Ухвала від 27.03.2025 по справі 688/3605/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 688/3605/24

Провадження № 11-кп/820/229/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

представника СП ТОВ «РІФ-1» адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022244000001377 за апеляційною скаргою представника Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, працюючої начальником швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» , не судимої,

яку визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 271 КК України та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці строком на 2 (два) роки, згідно зі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України (періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання); цивільний позов ОСОБА_9 до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п?ятдесят тисяч) грн.; цивільний позов ОСОБА_10 до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п?ятдесят тисяч) грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 24.12.2022 відповідно до наказу № 475-К від 01.09.2016 обіймала посаду начальника швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (код ЄДРПОУ 14339624).

Відповідно до Розділу ІІІ Статуту Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» , затвердженого протоколом №5/2010 позачергових зборів учасників вказаного товариства від 29.08.2017, Товариство може створювати філії та інші відокремлені підрозділи на території України та за кордоном. Філії діють на підставі положень про них.

Згідно Положення про філію Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» , затвердженого протоколом №5/2010 позачергових зборів учасників вказаного товариства від 29.08.2017, метою створення Грицівської філії Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» є виконання таких видів діяльності: виробництво взуття із шкіри та шкірозамінників; виробництво складових частин взуття; виробництво компонентів для нижньої та верхньої частин взуття; виробництво товарів народного споживання; послуги по оренді магазинів, складів та інших промислових і комерційних приміщень. Філія є підрозділом Фірми без права юридичної особи, має свій поточний рахунок та діє на підставі Положення про філію. Філія використовує Майно Фірми в межах виробничого процесу. Особою, відповідальною за виробництво, є начальник виробництва, який призначається Фірмою. Начальник виробництва вирішує всі питання виробничої діяльності Філії, крім тих, що належать до виключної компетенції Генерального Директора та загальних зборів акціонерів Фірми. Трудовий колектив Філії складають всі громадяни, які своєю працею приймають участь в її діяльності на підставі трудових договорів (контрактів), а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівників з Фірмою.

Відповідно до посадової інструкції начальника швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії, затвердженої 01.09.2010 наказом генерального директора підприємства, посада ОСОБА_6 належить до професійної групи «Керівники».

Зокрема, ОСОБА_6 здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю цеху, забезпечує технічно правильну експлуатацію устаткування та інших основних засобів і виконання графіків їх ремонту, безпечні та здорові умови праці, здійснює підбір кадрів працівників, їх розстановку і доцільне використання, контролює додержання працюючими правил і норм охорони праці, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, подає пропозиції про заохочення працівників, накладання дисциплінарних стягнень на порушників виробничої та трудової дисципліни, застосування в разі потреби заходів матеріального впливу.

Окрім цього, посадовою інструкцією ОСОБА_6 передбачено, що вона, як начальник швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства ТОВ «РІФ-1» , повинна знати, в тому числі й основи трудового законодавства.

Вказаною посадовою інструкцією також визначено, що начальник швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства ТОВ «РІФ-1» несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені нею, за невиконання правил внутрішнього розпорядку, правил техніки безпеки, а також протипожежної безпеки.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи начальником швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» , є службовою особою підприємства, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та була зобов`язана, як роботодавець, дотримуватися вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці та правил техніки безпеки.

Так, згідно зі ст. ст. 4, 6 Закону України «Про охорону праці» пріоритет життя і здоров`я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці є одним із основних принципів державної політики в галузі охорони праці. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Обов`язки за дотримання правил і норм охорони праці на території відокремленого підрозділу ТОВ «РІФ-1» - Грицівської філії, покладалися на начальника швейного цеху ОСОБА_6 .

Проте ОСОБА_6 , в порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а також ст. 153 Кодексу Законів про працю України, не створила в швейному цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» безпечні і нешкідливі умови праці та умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також не забезпечила додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Так, 17 листопада 2022 року ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_11 на посаду кочегара (оператора котельні) вказаного швейного цеху.

При цьому, з ОСОБА_11 трудовий договір в письмовій формі не укладався, та ОСОБА_6 фактично допустила його до роботи на вказаному підприємстві.

Також у порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» з 17 листопада 2022 року по 24 грудня 2022 року контроль за додержанням ОСОБА_11 вимог нормативних актів про охорону праці під час виконання ним робіт ОСОБА_6 фактично не здійснювала та перед прийняттям на роботу не забезпечила проходження ним попереднього медичного огляду та не забезпечила йому проведення інструктажу (навчання) з питань охорони праці та протипожежної безпеки.

Таким чином, ОСОБА_6 , у період часу з 17 листопада 2022 року по 24 грудня 2022 року, будучи відповідальною особою, на яку покладено обов`язки з додержання працюючими правил і норм з охорони праці, виробничої і трудової дисципліни, незаконно допустила до приміщення котельні кочегаром (оператором котельні) ОСОБА_11 , якому не забезпечила технічно правильної експлуатації устаткування та обладнання котельні.

Окрім цього, ОСОБА_6 допустила ОСОБА_11 до виконання робіт з обслуговування (експлуатації) котлового обладнання без проходження навчання за відповідною програмою і складання екзамену кваліфікаційній комісії та отримання останнім посвідчення на право обслуговування котлів.

При цьому, начальником швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії ОСОБА_6 порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про охорону праці» в частині того, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, повинні відповідати вимогам законодавства.

Вищевказані умисні протиправні дії, які полягали в порушенні правил охорони праці під час виконання робіт кочегаром (оператором котельні) ОСОБА_11 , вчинені начальником вказаного вище швейного цеху ОСОБА_6 , тобто особою, яка зобов`язана їх дотримуватися, стали безпосередніми причинами настання смерті ОСОБА_11 за наступних обставин.

Так, 24 грудня 2022 року близько 19 години 08 хвилин, в приміщенні котельні швейного цеху відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» , який розташований за адресою: вул. Некрасова, 125, м. Шепетівка Хмельницької області, через пожежу, ймовірною причиною якої є займання газоповітряної суміші, утвореної під тиском витоку розігрітого до критичних температур компресорного мастила через розгерметизацію з`єднань гвинтового блоку компресорної установки «KAESEP SK 19», внаслідок порушень умов її експлуатації, кочегар (оператор котельні) ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків біля 90%, поверхні тіла, які утворились від високої температури полум`ям та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння по відношенню до живої людини, а в даному випадку, що призвели до смерті, яка одразу настала на місці події.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 271 КК України.

Представник Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій прохає вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_9 до СП ТОВ «РІФ-1» та ОСОБА_10 до СП ТОВ «РІФ-1» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені ОСОБА_9 до СП ТОВ «РІФ-1» та ОСОБА_10 до СП ТОВ «РІФ-1» повністю.

Зазначає, що з боку СП ТОВ «РІФ-1» не було здійснено жодних протиправних дій, напроти - всі вимоги закону були дотримані на відповідному рівні. Матеріалами кримінального провадження, зокрема й експертними висновками, лише підтверджується, що у причинному - наслідковому ланцюжку подій відсутня участь вини СП ТОВ «РІФ-1» , натомість підтверджено опосередкований зв`язок дій ОСОБА_6 з виникненням нещасного випадку, що спричинив смерть ОСОБА_11 на думку апелянта, жодним доказом доданим до матеріалів кримінального провадження не встановлено вини СП ТОВ «РІФ-1» .

Крім того, апелянт зазначає, що окрім посилань на моральні страждання у зв`язку із смертю ОСОБА_11 , позивачі не надали жодного доказу на підтвердження фактів дійсності такого душевного стану.

Вважає, що вироком від 16 грудня 2024 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області частково надав оцінку доводам та поясненням, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_9 по стягненню з СП ТОВ «РІФ-1» моральної шкоди у розмірі по 250 000 гривень кожен, що на думку апелянта є необґрунтованим рішенням суду першої інстанції.

Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було належним чином надано оцінку загальним умовам цивільно-правової відповідальності.

Зазначає, що матеріалами кримінального провадження вини СП ТОВ «РІФ-1» не встановлено і не доведено. Матеріалами кримінального провадження підтверджуються факти, що СП ТОВ «РІФ-1» діяло відповідно до вимог нормативних актів щодо охорони праці. Вважає, що до СП ТОВ «РІФ-1» звернулися з вимогами по компенсації виключно на підставі того, що ОСОБА_6 , станом на 24 грудня 2022 року, перебувала у трудових відносинах з СП ТОВ «РІФ-1» , не доводячи вини, протиправності дій та зв`язку між такими діями з результатом - завданням моральної шкоди.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги доводи СП ТОВ «РІФ-1» про те, що, з його боку, всі дії вчинялись відповідно до вимог нормативних актів щодо охорони праці. СП ТОВ «РІФ-1» вже було найнято двох операторів котельні, в число яких ОСОБА_11 не входив. Знати про його присутність у котельні у той день СП ТОВ «РІФ-1» не могло. ОСОБА_11 не мав знаходитись на території СП ТОВ «РІФ-1» у день виникнення пожежі, оскільки СП ТОВ «РІФ-1» не укладало з ним трудового договору, адже вже найняло на посаду кочегарів двох інших працівників.

Зауважує, що за висновками експертних досліджень, єдиними протиправними діяннями, які могли сприяти виникненню нещасного випадку, були дії ОСОБА_6 , яка фактично не виконувала покладені на неї СП ТОВ «РІФ-1» обов`язки, оскільки порушення умов охороні праці було допущено, без відома ТОВ СП «РІФ-1» .

На думку апелянта, дії ОСОБА_6 , у вигляді невиконання покладених на неї трудових обов`язків, перебували лише в опосередкованому зв`язку з подією. Попри це, судом першої інстанції було вказано, що саме протиправні дії обвинуваченої спричинили раптову смерть ОСОБА_11 . Апелянт вважає, що такі висновки суду суперечать наявним експертним дослідженням, які не встановили прямого зв`язку між діями та наслідками, у вигляді нещасного випадку, а той факт, що дії СП ТОВ «РІФ-1» взагалі не перебувають у причинному зв`язку з подією, яка мала місце 24 грудня 2022 року, судом враховано не було.

Такі обставини, на думку апелянта, вказують на те, що в діях СП ТОВ «РІФ-1» відсутня протиправність та вина. У зв`язку з цим неможливо провести ланцюжок причинно-наслідкового зв`язку між протиправністю та наслідками, адже СП ТОВ «РІФ-1» не було здійснено протиправних дій, що могли призвести до цих наслідків. Суд першої інстанції не врахував цього, при задоволенні позовних вимог позивачів.

Крім того, на думку апелянта,судом першої інстанції не враховані доводи СП ТОВ «РІФ-1» щодо невідповідності розміру моральної шкоди наданим позивачами доказами.

Апелянт зазначає, щопозивачі стверджували, що у зв`язку із смертю ОСОБА_11 відчувають постійний душевний біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. У них стали проявлятися емоційні спалахи, виникати дратівливість, збудливість, внаслідок позивачам доводиться постійно приймати заспокійливі ліки та препарати для покращення здоров`я.

При цьому, на думку апелянта, потерпілими, не додано жодного доказу, що підтверджував би такий стан, навіть попри те, що доказом подібного впливу на здоров`я може бути висновок спеціаліста або експерта (лікарі, психологи, інші).

Зазначає, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Вважає, що судом першої інстанції цього враховано не було, у зв`язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення такого розміру позовних вимог, виключно на підставі встановленого факту смерті ОСОБА_11 .

Зокрема, на думку апелянта, розмір моральної шкоди, судом першої інстанції встановлено без дотримання принципів розумності, справедливості та співмірності. Зазначає, що позивачі жодним чином не довели розмір своєї моральної шкоди, ними заявлено значно завищений розмір коштів, який підлягає компенсації у зв`язку з такою моральною шкодою. Звертає увагу на те, що відшкодування моральної шкоди не має призводити до безпідставного збагачення осіб, які такої шкоди зазнали. Водночас, зазначає апелянт, встановлено, що стан алкогольного сп`яніння, у якому перебував ОСОБА_11 , сприяв настанню такого нещасного випадку, який забрав життя останнього. Апелянт вважає, що ці обставини мали б впливати на оцінку розміру моральної шкоди, однак судом першої інстанції, на думку апелянта, окрім як на стан алкогольного сп`яніння загиблого, на це уваги звернуто не було.

Крім того, апелянт підкреслює ті обставини, що позивач ОСОБА_10 не був долучений до кримінального провадження як потерпілий цілих 20 місяців і був визнаний потерпілим на підставі ч. 3 ст. 55 КПК України лише в ухвалі Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2024. СП ТОВ «РІФ-1» зазначало, що той факт, що ОСОБА_10 заявляє про сильні моральні страждання у зв`язку з смертю батька, хоча ігнорував своє процесуальне право набути статусу потерпілого аж до дня подачі цивільного позову з вимогою відшкодувати 500 000 гривень моральної шкоди. Водночас, ОСОБА_10 , багато років проживає за кордоном, та не мав настільки тісних стосунків із батьком, як мала його матір і дружина загиблого - ОСОБА_9 . При цьому, розмір його моральної шкоди оцінюється у такий же розмір, як і моральна шкода ОСОБА_9 , яка постійно проживала із загиблим та займалась його похованням (що підтверджується її твердженнями у позовній заяві). Однак, уваги цьому суд першої інстанції не надав. А відтак не змінив розміру компенсації моральної шкоди.

Звертає увагу, що в ході судового процесу, позивачі відмовились від своїх позовних вимог, у частині вимог до ОСОБА_6 . Однак, вимоги до СП ТОВ «РІФ-1» були збережені в тих же обсягах.

Апелянт вважає, що всі перераховані вище обставини можуть свідчити про бажання позивачів безпідставно збагатитись, отримавши завищену суму компенсації від СП ТОВ «РІФ-1» .

Заслухавши доповідача, представника СП ТОВ «РІФ-1» , який прохав задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, обвинувачену, представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без змін, за таких підстав.

Представник потерпілого ОСОБА_12 та потерпілі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Вирок в частині фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності вини, правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 271 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, тому згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевіряються.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Свій висновок щодо вирішення цивільного позову, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України. Доводи апеляційної скарги, не викликають сумнівів у правильності судового рішення, й спростовуються зібраними у провадженні доказами.

Так, у справі було заявлено цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову потерпіла ОСОБА_9 зазначала, що внаслідок зазначеного кримінального правопорушення їй, як дружині загиблого ОСОБА_11 , завдана матеріальна та моральна шкода. Зокрема, завдана матеріальна шкода, яка складається із витрат на поховання, а саме: на придбання ритуальних товарів, оренди ритуального транспорту (40 000 грн), обрядового обіду за упокій померлого після похорону у розмірі 10 000 грн, виготовлення надмогильного пам`ятника (з матеріалами та роботою в сумі 70 000 грн) у загальному розмірі 120 000 гривень. Наявність моральної шкоди обґрунтована самим фактом спричинення смерті чоловіка позивачки - ОСОБА_11 , що після смерті чоловіка вона відчуває постійний душевний біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. При цьому, стали проявляться емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, внаслідок чого позивачка змушена постійно приймати заспокійливі ліки та препарати для покращення здоров`я. Заподіяну моральну шкоду ОСОБА_9 оцінила у розмірі 500 000 гривень.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник цивільного позивача ОСОБА_9 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_6 та просив в цій частині провадження у справі закрити. Підтримав позов в частині стягнення з СП ТОВ «РІФ-1» на користь ОСОБА_9 500 000 грн моральної шкоди, яка їй заподіяна внаслідок смерті її чоловіка.

Враховуючи відмову ОСОБА_9 від позову до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції правильно дійшов висновку прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі за позовом в цій частині.

Представник СП ТОВ «РІФ-1» в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позову та прохав відмовити у задоволенні позову.

Крім того, у справі було заявлено цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 , Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову потерпілий ОСОБА_10 зазначав, що внаслідок кримінального правопорушення йому, як сину загиблого ОСОБА_11 , завдана моральна шкода. Наявність моральної шкоди обґрунтовував самим фактом спричинення смерті батька позивача - ОСОБА_11 , що після смерті батька він відчуває постійний душевний біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. При цьому, стали проявляться емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, внаслідок чого позивач змушений постійно приймати заспокійливі ліки та препарати для покращення здоров`я. Також стали напруженими відносини на роботі та стосунки з оточуючими людьми, оскільки отриманий стрес і до цього часу зберігається в його пам`яті. Попередній стан здоров`я не відновився, оскільки через судовий процес позивач постійно переживав психологічний дискомфорт та змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода ще полягає в тому, що свої права він вимушений відстоювати у суді. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 500 000 гривень. Прохав стягнути з ОСОБА_6 та СП ТОВ «РІФ-1» солідарно на його користь 500 000 грн моральної шкоди.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник цивільного позивача ОСОБА_10 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_6 та прохав в цій частині провадження у справі закрити. Підтримав позов в частині стягнення з СП ТОВ «РІФ-1» на користь ОСОБА_10 500 000 грн моральної шкоди.

Враховуючи відмову ОСОБА_10 від позову до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі за позовом в цій частині.

Представник СП ТОВ «РІФ-1» в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовів та прохав відмовити у задоволенні позовів.

Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_9 , 1956 року народження є дружиною загиблого ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 30.09.1978, а позивач ОСОБА_10 є повнолітнім сином ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

В оренді СП ТОВ «РІФ-1» перебувало приміщення котельні швейного цеху у складі відокремленого підрозділу підприємства - Грицівської філії, яка розташована за адресою: вул. Пісочна (до перейменування - Некрасова), 125, у місті Шепетівка Хмельницької області, а саме обладнання котельні (котли та компресорна установка «KAESEP SK 19») є власністю указаної юридичної особи.

Котельня є стаціонарним джерелом забруднення атмосферного повітря і за технічними характеристиками котли та вищевказане обладнання (у т.ч. які для своєї роботи використовують вибухо- і вогненебезпечні речовини, а саме - розігріте до критичних температур компресорне мастило) належать до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а тому перед їх використанням відповідач повинен отримати дозвіл, як це визначено частиною четвертою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Саме внаслідок пожежі в приміщенні вищевказаної котельні, ймовірною причиною займання газоповітряної суміші, утвореної під тиском витоку розігрітого до критичних температур компресорного мастила через розгерметизацію з`єднань гвинтового блоку компресорної установки «KAESEP SK 19», кочегар (оператор котельні) ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків, що призвели до смерті.

ОСОБА_6 , яка порушила вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що спричинило загибель людини, з 01.09.2016 та станом на 24.12.2022 перебувала у трудових відносинах з юридичною особою СП ТОВ «РІФ-1».

Таким чином, у даному випадку наявні як загальні умови деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника ОСОБА_6 ; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина ОСОБА_6 , яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою; завдання шкоди під час виконання працівником ОСОБА_6 своїх трудових (службових) обов`язків).

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок з вини працівника, який виконував трудові обов`язки, відшкодовується відповідною юридичною або фізичною особою, а не безпосередньо винним працівником.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Під джерелом підвищеної небезпеки розуміється людська діяльність з певними об`єктами, яка створює небезпеку для оточуючих, а також особи, яка цю діяльність здійснює. Джерелом підвищеної небезпеки - і є поведінка / діяльність особи щодо об`єкту.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

Працівник (службовець), здійснюючи свої трудові (службові) обов`язки, не виступає як окремий суб`єкт права, тому заподіяна ним шкода під час виконання цих обов`язків відшкодовується роботодавцем.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було належним чином надано оцінку загальним умовам цивільно-правової відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції належним чином встановив наявність усіх загальних умов цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність таких елементів як протиправна поведінка (дія або бездіяльність) відповідача; завдана шкода (майнова або моральна); причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою; вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини, зокрема за ст. 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Суд першої інстанції належним чином проаналізував ці умови та встановив їх наявність у справі, що підтверджується мотивувальною частиною рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи. Суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази, проаналізував їх на відповідність вимогам ст. 76-81 ЦПК України та надав їм належну оцінку, що відображено в рішенні.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки загальним умовам цивільно-правової відповідальності, є необґрунтованими.

Суд першої інстанції у своєму рішенні детально проаналізував зазначені елементи та дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність у даній справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Апелянт не довів, у чому саме судом допущено порушення зазначеної норми, а отже, його доводи є необґрунтованими.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції правильно враховано те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Вчинення ОСОБА_6 злочину, що спричинило раптову смерть ОСОБА_11 , який є чоловіком позивачки та батьком позивача, нанесли їм глибокі душевні страждання. Смерть найріднішої людини неминуче завдає душевних (моральних) страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах, що не потребує доведення жодними додатковими доказами.

Втративши чоловіка та батька, позивачі несуть моральні та душевні страждання, викликані необхідністю докладати зусиль для відновлення можливості вести звичний спосіб життя.

Враховуючи нематеріальність моральних страждань, відсутність чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, суд правильно вважав, що їм завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у постійному стані стресу, що має триваючий характер.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

У даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, врахував, що життя людини є найвищою соціальною цінністю. Крім того, суд першої інстанції врахував грубу необережність потерпілого, який виконував роботи з джерелом підвищеної небезпеки на свій ризик в стані алкогольного сп`яніння, чим сприяв виникненню шкоди. А тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково, стягнувши з СП ТОВ «РІФ-1» на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 250 000 грн., з чим погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів такий розмір моральної шкоди, з урахування глибини страждань, а також того, що негативні наслідки вчиненого мають незворотній характер, не може вважатися завищеним або надмірним. Названа сума є достатньою сатисфакцією завданої позивачам моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останніх.

Отже доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховані доводи СП ТОВ «РІФ-1» щодо невідповідності розміру моральної шкоди наданим позивачами доказами теж не знайшли свого підтвердження та не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим позивачами, а також доводам відповідача щодо їхньої недостатності. При цьому суд керувався критеріями, встановленими у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", та здійснив оцінку відповідно до норм чинного законодавства, а саме таких.

Відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України та Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків, несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Тому суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, покладаючи у своєму рішення стягнення збитків саме на СП ТОВ «РІФ-1», працівником якого є обвинувачена.

Апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому його твердження є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не дотримано принципів розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди врахував характер правопорушення та його наслідки для потерпілого; ступінь вини відповідача; тривалість та інтенсивність моральних страждань позивачів; судову практику у подібних справах.

Апелянт не навів конкретних обставин, які б свідчили про порушення зазначених принципів або про явну неспівмірність відшкодування. Саме по собі незадоволення відповідача визначеним розміром компенсації не може бути підставою для його зменшення.

Отже і ці доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Рішення суду про цивільні позови прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1193 ЦК України. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України в цій частині, у ньому наведено підстави для часткового задоволення цивільного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення про часткове задоволення цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до СП ТОВ «РІФ-1» про відшкодування моральної шкоди та стягнення з СП ТОВ «РІФ-1» на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 250000 грн., суд першої інстанції прийняв на підставі глибокого та детального аналізу сукупності доказів у справі з точки зору їх допустимості, належності, логічності та взаємозв`язку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» - адвоката ОСОБА_8 , є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали.

Судді: