Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/17462/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17462/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" - Хуторянець О.В.,

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (суддя Балац С.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Майданевич А.Г., Сітайло Л.Г.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк", Банк)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> (далі - ТОВ "РАЗБОРН-АДВ")

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора.

СУТЬ СПОРУ

1. Банк та позичальники, в числі яких ОСОБА_1 , уклали генеральний договір на здійснення кредитних операцій. В подальшому Банк та ОСОБА_1 як поручитель уклали два договори поруки на забезпечення виконання зобов`язань за двома генеральними договорами на здійснення кредитних операцій та кредитними договорами до них.

2. За твердженням Банку з лютого та з квітня 2020 року виникла прострочена заборгованість за двома кредитними договорами, що призвело до звернення з позовами про стягнення заборгованості.

3. Під час виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості Банку стало відомо, що поручитель за договорами поруки ( ОСОБА_1 ) відчужила належний їй об`єкт нерухомого майна шляхом його внесення до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ". Підставою такого внесення стало рішення загальних зборів та акт приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал.

4. Банк, вважаючи, що правочин з відчуження нерухомого майна шляхом його передачі до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є фраудаторним, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора.

5. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовив. Банк звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи є рішення загальних зборів та акт-приймання передачі внеску в статутний капітал фраудаторним правочином.

7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2886, ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

9. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", найменування якого змінене на АТ "Райффайзен Банк") та позичальники, серед яких фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , уклали Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальників кредитні операції, а позичальники зобов`язані виконати усі обов`язки, що витікають із змісту кредитної операції, Генерального договору, умов та договорів, і здійснити погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.

10. АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 як поручитель уклали договір поруки від 27.08.2019 №12/150-2/2569 (далі - Договір поруки №12/150-2/2569), за яким поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, а саме: Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515 та Кредитний договір від 27.08.2019 №015/150-2/1431 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515.

11. АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 як поручитель уклали договір поруки від 30.09.2019 №12/150-2/2617 (далі - Договір поруки №12/150-2/2617), за яким поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, а саме: Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 30.09.2019 №01/150-2/1472 та кредитний договір від 30.09.2019 №010/150-2/1473 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 30.09.2019 №01/150-2/1472.

12. Пунктом 2.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 визначено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом десяти банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

13. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

14. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

15. Положеннями п.4.3 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 передбачено, що протягом строку дії цього договору поручитель не має права вчиняти без попереднього письмового погодження кредитора такі дії:

- отримання грошових позик, кредитів чи інших кредитних операцій від інших осіб, в тому числі банків, оформлення боргових зобов`язань перед іншими особами в будь-якій формі, включаючи надання порук тощо;

- створення договірного обтяження будь-якого майна поручителя заставою, іпотекою або в інший спосіб, застосування якого передбачає можливість відчуження цього майна;

- відчуження майна поручителя у будь-який спосіб на суму, що перевищує 400 000,00 грн.

16. Відповідно до п.6.3.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, поручитель, на вимогу кредитора, сплачує останньому, за порушення, невиконання або неналежне виконання поручителем всіх або окремих положень цього договору - штраф за кожен випадок порушення у розмірі 0,5% від суми кредиту за кредитним договором, зазначеної в п.1.1.1 цього договору (але не менше 1 000,00 грн та не більше 100 000,00 грн).

17. За твердженням позивача з лютого 2020 року виникла прострочена заборгованість за кредитним договором від 27.07.2017 №01/150-2/515, а з квітня 2020 року - заборгованість за кредитним договором від 30.09.2019 №01/150-2/1472, що призвело до звернення позивача до господарських судів з вимогами про стягнення заборгованості в результаті чого ухвалені рішення, а саме: рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2021 у справі №911/160/21 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/17302/20. В ході виконання вказаних вище рішень, останньому стало відомо, що поручителем за Договорами поруки здійснено відчуження належного останній об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (далі - спірний об`єкт нерухомого майна) на підставі: рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020 та акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н.

18. 10.06.2020 загальні збори учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" рішенням від №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584 (оспорюване рішення), затвердили, зокрема, вартість внеску ОСОБА_1 в такому вигляді:

1) квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) квартира за адресою: АДРЕСА_3 (спірний об`єкт нерухомого майна);

3) нежила споруда за адресою: АДРЕСА_4 .

19. 11.06.2020 актом приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі №б/н (укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 11.06.2020 за реєстровими номерами 594 та 595) ОСОБА_1 передано майно як додатковий внесок в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у не грошовій формі, а саме, спірний об`єкт нерухомого майна.

20. Позивач, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя ( ОСОБА_1 ) вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань.

Короткий зміст позовних вимог

21. Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584, в частині рішення ОСОБА_1 щодо додаткового внеску в негрошовій формі у вигляді нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н, укладений між відповідачами, підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф.11.06.2020 за реєстровими номерами 594 та 595;

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52797152 від 23.06.2020, номер відомостей про речове право: 37012596, дата державної реєстрації: 22.06.2020.

22. Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна на користь ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" шляхом його передачі до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є фраудаторним правочином, з огляду на обставини, що мали місце на момент відчуження такого нерухомого майна ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

23. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, у задоволенні позову відмовив.

24. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину у вигляді передачі ОСОБА_1 спірного об`єкту нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", а саме, вчинення ОСОБА_1 недобросовісних дій, які призвели до порушення прав позивача.

25. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- критеріями, які Верховний Суд визначає для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: 1) відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; 2) відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); 3) майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); 4) майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); 5) після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором;

- позивач, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань; вказана обставина свідчить про відсутність настання підстав для виконання поручителем зобов`язань, забезпечених Договорами поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, та можливість розпоряджатись спірним об`єктом нерухомого майна станом на день його відчуження;

- порушення ОСОБА_1 як поручителем умов Договорів поруки є підставою для застосування до поручителя відповідальності, яка встановлена п.6.3.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 у вигляді штрафу;

- наслідком внеску спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно; до передачі спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу, ОСОБА_1 не була учасником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", що свідчить про відсутність до здійснення такої передачі пов`язаності осіб;

- позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного рішення задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

26. 06.08.2024 Банк через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

27. Банк посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК, які обґрунтовує таким:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду при застосуванні ст.234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме:

- основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину; будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, в тому числі за участі особи, з якою знаходиться дружніх відносинах, та внаслідок якого сам боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанову Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №362/5764/17);

- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину; та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №359/5486/20, посилається також на постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №299/396/17 та від 24.07.2019 у справі №405/1820/17);

- договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір; застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору; до таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18);

- з конструкції ч.3 ст.13 ЦК вбачається, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом (посилається на постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17);

- особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів; угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною; угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (посилається на постанову Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/429/20);

- в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими; також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані; тому, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора; особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів (посилається на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18);

- добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);

- при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.6 ч.1 ст.3, ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК); є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації; відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні; в іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом (посилається на пункти 18.2.3 та 18.2.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);

- суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20);

2) справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, що наявні у матеріалах справи, а саме:

- належним чином не досліджено умови Договорів поруки, що укладені між Банком та ОСОБА_1 (пункти 4.3. та 4.4.), якими встановлено обмеження у відчуженні нерухомого майна поручителем без отримання письмового погодження кредитора;

- неправильно встановлено момент, з якого у ОСОБА_1 виникають обов`язки щодо дотримання умов Договорів поруки, що прямо передбачено п.7.2. Договорів - з моменту підписання Договору, а не з моменту направлення вимоги;

- відсутність у матеріалах справи доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанції дійшли безпідставного висновку про отримання ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ";

- не надано оцінку розрахункам заборгованості та рішенням судів про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1 , якими встановлено, що заборгованість виникла раніше дати укладення оспорюваного правочину;

- не надано оцінку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", з якого вбачається, що склад учасників не змінився та розмір статутного капіталу залишився без змін після оформлення права власності на нерухоме майно та залишився без змін і на дату подання касаційної скарги;

- не надано оцінку листу приватного виконавця Іванова А.В. №25/23 від 30.05.2023 та інформаційним довідкам з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують, що після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною;

- не надано оцінки витягам з інформаційної системи youcontrol щодо ТОВ "ТУР ІНФО" та ТОВ "ТРЕЙД-РЕНТ", які підтверджують зв`язок між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" через директора та засновника останнього ОСОБА_3 ;

- не враховано висновки Верховного Суду, наведені Банком у своїх заявах по суті та не обґрунтовано підстав для відмови у їх врахуванні в оскаржуваних рішеннях;

3) враховуючи неповне з`ясування обставин справи та ненадання належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказів, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема: ч.1, п.1 та 4 ч.3 ст.2, ч.1, п.1 ч.2 ст.73, частини 1-4 ст.74, частини 1-2 ст.76, ч.1 ст.77, частини 1-5 ст.236, пункти 1-3 ч.1 ст.237, пункти 2-4 ч.4 ст.238 ГПК.

28. 04.10.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке:

- укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки;

- відповідальність поручителя настає лише тоді, коли настає відповідальність основного боржника; у будь-якому випадку вимоги до поручителя не можуть бути заявлені раніше, ніж настане термін вимоги до основного боржника і буде встановлено, що останній не виконав свого зобов`язання або виконав його неналежним чином;

- до отримання від кредитора (позивача) вимоги, що не могло відбутися раніше, ніж її направлення 13.10.2020, у ОСОБА_1 не виникло зобов`язання зі сплати грошового зобов`язання перед кредитором замість позичальника (боржника);

- позивач не зазначив та не підтвердив, коли настав строк виконання зобов`язань для поручителя, а також те, коли і яким чином поручителю стало відомо про настання строку виконання зобов`язань;

- у матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення поручителя про наявність простроченої заборгованості у позичальника та/або вимоги про необхідність виконання зобов`язань поручителем замість позичальника;

- станом на день вчинення оскаржуваного правочину 11.06.2020 ОСОБА_1 не була повідомлена про наявність простроченої заборгованості у боржника - позичальника та не отримувала вимогу про виконання зобов`язань із їх розміром; крім того, на дату вчинення оспорюваного правочину, поручитель ОСОБА_1 не була повідомлена й обізнана про настання строку виконання зобов`язань за договором поруки;

- Банк не звертався до ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" для встановлення інформації про частку ОСОБА_1 у товаристві та вирішення питання щодо звернення стягнення на належну частку ОСОБА_1 , тому позовні вимоги є передчасними та неефективним способом захисту у цій ситуації;

- чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 лише з 11.11.2020 став директором ТОВ "Ганул" (позичальника), тобто після пред`явлення Банком 13.10.2020 вимог та пред`явлення позову до суду;

- ще одним аргументом законності та добросовісності дій ОСОБА_1 є те, що нерухоме майно, що є предметом спору, було придбано задовго до отримання кредитних коштів; при укладенні кредитних договорів чи договорів поруки Банк не заявляв наміру забезпечити виконання кредитних зобов`язань цим нерухомим майном, що належало поручителю; за рахунок майна ОСОБА_1 у січні 2023 року було здійснено погашення заборгованості на суму 4 мільйони гривень;

- жодних підтверджень зміни у платоспроможності ОСОБА_1 не надано, оскільки майно хоча і передано у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", але це не виключає факту наявності у ОСОБА_1 частки у статутному капіталі даного товариства; передача майна відбулася не на користь афілійованих осіб, оскільки на момент передачі майна у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" спільного бізнесу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із ОСОБА_5 не було, тому про пов`язаність осіб у сфері підприємництва та ведення господарської діяльності не було;

- ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" не має інших (судових, виконавчих) проваджень, окрім цього, ініційованого Банком; ця репутація у ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" існує ще з 2014 року;

- передання майна у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" відбулося не безоплатно та взамін на вступ до складу учасників товариства; крім того, рішенням від 10.06.2020 не тільки ОСОБА_1 передавала майно до статутного капіталу товариства, а ще й ОСОБА_5 та ТОВ "Торговельний Партнер"; Банк не звертався до ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" для звернення стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ"; права та інтереси Банку не були порушені ні при вчиненні оскаржуваних правочинів, ні на цей час;

- дійсно, умовами Договорів поруки передбачено, що поручитель направляє кредитору повідомлення про намір відчужити майно на суму, що перевищує 400 000,00 грн, проте, порушення цієї умови договорів не тягне за собою визнання правочинів щодо розпорядження майном фіктивними чи недійсними у розумінні ст.215 ЦК, а є підставою для стягнення із поручителя штрафу у відповідності до п.6.3. Договорів поруки.

30. 30.10.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява, подана через систему Електронний суд, в якій процитувала висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №761/42732/21.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

31. Верховний Суд ухвалою від 17.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/17462/23 за касаційною скаргою Банку, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.10.2024.

32. Верховний Суд ухвалою від 30.10.2024 зупинив касаційне провадження у справі №910/17462/23 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/379/23.

33. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2025 поновив касаційне провадження у справі №910/17462/23, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 19.02.2025.

34. У судовому засіданні 19.02.2025 Верховний Суд оголосив перерву до 19.03.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо вимог Банку про визнання недійсним рішення загальних зборів

35. У цій справі Банк звернувся із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", зокрема, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584, в частині рішення ОСОБА_1 щодо додаткового внеску в негрошовій формі у вигляді нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 ;

36. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову Банку, зокрема, в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020.

37. У касаційній скарзі Банк оскаржує рішення судів попередніх інстанцій повністю, в тому числі і в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.

38. Верховний Суд в силу ч.4 ст.300 ГПК (суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги) враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23, до ухвалення якої зупинялося провадження у цій справі.

39. Предметом спору у справі №916/379/23 були вимоги про визнання недійсним 1) акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Дехаб" та ТОВ "Автомаркет", 2) рішення установчих зборів ТОВ "Дехаб", оформленого протоколом, 3) рішення загальних зборів ТОВ "Автомаркет", оформленого протоколом, 4) застосування наслідків недійсності правочину (акта приймання-передачі) - скасування рішення державного реєстратора щодо спірного нерухомого майна.

40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23 дійшла таких висновків:

"90. З викладених положень можна дійти висновку, що рішення органу управління товариства, на відміну від правочину, приймається органом лише в межах його компетенції та за процедурою, визначеною законодавством і статутом.

91. Дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб та вичерпують свою дію фактом виконання.

92. Отже, на основі аналізу виокремлених ознак рішень загальних зборів учасників товариства Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти)

…

100. Рішення загальних зборів учасників двох товариств та акт приймання-передачі, оформлений між ними, утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірне нерухоме майно у товариства, якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.

101. Результатом вчинення комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ "Дехаб" є правочин, оформлений у цьому випадку актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022.

102. Отже, у спірних правовідносинах сторони вчинили правочин, внаслідок якого право власності на нерухоме майно перейшло від одного товариства до іншого. Рішенням загальних зборів ТОВ "Автомаркет" та рішенням установчих зборів ТОВ "Дехаб" виражено волю товариств, яку в подальшому реалізовано підписанням уповноваженими особами товариств акта приймання-передачі. Рішення загальних (установчих) зборів учасників товариства є актом ненормативного характеру органу управління юридичної особи.

103. Таким чином, може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ "Дехаб" - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022".

41. Так, Велика Палата Верховного Суду за результатом розгляду справи №916/379/23 дійшла висновку, зокрема, про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання недійсним рішення установчих зборів ТОВ "Дехаб", загальних зборів ТОВ "Автомаркет" та ухвалила нове рішення, яким відмовила в задоволенні позову у цій частині.

42. Суди попередніх інстанцій у цій справі вказали, що позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного рішення задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину.

43. Отже, суди надавали оцінку рішенню загальних зборів учасників як правочину та досліджували його на наявність ознак фраудаторності, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23 (рішення загальних зборів учасників товариства є актом ненормативного характеру, може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна).

44. Втім, це не призвело до ухвалення неправильного рішення про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020.

45. З огляду на це, рішення судів попередніх інстанцій у цій частині підлягають залишенню без змін з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Щодо акта приймання-передачі та рішення державного реєстратора

46. Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення, у задоволенні якої суд відмовив.

47. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату прийняття оспорюваних рішень Банк не направив на адресу поручителя вимоги кредитора, отже не настали підстави для виконання поручителем зобов`язань, забезпечених Договорами поруки; порушення ОСОБА_1 як поручителем умов Договорів поруки є підставою для застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу; наслідком внеску спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно.

48. У касаційній скарзі Банк зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у матеріалах справи докази та не врахували, що відчуження ОСОБА_1 усього нерухомого майна у безоплатний спосіб на користь ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" та без отримання частки у статутному капіталі, свідчить про недобросовісність поведінки боржника ( ОСОБА_1 ), зловживання своїми цивільними правами на шкоду кредитору (Банку), оскільки таке відчуження відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника; після відчуження всього нерухомого майна, ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною. Банк посилається також на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо конструкції фраудаторного правочину та добросовісної поведінки.

49. ОСОБА_1 не погоджується з позицією Банку, вважає, що на день вчинення оскаржуваного правочину вона не була повідомлена про наявність простроченої заборгованості у боржника; жодних підтверджень зміни у платоспроможності ОСОБА_1 не надано; передання майна у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" відбулося не безоплатно та взамін на вступ до складу учасників товариства; порушення умов Договорів поруки щодо повідомлення про намір відчужити майно на суму, що перевищує 400 000,00 грн не тягне за собою визнання правочинів щодо розпорядження майном фіктивними чи недійсними, а є підставою для стягнення із поручителя штрафу.

50. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника в цій частині та вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

51. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

52. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20, Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19, на які посилається скаржник). Суди мають враховувати принцип добросовісності (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20).

53. Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

54. Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-3, 5 ст.203 ЦК).

55. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК).

56. Положення ст.215 ЦК передбачають необхідність додержання встановлених вимог саме в момент вчинення певного правочину.

57. У ЦК немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

58. Частиною 3 ст.13 ЦК визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

59. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.6 ч.1 ст.3, ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19, на яку посилається скаржник).

60. У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18, на яку посилається скаржник, зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

61. При цьому суди мають першочергово встановлювати поведінку осіб (особи) при вчинення певної дії (правочину), чи не спрямована вона на уникнення відповідальності перед кредитором.

62. Як встановили суди попередніх інстанцій, АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 уклали генеральний договір на здійснення кредитних операцій, а в подальшому - Договори поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 на забезпечення виконання зобов`язань за двома генеральними договорами на здійснення кредитних операцій та кредитними договорами до них.

63. 10.06.2020 загальні збори учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" рішенням від №2/2020, затвердили, зокрема, вартість внеску ОСОБА_1 в такому вигляді: 1) квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) нежила споруда за адресою: АДРЕСА_4 .

64. 11.06.2020 актом приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі №б/н (укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ") ОСОБА_1 передала майно (квартира за адресою: АДРЕСА_3 ) як додатковий внесок у не грошовій формі в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ".

65. Банк вважає, що правочин з передачі майна є фраудаторним, а поведінка ОСОБА_1 - недобросовісною, оскільки вона порушила обмеження у відчуженні нерухомого майна без отримання письмового погодження кредитора; до дати укладення оспорюваного правочину була наявна заборгованість; після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною; після передання майна до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" склад учасників та розмір статутного капіталу не змінилися.

66. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір; застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору; до таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, на яку посилається скаржник).

67. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23 зазначила, що підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, відповідає практиці Верховного Суду щодо концепції фраудаторності правочинів (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 08.06.2022 у справі №2-591/11; Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19); від 22.09.2022 у справі №902/858/15 (п.78), від 19.01.2023 у справі №925/1248/21 (925/111/22) (п.89), від 16.02.2023 у справі №903/877/20 (903/150/22) (п.34), від 19.04.2023 у справі №912/2007/18), тому підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, відсутні.

68. Велика Палата Верховного Суду у п.103 постанови від 18.12.2024 у справі №916/379/23 дійшла висновку, що може бути оскаржений та визнаний недійсним як фраудаторний кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна.

69. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

70. У цій справі ОСОБА_1 зробила внесок у негрошовій формі (дві квартири та нежила споруда) в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ".

71. Результатом вчинення комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є правочин, оформлений у цьому випадку актом приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н.

72. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/429/20, на яку посилається скаржник).

73. Суди попередніх інстанцій зазначили, що Банк, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань; ця обставина свідчить про відсутність настання підстав для виконання поручителем зобов`язань, забезпечених Договорами поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, та можливість розпоряджатись спірним об`єктом нерухомого майна станом на день його відчуження.

74. Банк вказує, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи перестала ОСОБА_1 бути платоспроможною після відчуження нерухомого майна, посилається на постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №359/5486/20, посилається також на постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №299/396/17 та від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину).

75. Дійсно, з оскаржуваних рішень не вбачається факт дослідження судами попередніх інстанцій того, чи була наявна у ОСОБА_1 заборгованість станом на дату передачі майна до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" та чи перестала вона бути платоспроможною після передачі майна до статутного капіталу.

76. Суди також не встановили, чи зверталася ОСОБА_1 (як поручитель) до Банку (як кредитора) для отримання письмового погодження на відчуження нерухомого майна, як того вимагає п.4.3 Договорів поруки.

77. Посилання в оскаржуваних рішеннях на те, що умови Договорів поруки за відчуження майна без письмової згоди кредитора встановлюють штраф у вигляді 0,5% від суми кредиту за кредитним договором, але не більше 100 000,00 грн, фактично нівелюють мету поруки як гарантії виконання забезпечених зобов`язань.

78. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що наслідком внеску спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно; до передачі спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу ОСОБА_1 не була учасником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", що свідчить про відсутність до здійснення такої передачі пов`язаності осіб.

79. Відповідно до ч.9 ст.18 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

80. Втім, суди попередніх інстанцій не встановили: 1) як саме змінився розмір статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" після внесення спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу товариства; 2) чи змінився склад учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у зв`язку із внесенням спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу товариства.

81. Суди хоч формально і зазначили, що наслідком відповідного внесення майна є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно, проте, суди не встановили, якій частці у статутному капіталі відповідає вартість внесеного ОСОБА_1 майна та яку саме частку у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" має ОСОБА_1 .

82. З огляду на це, Верховний Суд погоджується із доводами Банку про те, шо суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про отримання ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", оскільки з оскаржуваних рішень не вбачається, на підставі яких доказів суди зробили такі висновки.

83. Крім того, скаржник зазначає, що суди не надали оцінки витягам з інформаційної системи youcontrol щодо ТОВ "ТУР ІНФО" та ТОВ "ТРЕЙД-РЕНТ", які підтверджують зв`язок між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" через директора та засновника останнього ОСОБА_3 .

84. Дійсно, суди попередніх інстанцій лише встановили те, що ОСОБА_1 не була учасником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" на момент передачі майна.

85. Однак, Верховний Суд наголошує, що для встановлення всіх обставин справи, зокрема, дослідження ознак добросовісності у комплексі дій з передачі майна, суди повинні були належним чином дослідити контрагента, якому було передано майно, та щонайменше надати відповідь на доводи Банку про пов`язаність ОСОБА_1 з директором та засновником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ".

86. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на що дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову Банку в частині визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" та скасування рішення державного реєстратора.

87. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

88. Тому, оскаржувані рішення в цій частині підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

90. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

92. Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також порушення ними норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст.300 ГПК).

93. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

94. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення питання про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску та скасування рішення державного реєстратора та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з`ясування тих питань, на які колегія суддів звернула увагу вище в цій постанові.

95. Під час нового розгляду суд, зокрема, повинен дослідити умови Договорів поруки; встановити, чи була наявна заборгованість у ОСОБА_1 в момент передачі майна до статутного капіталу; чи перестала вона бути платоспроможною після передачі такого майна; як змінився розмір статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" після внесення спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу; чи змінився склад учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у зв`язку із цим; якій частці у статутному капіталі відповідає вартість внесеного ОСОБА_1 майна та яку саме частку у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" має ОСОБА_1 ; чи передача майна відбулась між пов`язаними між собою особами.

Судові витрати

96. З огляду на те, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №910/17462/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> від 11.06.2020 №б/н та скасування рішення державного реєстратора скасувати.

3. Справу №910/17462/23 в частині вирішення питання про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску та скасування рішення державного реєстратора направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. В іншій оскаржуваній частині (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> від 10.06.2020 №2/2020) рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №910/17462/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

В. Студенець