Постанова

від 06.05.2025 по справі 910/15039/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"06" травня 2025 р. Справа№910/15039/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025

у справі №910/15039/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо»

про визнання договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення 703 871, 12 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» (далі - відповідач) про визнання договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення з відповідача заборгованість за спожиті послуги у загальному розмірі 703 871, 12 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.03.2025 у справі №910/15039/24 у задоволенні позову відмовив повністю.

10.03.2025 відповідач направив на адресу Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення. За вказаною заявою відповідач просив суд першої інстанції стягнути з позивача на його користь 80 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування заяви та підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду: Договір про надання правової (професійної допомоги від 31.12.2024) (далі за текстом - Договір); Додаток №1 від 31.12.2024 до Договору; Акт приймання-передачі послуг від 10.03.2025.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/15039/24 задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовив.

Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції виходив з предмету позову у даній справі, його нескладності та незначного обсягу доказів, які підлягають дослідженню та були подані сторонами та дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений відповідачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 повністю, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000, 00 грн.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції вказуючи те, що підготовка документів є одними і тими самими видами наданої правової допомоги, не звернув увагу що така допомога надавалася в різні дати та відносно різних процесуальних документів.

Відповідач також не погоджується із тим, що Господарський суд міста Києва не врахував, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. На думку відповідача, сторона, яка клопоче про зменшення судових витрат, у даному випадку позивач, має навести обставини, які зазначені в ч. 5 ст. 129 ГПК, та їх обґрунтувати, а не просто подати клопотання про зменшення судових витрат.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 16.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 06.05.2025 на 12 год. 10 хв.

У судовому засіданні 06.05.2025 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 повністю, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 1727.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

У суді першої інстанції представництво інтересів відповідача здійснювала адвокат Дичка Анжеліка Русланівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 02.01.2025 серії АТ №1089265, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001227 від 14.09.2017, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 14.09.2017 №2/08.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 80 000, 00 грн, відповідачем надано суду: Договір про надання правової (професійної допомоги від 31.12.2024) (далі за текстом - Договір); Додаток №1 від 31.12.2024 до Договору; Акт приймання-передачі послуг від 10.03.2025.

За умовами Договору Адвокатське об`єднання «Секелик та партнери» ( далі- АО «СП» зобов`язується надати правову (професійну правничу) допомогу за окремими дорученнями Клієнта, а Клієнт зобов?язується оплатити надання правової (професійно правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору в порядку передбаченому даним Договором. Перелік доручення (доручень) визначається у відповідному додатку до даного Договору.

Згідно з розділом 4 Договору розмір гонорару за надання правової допомоги (або вартість надання послуг) визначається у відповідному додатку до даного Договору. Порядок та умови відшкодування передбачуваних фактичних витрат визначається у відповідному додатку до даного Договору. Клієнт підтверджує, що він ознайомлений про те, що розмір гонорару визначений АО "СП" з власних міркувань та при його встановлені враховується складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвокатів АО "СП". АО "СП" направляє акт приймання-передачі послуг (надалі - акт) на адресу місцезнаходження або електронну адресу Клієнта, яка зазначена в реквізитах даного Договору. Якщо протягом 10 днів після відправлення акту Клієнтом не надані вмотивовані заперечення або непідписаний акт вважається прийнятими та підписаний обома Сторонами.

Сторони, керуючись статтею 632 Цивільного кодексу України, домовилися, що цей Договір набирає чинності з 31.12.2024 в незалежності від дати укладання та дати підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, але в любому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4 Додатку №1 до Договору сторони дійшли взаємної згоди, що за надання правової (професійної правничої) допомоги (послуги) клієнту під час розгляду справи №910/15039/24 в суді першої інстанції розмір оплати становить 80 000, 00 грн.

Отже, умовами Договору сторони погодили фіксовану суму витрат на правничу допомогу.

За актом надання послуг, який датовано 10.03.2025, визначено перелік послуг наданих Адвокатським об`єднанням відповідачу.

Згідно Акта наданих послуг Адвокатом надано Клієнту наступні послуги:

- ознайомлення з ухвалою Господарського суду міста Києва (надалі -суд) від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі №910/15039/24 та вивчення позовної заяви, моніторинг судової практики, формування позиції.

- підготовка відзиву на позовну заяву;

- редагування, формування та подача відзиву з додатками учасникам справи та до суду через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд";

- ознайомлення та вивчення відповіді на відзив про визнання Договору про надання послуг №13-02 від 14.12.2023 укладеним та стягнення заборгованості, моніторинг судової практики в розрізі зазначеного у відзиві;

- огляд адвокаткою інтернет-сайту Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації Єдиного веб-порталу м. Києва, електронний ресурс https://kyivcity.gov.ua та закріплення в протоколі огляду;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву;

- підготовка заперечення;

- формування та подача заперечення з додатками учасникам справи та до суду через «Електронний суд»;

- моніторинг руху справи;

- моніторинг руху справи;

- моніторинг руху справи;

- ознайомлення з рішенням суду, повідомлення клієнта;

- підготовка акту приймання-передачі послуг, заяви про постановлення додаткового рішення (вирішити питання про розподіл судових витрат), формування заяви на постановлення додаткового рішення (вирішити питання про розподіл судових витрат) з додатками учасникам справи та до суду через «Електронний кабінет».

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Великої Палати Верховного Суду та постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднаної палати Верховного Суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Позивач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідачем не доведено розумність та співмірність витрат на правову допомогу у порівнянні зі складністю справи яка розглядалась в спрощеному письмовому провадженні та не потребує збору та досліджень додаткових доказів зі сторони відповідача.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що послуги з ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження, підготовка відзиву, його редагування та формування включає в себе одну послугу з подачі відзиву на позовну заяву; послуги з ознайомлення та вивчення відповіді на відзив на позовну заяву, огляд адвокатом інтернет-сайту, підготовка заперечення включає в себе одну послугу з подачі заперечення на відповідь на відзив.

Направлення процесуальних документів по справі позивачу та подання їх через систему "Електронний суд", моніторинг руху справи, не можна віднести до жодного з видів правової допомоги, оскільки вказані дії не потребують професійних знань.

Інших процесуальний документів представником відповідача не було подано.

Також як вбачається з акту надання послуг та опису від 10.03.2025 до складу витрат на правову допомогу було включено підготовку заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Щодо визначеної представником відповідача послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення, суд звертає увагу на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, згідно з якою заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та саме цей розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини 1-3 статті 244 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07 жовтня 2010 року у справі "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції", від 07 березня 2006 року у справі "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії").

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Бергамо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15039/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15039/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 13.05.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська