Постанова від 09.04.2025 по справі 127/42016/24

Справа № 127/42016/24

Провадження № 22-ц/801/891/2025

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Короля О.П.,

у справі №127/42016/24

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка (відповідач)

за участю Калинівського районного суду Вінницької області (третя особа)

про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року позовну повернено позивачеві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

11 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 полягають в тому, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Вважає, що ним подано достатньо доказів про його матеріальний стан, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 27 березня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про повернення ОСОБА_1 позовної заяви, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 09 січня 2025 року щодо сплати судового збору в встановленому порядку. При цьому судом відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала не відповідає вказаним вимогам.

Згідно частини статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, матеріалами справи встановлено, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. У позовній заяві позивач клопотав про звільнення його від сплати судового збору, додавши довідку ОК-5 про доходи за 2023 рік.

Ухвалою Вінницького міського суду від 09 січня 2025 року клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору залишено без розгляду, оскільки суд не вбачав підстав для його задоволення, а вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме шляхом подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати удового збору.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач ОСОБА_1 повторно просив звільнити його від сплати судового збору через важкий майновий стан та скрутне матеріальне становище, подавши суду відповідну заяву, у якій обґрунтував підстави для задоволення цього клопотання.

До заяви заявник також додав копії таких документів: листа від 01.04.2024 Козятинського управління Хмільницької філії Вінницького обласного центру зайнятості; довідки Управління соціального захисту населення від 01.04.24; довідки ГУ Пенсійного фонду; відомостей податкової служби про доходи за 2023 р; довідка ОК-5 за 2024 р., довідки управління соціальної політики Козятинської міської ради від 11.12.2024 №2064; ухвали Верховного Суду від 22.08.2024 р.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 25 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Вирішуючи питання відповідності оскаржуваної ухвали вимогам закону, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Вимоги до позовної заяви викладені у статті 175 ЦПК України.

Зокрема, частиною 3 статті175 ЦПК України передбачено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4).

Згідно положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Як зазначалось вище, підставою для повернення ОСОБА_1 позовної заяви стало невиконання ним вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо сплати судового збору, враховуючи наявність ухвали про залишення без задоволення заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він надав належні та допустимі докази свого матеріального стану і вважає розмір судового збору, який належало сплатити перевищує 5% розміру його річного доходу. Вважає правильним подання ним відомостей про дохід за 2023 рік, оскільки такі подаються за попередній календарний рік, що передував зверненню. На думку апелянта у суду не було підстав для відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, а тому визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

З урахуванням пункту 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» доказами, які підтверджують майновий стан сторони можуть бути, наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.

Так, відповідно до довідок податкової служби про доходи за 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 отримав доходи у вказаних періодах на суму 15075 грн та 15550 грн (відповідно), а у довідці ОСК його дохід за 2024 рік становить у сумі 13325 грн.

За даними, що містяться у листі Козятинського управління Хмільницької філії Вінницького обласного центру зайнятості від 01.04.2024, у довідці Управління соціального захисту населення від 01.04.24 №201, у довідці ГУ Пенсійного фонду, у довідці управління соціальної політики Козятинської міської ради від 11.12.2024 №2064 заявник ОСОБА_1 у 2023 році не перебував на обліку у відповідних органах державної влади, і будь-які виплати від них не отримував.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції обмежився лише формальною вказівкою про те, що більшість поданих позивачем документів містять відомості за 2023 рік та є, на думку суду, суперечливими доказами про його доходи за 2024 рік, оскільки розмір доходу за цей рік зазначений у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела нарахованого доходу, є відмінним від зазначеного у довідці форми ОК-5.

При цьому суд не врахував, що визначений ним розмір судового збору у сумі 20348,16 грн у буд-якому випадку, чи то з урахуванням довідки ДПС, чи то з урахуванням довідки ОК-5, перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

А тому, колегія суддів вважає, що надані позивачем додаткові відомості є достатніми доказами його скрутного майнового стану, а відтак підтверджують ту обставину, що він не може сплатити судовий збір у розмірі 20 348,16 грн, визначеному судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, а в подальшому й в ухвалі про повернення позовної заяви.

Крім того, колегія суддів приходить переконання про те, що вирішуючи питання звільнення від сплати судового збору місцевий суд неправильно застосував положення ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Так, згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України та 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» за відповідних підстав, суду наданоправо зменшити розмір судового збору.

Проте суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Крім того, колегія суддів вважає й неправильним визначення судом предмету позову, зробивши вказівку про наявність 21 позовної вимоги.

Так предметом позову ОСОБА_1 фактично є лише дві вимоги немайнового характеру:

1) визнання протиправними дії відповідача, які полягають у: необ`єктивному, невсебічному та невчасному розгляді та перевірці заяви від 09.12.2024; не забезпеченні поновлення порушених прав викладених у заяві від 09.12.2024; не повідомленні про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; не роз`ясненні порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); не організування та не перевірення стану розгляду заяви від 09.12.2024; не перевірення фактів, викладених у заяві від 09.12.2024; не прийняття відповідачем в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду чи його не проведення; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаного у заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме , та в якій формі і ким; віднесення інформації викладеної в п.1 та 4 запиту від 12.12.2024 до інформації з обмеженим доступом; не зазначення у відповіді від 17.12.2024 №29/1142 на запит від 12.12.2024 порядку оскарження відмови в задоволенні запиту; не подання відповідачем в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяви про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо. лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 та лист (відповідь) відповідача від 17.12.2024 №29/11420;

2) зобов`язання вчинити дії: повідомити про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; роз`яснити порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); перевірити викладені в заяві від 09.12.2024 факти (щодо достатності підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність); прийняти в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду, якщо викладені в ній відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме , та в якій формі і ким; зазначити та повідомити порядок оскарження відмови у задоволенні заяви; скасувати лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024, та лист (відповідь) відповідача 17.12.2024 №29/1142, як протиправні рішення; подати в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяву про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо, а в заяві від 09.12.2024 достатньо підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Та обставина, що у вимогах про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії заявник структуровано подає переліки таких дій, не означає, що кожна із таких дій є самостійною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача.

Неправильне визначення судом предмету позову (кількості вимог немайнового характеру) також призвело до невірного застосування норм Закону України «Про судовий збір» та визначення розміру судового збору при зверненні до суду із цим позовом.

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, в зв`язку з чим ухвалу Вінницького міського суду від 25 лютого 2025 року слід скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року скасувати, а справу №127/42016/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи - Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.М.Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська