Постанова

від 27.03.2025 по справі 383/47/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 383/47/24

провадження № 22-ц/4809/42/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бобринецької міської ради, Бобринецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів м.Кропивницькому цивільнусправу заапеляційною скаргоюадвоката Бондаренко Ірини Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2024 року у складі судді Адаменко І. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила:

-встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-внести зміни до актового запису про народження № 33 від 26 березня 2015 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки Кіровоградської області Бобринецького району м. Бобринець та записати батьком дитини ОСОБА_4 , громадянина України, виключивши відомості про батьківство ОСОБА_6 та змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 2015 року постійно проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойових завдань, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України.

За час спільного проживання однією сім`єю в них з ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте, в актовому записі про народження дитини батько записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

За життя ОСОБА_4 визнав себе батьком ОСОБА_5 , піклувався про неї, матеріально забезпечував, всебічно сприяв її фізичному та моральному розвитку.

Крім того, мати загиблого - ОСОБА_2 також визнає той факт, що ОСОБА_5 є її рідною онукою.

Оскільки встановлення факту батьківства ОСОБА_1 потрібно для оформлення пенсії по втраті годувальника, остання звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бобринецької міської ради та Бобринецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства відмовлено повністю.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, покладено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами не існує спору про право ОСОБА_1 , на яке вона посилається у даному позові.

Суд першої інстанції вважав, що вимога про встановлення факту батьківства може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, на підставі ст. 130 СК України, а самі по собі вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах за вказаними правовідносинами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Бондаренко І. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням матеріальних норм права.

ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення позовних вимог не заперечувала та визнала, що ОСОБА_5 є її рідною онукою.

ОСОБА_3 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_4 , в судовому засіданні суду першої інстанції під час виступу в судових дебатах чітко зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити ОСОБА_9 в задоволенні позовних вимог.

За вказаних обставин, позивач вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що між сторонами не існує спору про право, є помилковими.

Оскільки в даній справі вбачається спір про право, ОСОБА_1 вважає, що обрала правильний спосіб захисту своїх прав.

Враховуючи, що факт того, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 підтверджено поясненнями відповідача ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_10 , показами позивача ОСОБА_1 , а також спільними фотографіями, позивач вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Бобринецької міської ради та Бобринецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується довідками про доставку електронних документів та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від представника Бобринецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , матір`ю якої є ОСОБА_1 .

У вказаному свідоцтві зазначено батьком дитини ОСОБА_6 та запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя помер ОСОБА_4 , а причиною смерті були множинні проникаючі сліпі уламки поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів.

На час народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебували, при цьому останній перебував з 2006 року у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 до часу своєї смерті.

З копії Домової книги вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею зареєстровані за вказаною адресою: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з частини першої, другої статті 128 СК Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Згідно із частиною першою статі 135 СК Українипри народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

У пунктах 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статті 135 СК України

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з сімейних правовідносин.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскількиДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Матеріалами справипідтверджується,що згіднокопії свідотцвапро народженнявід 26березня 2015року серії НОМЕР_1 ,виданого Відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану реєстраційноїслужби Бобринецькогорайонного управлінняюстиції уКіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 ,матір`ю якоїє ОСОБА_1 .У вказаному свідоцтві зазначено батьком дитини ОСОБА_6 та запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (том 1 а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідотцва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09 листопада 2022 року Бобринецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 211 (том 1 а. с. 10).

Причиною смерті ОСОБА_4 були множинні проникаючі сліпі уламки поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, що підтверджується копією довідки про причину смерті до форми № 106/о № 5735 від 05.11.2022 та копією лікарського свідоцтва про смерть № 5735 від 05.11.2022 (том 1 а. с. 13-14).

Записами копії Домової книги підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею зареєстровані за вказаною адресою: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а. с. 11-12).

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 пояснив, що доводиться померлому ОСОБА_4 вітчимом, останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , але спільних дітей вони не мали. З 2014 року ОСОБА_4 мав стосунки з позивачем, при цьому з дружиною не був розлучений. Коли народилася ОСОБА_5 , ОСОБА_4 спочатку не визнавав її як свою доньку, але потім піклувався про неї як про рідну. Відтчим та мати померлого визнають дитину позивача своєю онукою.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_12 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено.

Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

1.Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ?

2. Яка величина вірогідності підтвердження споріднення (у відсотковому співвідношенні)? (том 1 а. с. 182-183).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року замінено експертну установу та доручено проведення експертизи згідно ухвали Кропивницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року ТОВ «Медико-генетичний центр «Мама Папа» (том 1 а. с. 213-214).

Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи від 02.01.2025 № 45767, складеного ТОВ «Медико-генетичний центр «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,97 % (том 1 а. с. 229-247).

Вказаний експертний висновок належними та допустимими доказами не спростовано.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що біологічне батьківство померлого ОСОБА_4 відносно доньки ОСОБА_5 , доведено належними та допустимими доказами, у тому числі висновком молекулярно-генетичної експертизи від 02.01.2025 № 45767.

При цьому судом враховуючться також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності, зокрема пояснення в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_10 , а також пояснення відповідача ОСОБА_2 , яка не заперечувала факт батьківства її сина щодо ОСОБА_5 .

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28червня 2023року усправі №592/6307/16(провадження№ 61-4518св23),від 13вересня 2023року усправі №552/4291/22(провадження№ 61-6451св23)та від31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510 св 23).

Суд вважає, помилковими висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами не існує спору про право, а вимога про встановлення факту батьківства може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення факту батьківства їй необхідне для оформлення пенсії по втраті годувальника.

При цьому, відповідачами позивачем було зазначено ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , з якою загиблий перебував у зареєстрованому шлюбі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 , яка будучи особою, з якою загиблий перебував у зареєстрованому шлюбі, та яка в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також може звернутись з заявою про отримання передбачених чинним законодавством виплат та допомог, заперечувала проти задоволення позовних вимог, що підтверджується протоколом судового засідання від 16 квітня 2024 року (том 1 а. с. 95-97).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір про право, а встановлення зазначеного факту зумовлює виникнення у особи відповідних прав та пов`язується з наступним вирішенням спору про право, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_5 , 12 березня 2015 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

Відповідно до статті 134 СК Українина підставі заяв осіб, зазначених устатті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У зв`язку з цим, також суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення похідних позовних вимог позивача щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_1 не надав належну оцінку наданим встановленим обставинам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,порушення нормпроцесуального правата неправильнезастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногоправа відповіднодо п.п.1,3,4 ч. 1 ст.376ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Бондаренко І. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2024 року скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В порядку розподілу судових витрат на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підлягає стягненню по 1514 (3028*0,4+3028*0,4*150 %) грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Бондаренко Ірини Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за № 33 складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області 26 березня 2015 року, вказавши в графі «Прізвище » - « ОСОБА_8 », у графі «Батько» - « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України», виключивши попередні відомості про батька з актового запису про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) по 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн судового збору, з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04.04.2025.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник