Постанова від 25.12.2007 по справі 17/223-05

17/223-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 грудня 2007 р.                                                                                    № 17/223-05  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”

на  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року

у справі№ 17/223-05 господарського суду Сумської області

за позовомТОВ “Конвалія”

доДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський райавтодор”

третя особа:Ковпаківський ВДВС

про         стягнення 378 910,88 грн.

За участю представників сторін:

позивача –Кучменко С.В. дов. № 247 від 20.12.2007 р.,

відповідача –Варуха Ю.В. дов. № 10 від 10.01.2007 р., Краснонос О.В. дов. № 821 від 25.07.2007 р.

третьої особи –не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

        Рішенням господарського суду Сумської області від 06.06.2006 р. (судді Гудим В.Д., Моїсеєнко В.М., Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський облавтодор” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія”, пені 82 148 грн. 76 коп., штрафу 169 679 грн. 13 коп., інфляційних збитків 101 976 грн. 88 коп., річних 22 223 грн. 13 коп., витрат по держмиту 3760 грн. 28 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 117 грн. 10 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. (судді: Бухан А.І., Плужник О.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Сумської області від 06.06.2006 р. залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 17.10.2006 року вказані вище судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

09.11.2006р. позивач подав до Господарського суду Сумської області заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку позовних давності та захистити його право на стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів; стягнути з Сумського дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський райавтодор” на користь позивача  3% річних від простроченої суми в сумі 22223,13грн., інфляційні збитки в сумі 101976,88грн., штраф в сумі 16979,13 грн. та пеню в сумі 43280,67 грн., а всього 337159,81 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача по сплаті державного мита в сумі 3371,60 грн., і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,10грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області  від 27.02.2007 р. (судді: Миропольський С.О., Лиховид Б.І., Соп"яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський облавтодор” на користь ТОВ «Конвалія»- 3% річних від простроченої суми в сумі 22223,13грн., інфляційних збитків в сумі 101976,88 грн., пені в сумі 43280,67 грн., держмита 1674,80 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн., з розстрочкою виконання рішення на шість місяців зі сплатою рівними долями кожного місяця. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року (судді: Шепітько І.І., Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.) рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2007 р. змінено. Позовні вимоги в частині стягнення 169679,13 грн. штрафних санкцій задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський райавтодор” на користь ТОВ «Конвалія»169679,13 грн. штрафних санкцій та 848,40 грн. державного мита. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що при повторному розгляді даної справи, суди першої та апеляційної інстанцій порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому  проти доводів відповідача заперечує та просить рішення Господарського суду Сумської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

При скасуванні попередніх судових рішень у постанові касаційної інстанції від 17.10.2006р., було зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції в порушення статті 258, частини 5 статті  261, частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України належним чином не дослідили питання нарахування позивачем пені та штрафу, а також судами не досліджено нарахування позивачем пені в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано. Всупереч вимог закону при новому розгляді справи суд першої та апеляційної інстанції дану вказівку суду не виконали, оскільки розрахунок пені позивачем проводився більш ніж за шість місяців, і без врахування строку позовної давності.

Згідно із частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, суд першої інстанції поновлюючи строк позовної давності не вказав які саме аргументи позивача щодо пропуску строку позовної давності є  поважними, не звернув на це уваги і суд апеляційної інстанції.

Крім того, статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом   щодо   окремих   видів   зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, судами не звернуто уваги на вимоги зазначеної вище норми статті та не з'ясовано, чи відноситься ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський  райавтодор” до державного сектора економіки та як фінансується дане підприємство.

Апеляційним судом, натомість, було задоволено позовні вимоги в частині  стягнення штрафу в розмірі 30%

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх  виконання.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи суперечливі обставини справи, встановлені судами двох інстанцій, колегія суддів, з огляду на  частину 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України,   позбавлена можливості  дати належну юридичну оцінку всім обставинам справи, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд, а судові рішення як такі, що постановлені з порушенням частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, підлягають скасуванню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119 ст.ст.11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства  “Сумський облавтодор” ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року у справі № 17/223-05 скасувати, а справу  передати  на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий    суддя                                                                    Муравйов О.В.

Судді                                                                                              Полянський А.Г.

                                                                                                       Фролова Г.М.