Постанова

від 24.03.2025 по справі 279/3004/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3004/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/3004/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, Фонду соціального страхування України, треті особи - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович, голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області Барановський Олександр Володимирович про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Черніков Денис Юрійович

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Волкова Н.Я.

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-48-к від 10.04.2023 року за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського О.В., яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Коростенського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області або на іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначала, що з 01.03.2022 року вона обіймала посаду начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Коростенського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, з якої була звільнена 18.04.2023 року у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Пунктом 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року №2620-ІХ, який набирав чинності 01 січня 2023 року) встановлено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

У зв`язку із вказаним, наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-48-к від 10.04.2023 року за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського О.В. вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відділень управління відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Вказує, що підставою у вказаному наказі зазначено попередження про наступне звільнення від 19.01.2023 року №108-11, в якому зазначається про те, що згідно із наказами Комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 року №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», скорочуються увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та його відділень. Також у вказаному попередженні про звільнення зазначено, що з 18.04.2023 року посада, яку обіймає позивач, буде скорочена. Оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень, інша робота в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділеннях позивачці не пропонувалось.

В той же час, у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та відповідною зміною повноважень Пенсійного фонду України до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області введено (внесено, додано) нові посади, функціональні обов`язки працівників за якими, передбачають здійснення обов`язків, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виконання обов`язків пов`язаних зі здійсненням профілактики та розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.

Звертає увагу, що за наявності інших робочих місць, посад, штатних одиниць, тощо, які утворилися в процесі реорганізації Фонду соціального страхування України на підставі редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року №2620-ІХ ОСОБА_1 як працівнику, який підпадав під скорочення чисельності та/або штату працівників, у зв`язку із реорганізацією роботодавця, не було запропоновано перевід на іншу вакантну посаду, наявну у роботодавця.

Зазначала, що їй у передбачений законом спосіб не було запропоновано переведення (зайняття) вакантних посад в Пенсійному фонді України, до якого було приєднано в порядку реорганізації Фонд соціального страхування України, зокрема тих, які були введені до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зв`язку з передачею функцій та повноважень попередньо виконуваних працівникам Фонду соціального страхування України.

Вважаючи звільнення незаконним просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги та неправильно застосував норми ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про державну службу», ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки суд дійшов до помилкового висновку про те, що при неврегульованості спеціальним законодавством України питання переведення працівника, який не є державним службовцем, на посаду державної служби, таке переведення заборонено, оскільки сам факт відсутності спеціального нормативного регулювання вже створює заборону на це.

Вказує, що внаслідок реорганізації підприємства, установи, організації вони припиняються, а їхні права та обов`язки переходять до утвореного (утворених) унаслідок злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства, установи, організації в порядку правонаступництва.

Вважає, що при реорганізації УВД ФССУ у Житомирській області шляхом приєднання такого до ГУ ПФУ в Житомирській області, що супроводжувалося повним скороченням чисельності штату управління, дотриманню підлягали законодавчі гарантії, визначені ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпПУ, зокрема щодо пропонування позивачу та переведення такого на іншу роботу, яка б відповідала її професії та спеціальності в ГУ ПФУ у Житомирській області, як правонаступника.

Звертає увагу, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпПП, оскільки суд дійшов помилкового висновку про те, що при скороченні всієї чисельності працівників та штату юридичної особи, яка припиняється в процесі приєднання до іншої, працівнику не повинно пропонуватися зайняти вакантну посаду в юридичній особі-правонаступнику, до якої здійснюється приєднання.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20 вересня 2021 року у справі №340/221/20, від 26 січня 2023 року у справі №280/726/20, від 04 серпня 2022 року у справі №280/531/20 та від 08 листопада 2022 року у справі №620/11180/21. Із наведеної практики Верховного Суду відомості, що вносяться до ЄДР в частині правонаступництва не є визначальними для встановлення належного правонаступництва. Суд не врахував, що у трудових спорах щодо поновлення незаконно звільнених працівників в державних структурах, передусім необхідно виходити із особливостей публічного правонаступництва.

Інші доводи апеляційної скарги відповідають змісту позовних вимог.

27 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року - без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що посилання скаржника на те, що їй не було запропоновано вакантні посади в управлінні Фонду є необґрунтованими, оскільки всі посади управління Фонду підлягають скороченню, так само як і посада апелянта. Вважає, що вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 10 квітня 2023 року №02-48-к не ґрунтуються на законодавстві. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. Вакантні посади не державної служби в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області були відсутні. Посади органів Фонду соціального страхування не є рівнозначними посадами державної служби. Вказує, що прийнявши рішення про припинення ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. Апелянт мав можливість взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад державної служби на загальних засадах, в порядку, визначеному статтею 21 Закону №889-VIII, проте не скористалася такою можливістю.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку касаційного провадження цивільної справи №712/4776/23.

09 січня 2025 року від представника позивача - адвоката Чернікова Д.Ю. надійшла заява про закриття провадження та передачу справи для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

22 січня 2025 року по даній справі провадження відновлено і призначено до апеляційного розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача та її представника надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Колегія апеляційного суду з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 01 березня 2022 року обіймала посаду начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Коростенського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області ( а.с.36 т.1).

На виконання п. 2 Розділу VІІ Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст. 105 ЦК України, ст. 49-2 КЗпП та ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України О. Бахматським видано наказ № 9-ОД від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України». Пунктом 1 вказаного наказу передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року (а.с.88-89 т.2).

Встановлено, що 25 січня 2023 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення від 19 січня 2023 року, згідно якого з 18 квітня 2023 року посада, яку обіймає позивач, буде скорочена. Зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції ФСС України, інша робота у виконавчій дирекції ФСС України їй не пропонується (а.с.37-38 т.1).

10 квітня 2023 року головою комісії з реорганізації ФСС України О.Барановським видано оскаржуваний наказ № 02-48-к про звільнення ОСОБА_1 з 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.39-40 т.1).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1, 3 статті 3 ЦПК України).

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з матеріалами справи основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби.

Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленням Верховною радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі №712/4776/23.

Отже, при розгляді справи встановлено, що предметом спору є вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач звернулася до суду із позовом з приводу винесення головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування щодо неї незаконного наказу про звільнення, пред`явивши його до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке є юридичною особою публічного права та суб`єктом владних повноважень.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №818/1688/16 від 05.12.2018 року згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та Законами України.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, а ч. 4 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Ці позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18(провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших.

У постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-61-13644сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зроблено висновок, що «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій».

Отже, ця справа спрямована на поновлення позивача ОСОБА_1 , звільненої внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосується прийняття на публічну службу, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами частини 2 статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно частини 4 статті 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Керуючись ч.1 ст. 255, ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Черніков Денис Юрійович, задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року скасувати.

Провадження у справі №279/3004/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, Фонду соціального страхування України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - закрити.

Передати справу №279/3004/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, Фонду соціального страхування України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до Житомирського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 березня 2025 року.

Головуючий Судді