОВ «ТСК» не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг в будинку, а отже й підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій немає. Посилання в апеляційній скарзі на відшкодування послуг з водопостачання, електроенергії, опалення, холодної та гарячої води не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «ТСК» не надало документів, що підтверджують укладання ним договорів на колективне споживання комунальних послуг.

За приписами статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №822/1736/18, від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

У судовому засіданні 06.05.2025 суд апеляційної інстанції протокольно відмовив позивачу у долученні доказів доданих ним до апеляційної скарги, а саме актів надання послуг системою електронного документообігу програмою «M.E.Doc», з урахуванням приписів частини 3 статті 269 ГПК України, ненадання позивачем доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плането Бергамо» є власником приміщення (групи приміщень) №13-02 за адресою м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-А (надалі за текстом - приміщення №13-02), що підтверджується Договором купівлі-продажу від 14.12.2023 (далі - Договір купівлі-продажу) (т.1., а.с. 29-29).

Пунктом 6 Договору купівлі-продажу передбачено, що Покупець (Відповідач), як власник вищезазначеного приміщення, приймає на себе обов`язок оформити на своє ім`я в день підписання Договору купівлі-продажу правочин, що пов`язаний з обслуговуванням вищезазначеного приміщення: договори з житлово-експлуатаційною організацією та іншими організаціями.

За твердженнями позивача, на виконання пункту 6 вищезазначеного Договору купівлі-продажу у день його укладення, а саме 14.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна сервісна компанія» складено, підписано та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Плането Бергамо» Договір про надання послуг №13-02 (далі - Договір послуг) для його підписання.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія», ним свої зобов`язання за Договором послуг виконуються належним чином та в повному обсязі, однак відповідач з дати укладання Договору купівлі-продажу та з дати отримання Договору послуг, а саме 14.12.2023, відмовляється повертати підписаний зі своєї сторони Договір послуг, окрім того станом на день подачі позовної заяви не здійснив жодного платежу за надані ТОВ «ТСК» послуги, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Позивач, посилаючись на листування між сторонами в месенджері «Вотсап» та почті Gmail, яке надано позивачем у вигляді принт - скринів доводить суду обставину, що між сторонами було укладено договір про надання послуг №13-02 від 14.12.2023, однак відповідач відмовляється повертати підписаний зі своєї сторони Договір послуг.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє зробити висновок, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, і не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів ст.86 ГПК України, з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Необхідно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20).

Частинами 1-5 ст. 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, касаційний господарський суд вказав, що надана позивачем роздруківка електронної переписки з відповідачем (паперова копія знімка екрана монітора комп`ютера) не є належним доказом відправлення позивачем та отримання відповідачем письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, оскільки не містить електронного підпису. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача, що з листування з особою «Костянтин» в месенджері WhatsApp та через електронну адресу «Konstantin@eurobusiness.com.ua» можливо достовірно встановити, що позивач направив саме відповідачу договір послуг, рахунки та квитанції, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про те, що вказана електронна адреса належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» (код ЄДРПОУ 42841976), а лише з посилань позивача, що вказана електронна адреса належить генеральному директору ТОВ «Євробізнес Україна», який в свою чергу є також Генеральним директором ТОВ «Планета Бергамо» не можливо ідентифікувати, що переписка велась з Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо».

За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом (див. постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 642/8624/19).

Обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди. Моментом укладення договору є одержання оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Визначення моменту одержання відповіді залежить від способу укладення договору. Загальноприйнятою є практика, що моментом отримання відповіді у разі укладення договору у формі єдиного документа є момент його підписання, якщо інше не встановлене самим договором чи законом або не випливає із практики ділових відносин між сторонами. Якщо договір укладається шляхом обміну листами, момент укладення договору настає після одержання стороною листа та ознайомлення із прийняттям іншою стороною всіх обумовлених умов договору (див. постанову Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 922/3783/20).

За наведеного, положення застосованих судами норм законодавства передбачають перед встановленням існування факту згоди на вчинення правочину, яка заперечується іншою стороною правочину, встановлення також факту направлення оферентом відповідної пропозиції про вчинення правочину.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 14.12.2023 та до подання позовної заяви, позивач лише 17.09.2024 засобами поштового зв`язку направив відповідачу претензію щодо повернення примірника договору та погашення заборгованості, яка не є пропозицією укласти договір.

Інших належних доказів у розумінні статті ст. 76 ГПК України про листування сторін щодо укладення договору позивачем суду не надано.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази направлення пропозиції укласти договір з всіма істотними умовами договору і вираженням наміру особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, а також повної і безумовної відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти договір (відповідачу), про її прийняття (акцепт).

Крім того, за наслідками розгляду вимоги про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у резолютивній частині рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 07.03.2023 у справі № 910/4847/21.

З огляду на викладене, оскільки доказів направлення позивачем пропозиції про укладення договору в наданій позивачем до позовної заяви редакції та прийняття такої пропозиції відповідачем, матеріали справи не містять, тому договір не може бути визнано укладеним у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо всіх його істотних умов договору.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 703 871, 12 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 415 959, 33 грн, штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі 237 780,21 грн, 3% річних у розмірі 12 139,42 грн та інфляційні витрати у розмірі 37 992,16 грн, слід зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України унормовано, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 904/7183/17.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту приймання-передачі науково-учбового комплексу з гуртожитком готельного типу з балансу на баланс від 01.02.2023, з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендмарк Девелопмент» було передано на баланс Товариству з обмеженою відповідальністю «Територіальна сервісна компанія» науково-учбовий комплекс з гуртожитком готельного типу за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-А та 35-Б, з відповідними характеристиками, та зокрема загальною площею 1 915, 2 м2.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2025 пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендмарк Девелопмент» було забудовником науково-учбовий комплекс з гуртожитком готельного типу за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-А та 35-Б, відносно чого не заперечив відповідач.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Оскільки факт відсутності договорів про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг у період з грудня 2023 року по листопад 2024 року.

На підтвердження факту надання спожитих відповідачем послуг позивачем долучено до матеріалів справи квитанції (рахунки) на оплату житлово-комунальних послуг та інших послуг за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року.

З наданих позивачем рахунків на оплату за період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року вбачається, що рахунки виставлені за послуги з утримання будинку, охорони, компенсації електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі).

За грудень 2023 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 39, 20 грн/ кв.м (всього нараховано 12 567, 62 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загальнобудинкові мережі), тариф становить 6, 62 грн (всього нараховано 18 083, 92 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 1 113, 87 грн).

Всього нараховано за грудень 2023 року 31 765, 31 грн.

За січень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 7, 16 грн (всього нараховано 9 856, 96 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 1 919, 78 грн).

Крім того, у рахунок за січень 2024 року добавлено послуги:

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 1 256, 75 грн).

Всього нараховано за січень 2024 року 39 329, 11 грн.

За лютий 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 7, 16 грн (всього нараховано 7 343, 30 грн);

«охорона 1 пост», тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн).

Всього нараховано за лютий 2024 року 33 638, 92 грн.

За березень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 7, 16 грн (всього нараховано 5 796, 31 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 3 831, 78 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 6 641, 55 грн).

Всього нараховано за березень 2024 року 42 565, 26 грн.

За квітень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 7, 16 грн (всього нараховано 4 804, 15 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 4 794, 59 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 9 935, 27 грн).

Всього нараховано за квітень 2024 року 45 829, 63 грн.

За травень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 6, 8628 грн (всього нараховано 2 886, 97 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 5 754, 47 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 13 558,36 грн).

Всього нараховано за травень 2024 року 48 495, 42 грн.

За червень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 71, 41 грн/ кв.м (всього нараховано 22 894, 05 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 6, 8628 грн (всього нараховано 1 991, 17грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 6 618, 61 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 10,61 грн/ кв.м (всього нараховано 3 401, 57 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 17 543, 76 грн).

Всього нараховано за червень 2024 року 53 522, 53 грн.

За липень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 80, 08 грн/ кв.м (всього нараховано 25 673, 65 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 7, 87 грн (всього нараховано 2 225, 56 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 7 586, 93 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 11, 89 грн/ кв.м (всього нараховано 3 811, 93 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 21 927, 69 грн).

Всього нараховано за липень 2024 року 62 969, 57 грн.

За серпень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 80, 08 грн/ кв.м (всього нараховано 25 673, 65 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 19, 50 грн (всього нараховано 877, 11 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 8 742, 56 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 11, 89 грн/ кв.м (всього нараховано 3 811, 93 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 27 069, 02 грн).

Всього нараховано за серпень 2024 року 69 875, 01 грн.

За вересень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 80, 08 грн/ кв.м (всього нараховано 25 673, 65 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 8, 97 грн (всього нараховано 4 606, 01 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 10 074, 60 грн);

«охорона 1 пост» тариф якої за площу 320, 60 кв.м становить 11, 89 грн/ кв.м (всього нараховано 3 811, 93 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 32 724, 48 грн).

Всього нараховано за вересень 2024 року 76 890, 67 грн.

За жовтень 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 80, 08 грн/ кв.м (всього нараховано 25 673, 65 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 8, 97 грн (всього нараховано 4 749, 70 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 11 542, 66 грн);

борг за послуги з утримання будинку (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 38 945, 49 грн).

Всього нараховано за жовтень 2024 року 80 911, 50 грн.

За листопад 2024 року в рахунку зазначено найменування послуг:

утримання будинку за площу 320, 60 кв.м, тариф становить 80, 08 грн/ кв.м (всього нараховано 25 673, 65 грн);

компенсація електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), тариф становить 8, 97 грн (всього нараховано 6 777, 82 грн), тариф 14, 65 грн (всього нараховано 849, 99 грн);

борг за послуги з електропостачання (пункт 6.1.2), тариф становить 10, 00 % (всього нараховано 61 979, 85 грн);

утримання об`єднання (всього нараховано 28 447, 16 грн).

Всього нараховано за листопад 2024 року 67 946, 61 грн.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши зазначені вище рахунки на оплату встановив, що позивач з посиланням на пункт 6.1.2 Договору про надання послуг (який сторони не уклали) нараховував відповідачу неустойку у формі штрафу в розмірі 10 % від суми простроченого платежу за порушення зобов`язань встановленого п. 3.3. договору (не своєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послуги визначені в п. 2.1 договору).

Як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, підстави для визнання договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 між сторонами укладеним відсутні, з огляду на що, вказані послуги (борг за послуги з утримання будинку та борг за послуги з електропостачання, «охорона 1 пост») позивачем безпідставно зазначені в рахунках на оплату.

В позовній заяві позивач обґрунтовуючи позовні вимоги з посиланням на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 №830 та Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, вказував, що відповідач протягом тривалого періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору послуг (сторінка 7 позовної заяви) та на нього покладається обов`язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.

Здійснивши аналіз доводів позивача щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги та оцінивши надані позивачем докази на підтвердження споживання відповідачем вказаних в рахунках послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем чітко не наведено, які послуги ним були надані та на підставі чого, оскільки посилаючись на Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 №830 та Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, позивач надає на підтвердження факту надання житлово-комунальних послуг рахунки, в яких вказані послуги з утримання будинку та компенсації електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі), однак такі послуги не відносяться до послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон) передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Виконавець комунальних послуг зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством (п. 2-3 ч. 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» - Товариству з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» рахунків на оплату послуг з грудня 2023 по жовтень 2024 року за нежитлові приміщення 13-02 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Стуса 35-А, підїзд 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів (частина 4 та 5 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивачем також не додано доказів повідомлення відповідача про зміну ціни/тарифу на комунальні послуги з утримання будинку, а саме підвищення ціни з 39,20 грн/кв.м до 71, 41 грн/ кв.м у січні 2024 року, з 71, 41 грн/ кв.м до 80, 08 грн / кв.м у липні 2024 року; за послугу з «охорони 1 пост» з 10, 61 грн/ кв.м до 11, 89 грн/ кв.м у липні 2024 року; за послугу з компенсації електроенергії майже кожного місяця змінювався тариф, при цьому і обґрунтувань зміни цін на послуги позивачем не зазначено.

Проте, враховуючи заперечення відповідача щодо фактично наданих послуг, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначаючи в рахунках про послугу з утримання будинку, позивачем не зазначено, які саме послуги ним надавались протягом заявленого періоду (їх найменування, необхідність та вартість) чи були такі послуги надані самим позивачем (його працівниками) та/або позивач укладав додатково договори з виконавцями таких послуг. Зазначаючи в рахунках про послугу з охорони будинку, позивач не надав доказів укладення договору про надання послуг з охорони, як це передбачено частиною 1 статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність». Зазначаючи в рахунках про послугу з компенсації електроенергії (МЗК, загально будинкові мережі», позивач не надав доказів укладення договору про купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 415 959,33 грн та похідних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 12 139,42 грн, інфляційних витрат у розмірі 37 992,16 грн та штрафних санкцій у вигляді неустойки за неукладеним договором у розмірі 237 780,21 грн, оскільки позивачем не доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів надання відповідачу послуг за спірний період, їх найменування, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам відповідача із посиланням на норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія».

4. Матеріали справи №910/15039/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 13.05.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська