Постанова

від 26.07.2006 по справі 17/223-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/223-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006 року                                                           Справа № 17/223-05  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді А.І.Бухана, судді О.В.Плужника, судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.

 за участю представників:

 позивача          -Севериної Е.І

 відповідача -не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 апеляційного господарського суду у місті Харкові  апеляційну скаргу   відповідача (вхідний № 2383С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 06.06.2006 року по справі № 17/223-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (місто Шостка Сумської області)

до  Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Шосткинський райавтодор" (місто Шостка Сумської області)

про стягнення 378910,88 гривень

встановила:

          Рішенням господарського суду Сумської  області від 06.06.2006 року по справі № 17/223-05  (колегія суддів у складі: головуючого судді Гудима В.Д., судді Мойсеєнка В.М., судді Шевченка П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача  - пені 82148 гривень 76 коп., штрафу 169 679 гривень 13 коп., інфляційних збитків 101 976 гривень 88 коп., річних 22 223 гривень 13 коп., витрат по держмиту 3760 гривень 28 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 117 гривень 10 коп.

        Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм  матеріального права та на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Разом з тим його уповноважений представник у призначене судове засідання  по невідомим  суду причинам не явився, хоча відповідач  був повідомлений про дату, час та місце  розгляду апеляційної скарги.

Позивач просить прийняте по справі  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому його представник в судовому засіданні повідомив про те, що господарський суд Сумської  області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору, а  яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення  господарський суд Сумської  області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору, за яким встановив, що відповідно до умов укладених між сторонами у вересні 2003року- березні 2004 року договорів позивач поставляв відповідачу товар, за який  останній зобов'язувався у місячний строк з дня одержання товарно-матеріальних цінностей  оплачувати їх вартість.  При цьому умовами укладених між сторонами договорів передбачено, що в разі прострочки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за необґрунтовану затримку понад 30 днів покупець сплачує штраф в розмірі 30% від суми заборгованості. В обґрунтування  своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішеннями господарського суду Сумської області від 23 вересня 2004 року по справі № 17/346-04 та від 29 листопада 2004 року по справі № 17/441-04 з відповідача на користь позивача було стягнуто 204 499,29 гривень та 371 963,83 гривень основного боргу на поставлені позивачем у вересні 2003 року - березні 2004 року товарно-матеріальні цінності, проте питання щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних та річних при винесенні зазначених рішень позивачем не ставилось, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення зазначених санкцій. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених з позивачем договорів щодо своєчасної сплати за одержані від позивача товарно-матеріальні цінності відповідачеві нарахована пеня за прострочку оплати з 31 березня 2004 року по 31 березня 2005 року, яка згідно з поданим 17 квітня 2006 року уточненим розрахунком складає 85 031,74 гривень, а також штраф в сумі 169 679,13 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно з поданим 17 квітня 2006 року розрахунком інфляційні збитки складають 101 976,88 гривень, річні - 22 223,13 гривень.

В заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є пеня, штраф, і які відносяться до одного виду відповідальності, тобто, як вважає відповідач, застосування одразу штрафу та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по одним і тим самим договорам є недопустиме.

Проте господарський суд Сумської області визнав  ці посилання відповідача необґрунтованими, оскільки факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань з позивачем підтверджується рішеннями господарського суду Сумської області від 23 вересня 2004 року по справі № 17/346-04 та від 29 листопада 2004 року по справі № 17/441-04, які набрали законної сили.

 Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним із способів захисту правових наслідків за порушення зобов'язання боржником є сплата неустойки, різновидами якої є штраф і пеня. Розмір неустойки у вигляді штрафу встановлюється домовленістю сторін, а тому її розмір, порядок обчислення залежать цілком від сутності відносин за основним зобов'язанням і волі його учасників.

Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією з загальних засад цивільного законодавства, а відповідно до статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Крім того, чинне цивільне законодавство не встановлює заборони застосування одночасно пені та штрафу, як санкції за порушення зобов'язання боржником, тому заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються.

Враховуючи зазначене, господарський суд визнав вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 169 679,13 гривень штрафу; 101 976,88 гривень інфляційних збитків та 22 223,13 гривень річних. Що стосується (стягнення пені, то в цій частині позов підлягав задоволенню в межах встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності за прострочку оплати з  29 квітня 2004 року в сумі 82 148,76 гривень.

Колегія суддів вважає, що викладені вище висновки господарського суду повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, тому  підстав  для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази    за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Наведені  відповідачем   доводи у обґрунтування своєї апеляційної скарги  не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач жодного разу ( як під час вирішення спору господарським судом Сумської області, так  у ході апеляційного провадження) не надавав  необхідних та допустимих  доказів правомірної обґрунтованості  своєї позиції по даній справі. Так, стверджуючи про те, що частину свого боргу  перед позивачем він сплатив через відділ  державної виконавчої служби, відповідач не підтвердив  факт не  врахування  позивачем отриманих  від  нього грошових коштів при складанні  розрахунку   позивачем своїх   грошових вимог ( та визнаних господарським судом Сумської області) у формах та розмірах неустойки ( штрафних санкцій), передбачених як укладеними між сторонами у справі договорами, так і нормами  чинного законодавства України.   

Так само, вважаючи,  що його двічі  притягнуто до юридичної  відповідальності  одного виду за одне й те ж  правопорушення, та  не заперечуючи проти  факту наявності неоплаченого  свого боргу  перед позивачем, відповідач  документально ( окрім  своїх  письмових пояснень, відзивів на позовну заяву та  доповнення до неї, апеляційної скарги) не підтвердив обґрунтованість  своєї позиції по даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями  99, 101, пунктом  1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

       Рішення  господарського суду Сумської області 06.06.2006 року по справі № 17/223-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                             А.І.Бухан

                                        суддя                                                              О.В.Плужник   

                         суддя                                                              О.В.Шевель