Ухвала

від 07.04.2025 по справі 420/28880/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28880/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Пудової Г.В.

За участю сторін:

Представника позивача: Карпової О.В.

Представника відповідача: Табакар В.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України до Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа підприємець ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України»,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України (далі позивач, Інститут) до Херсонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа підприємець ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати окреме положення, а саме, пункт 1.7 рішення XXI сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 щодо вилучення у позивача частини земельної ділянки площею 0,057 га та передачу її іншій особі в оренду.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 30.10.2002 року Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України Херсонською міською радою народних депутатів Херсонської області на підставі рішення від 16.08.2002 року №75 було видано державний акт ІІ-ХС №000651 ХІХ-1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2875 гектарів. З метою отримання кадастрового номеру позивач наприкінці 2021 року уклав с профільним фахівцем - ОСОБА_1 , договір №95/57-20 від 11.11.2020 року. У процесі виконання зазначеного договору, а саме за наслідками проведення геодезичних робіт і встановлення меж земельної ділянки з`ясувалося, що фактична площа ділянки менша за ту, що зазначена в акті ІІ-ХС №000651 ХІХ-1 на 0,057 га, а її межі не співпадають із зазначеними у акті. Оскільки фактично договір не був виконаний через вищезазначену невідповідність меж земельної ділянки, результати геодезичних робіт від профільного фахівця позивачу передані не були. В подальшому було встановлено, що земельна ділянка площею 0,057 га вже перебуває у віданні товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський бізнес-центр ветеранів МВС України» і використовується для будівництва, оскільки Херсонська міська рада без отримання згоди позивача здійснила вилучення частини земельної ділянки та передала її в оренду вищевказаного підприємства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року адміністративний позов Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України до Херсонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України» про визнання протиправним та скасування рішення в частині було прийнято до розгляду та у справі №420/28880/23 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

У відзиві Херсонської міської ради від 12.12.2023 року (а.с. 47-64) відповідач посилався на факт пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом, зазначивши, що Інститут у 2023 році оскаржує рішення Херсонської міської ради, яке було прийнято ще у 2008 році.

При цьому в адміністративному позові позивачем було зазначено, що Інститут фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України дізнався про порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням Херсонської міської ради лише наприкінці 2021 року під час виконання профільним фахівцем ОСОБА_1 умов договору №95/57-20 від 11.11.2020 року, укладеного позивачем з цим фахівцем для проведення геодезичних робіт і встановлення меж земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року провадження в адміністративній справі №420/28880/23 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України до виконання доручення суду та в подальшому поновлено 16.01.2025 року.

Ухвалою суду від 16.01.2025 року у справі №420/28880/23 було вирішено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання було призначено на 19.02.2025 року.

В підготовчому судовому засіданні 19.02.2025 року було залучено в якості співвідповідача Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.

Право суду залишити адміністративний без розгляду у разі відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, визначено також п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

В контексті тлумачень процесуальних положень ст.ст. 123, 171 та 240 КАС України суд дійшов висновку, що вирішенню питання про залишення адміністративного позову без розгляду повинна передувати стадія залишення адміністративного позову без руху. Враховуючи вищевказані обставини, ухвалою суду від 19.02.2025 року адміністративний позов Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України було залишено без руху в порядку статті 171 КАС України, та позивачу зазначено, що недоліки адміністративного позову мають бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду у справі №420/28880/23 та належних доказів поважності причин пропуску ним такого строку.

На виконання вищевказаної ухвали суду, 03.03.2025 року представник позивача надіслала до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду із адміністративним позовом у справі №420/28880/23, в якій посилається на те, що керівництву Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України про існування оскаржуваного рішення XXI сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 щодо вилучення у нього частини земельної ділянки площею 0,057 га та передачу її в оренду іншій особі стало відомо лише напочатку 2021 року. Для з`ясування обставин винесення відповідачем оскаржуваного рішення керівництвом Інституту була створена комісія, внаслідок тривалої діяльності якої (в тому числі через військові дії та тимчасову окупацію Херсону) стало зрозуміло, що мало місце порушення як земельного, так і кримінального законодавства. На підставі вищевказаного, керівництво Інституту звернулося із заявою до правоохоронних органів, маючи надію на відновлення порушеного права на користування земельною ділянкою, водночас досудове розслідування розпочато не було.

Враховуючи надходження до суду від сторони позивача відповідної заяви про поновлення строку звернення, наступне підготовче судове засідання по справі №420/28880/23 було призначено на 31.03.2025 року.

31.03.2025 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду від 03.03.2025 року.

Представник Херсонської міської ради проти задоволення вищевказаної заяви заперечував, заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 30.10.2002 року Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України Херсонською міською радою народних депутатів Херсонської області на підставі рішення від 16.08.2002 року №75 було видано державний акт ІІ-ХС №000651 ХІХ-1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2875 гектарів (а.с. 4-8).

Предметом спірних правовідносин в адміністративній справі №420/28880/23 є рішення XXI сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 в частині п. 1.7 (а.с. 9), в якому зазначено про вилучення із земель, наданих в постійне користування Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України частини земельної ділянки площею 0,057 га по вул. Заводській, 76/78 та надання її в оренду строком на 5 років товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України».

Разом з тим, з адміністративним позовом про оскарження вищевказаного рішення Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 Інститут фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України звернувся до суду лише 23.10.2023 року, тобто більш ніж через 15 років після винесення оскаржуваного рішення відповідачем.

Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому поважні причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач в адміністративному позові посилався на те, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався наприкінці 2021 року під час виконання профільним фахівцем ОСОБА_1 умов договору №95/57-20 від 11.11.2020 року, укладеного позивачем з цим фахівцем для проведення геодезичних робіт і встановлення меж земельної ділянки.

Разом з тим в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду в заяві від 03.03.2025 року про поновлення строку такого звернення представник Інституту посилалась вже на те, що про існування оскаржуваного рішення XXI сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 щодо вилучення частини земельної ділянки площею 0,057 га та передачі її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України» позивач дізнався напочатку 2021 року, що суперечить попередньому твердженню позивача в адміністративному позові щодо часу, коли, та на підставі яких фактів він дізнався про наявність оскаржуваного рішення.

До заяви про поновлення строку представником позивача надано лист Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 29.03.2021 року №8-2699-і2/29, яким було направлено позивачу копію оскаржуваного рішення Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805, а також службова записка В.о. директора Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України від 26.02.2021 року, з якої вбачається, що Інститут не надавав згоди на відчуження частини земельної ділянки в м. Херсоні.

Водночас разом із заявою від 03.03.2025 року позивачем було також надано Акт від 01.03.2020 року, складений Комісією при Інституті фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України, яка досліджувала обставини відчуження спірної земельної ділянки на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України» на підставі рішення Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805, що, у свою чергу, спростовує твердження представника позивача про те, що про існування оскаржуваного рішення та порушення свого права Інститут дізнався лише у 2021 році.

При цьому будь-яких належних обґрунтувань пропуску позивачем визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення Херсонської міської ради 2008 року навіть з моменту, коли позивачу (за його твердженням) стало відомо про існування оскаржуваного рішення, позивачем в адміністративному позові, а його представником в судовому засіданні зазначено не було. Стороною позивача також не зазначено об`єктивних причин неможливості звернення Інституту до адміністративного суду ще з 2020 року, з моменту створення Комісії при Інституті фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України, яка досліджувала обставини відчуження спірної земельної ділянки на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України» та складання нею відповідного акта від 01.03.2020 року.

Суд зазначає, що така підстава як неналежне виконання посадових обов`язків посадовими особами, які могли бути відповідальними за юридичний супровід діяльності суб`єкта владних повноважень, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, представником Інституту не спростовано твердження представника Херсонської міської ради про відсутність перешкод у позивача бути обізнаним про винесення оскаржуваного рішення XXI сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року №805 після оприлюднення його на сайті Херсонської міської ради з моменту його прийняття.

Суд не враховує посилання сторони позивача на обставини введення воєнного стану та окупацію м. Херсона, оскільки матеріали справи свідчать про те, що сторона позивача була обізнана про порушення своїх прав ще до початку введення в Україні воєнного стану та окупації м. Херсона у лютому 2022 року.

Суд також критично ставиться до посилань сторони позивача на той факт, що керівництво Інституту лише у 2023 році звернулося із заявою до правоохоронних органів з метою відновлення порушеного права, оскільки факт звернення позивача до правоохоронних органів у кримінальному судочинстві не є підставою для зупинення перебігу строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом або причиною для продовження термінів подання адміністративного позову до суду.

Інших об`єктивних обставин, що перешкоджали позивачу звернутися до суду у визначені ст.122 КАС України строки та поважних підстав для його поновлення позивачем у клопотанні та в судовому засіданні не наведено, а судом з матеріалів адміністративного позову не вбачається.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З огляду на зазначене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №420/28880/23 задоволенню не підлягає.

Частиною 13 ст.171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Аналізуючи вищевикладені у заяві представника позивача від 03.03.2025 року обставини суд дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліків адміністративного позову, про які було зазначено в ухвалі суду від 19.02.2025 року.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем не було усунуто недоліків адміністративного позову, вказаних в ухвалі суду від 19.02.2025 року, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника Херсонської міської ради та залишення позовної заяви Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України у справі №420/28880/23 без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 12, 44, 45, 47, 55, 122, 123, 171, 205, 240, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Херсонської міської ради задовольнити.

Адміністративний позов Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України (03028, м. Київ, просп. Науки, 41) до Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, просп. Незалежності, 37), Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (73000, м. Херсон, просп. Незалежності, 37), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонській бізнес-центр ветеранів МВС України» (73008, м. Херсон, вул. І. Кулика, 141) про визнання протиправним та скасування рішення в частині - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 07 квітня 2025 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.