Рішення

від 20.12.2007 по справі 34/514

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/514

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/514

20.12.07

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

доЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес –Україна»

простягнення 8 287,87 грн.  

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Морозюк М.О. (довіреність № 79  від 04.12.2007);

від відповідача –Шоха С.І. (довіреність б/н від 20.03.2007).

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес –Україна»(далі –Відповідач) про  стягнення 8 287,87 грн. частки страхового відшкодування за договором про співробітництво в галузі факультативного перестрахування № 14/04/ВЛ від 14.04.2004, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі –Договір).

23.10.2007Позивач відповідно до статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 8 287,87 грн. частки страхового відшкодування, 1 044,27 грн. пені та 85,83 грн. 3% річних, всього на суму 9 417,97 грн.

05.12.2007 Позивач відповідно до статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 7 528,10 грн. частки страхового відшкодування, 6 895,74 грн. пені та 2 213,40 грн. інфляційних втрат, всього на суму 16 637,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав своїх зобов'язань відповідно до пунктів 2.3.3 та 3.2 Договору щодо виплати протягом десяти днів частки страхового відшкодування.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що відмовляючи Позивачу у виплаті вказаної суми, керувався умовами Договору та чинним законодавством України, яке передбачає можливість односторонньої відмови від виконання зобов'язань, та встановлює правові наслідки односторонньої відмови –припинення зобов'язання. Крім того, Позивач зазначив, що розрахунок суми боргу з урахуванням інфляційних втрат проведено без достатніх підстав та з порушенням умов Договору, а саме: Позивачем неправомірно визначено дату, з якої він провів таке нарахування, оскільки пункти З.2, 3.4 Договору встановлюють, що виплата має бути здійснена після отримання належних документів за даним страховим випадком, а окремі документи, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 27.02.2007 та рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2006 у справі №18/153, платіжні доручення про проведення виплати було надано Позивачем 03.10.2007.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях  20.10.2007, 27.11.2007, 04.12.2007 оголошувались перерви до 27.11.2007, 04.12.2007 та 20.12.2007, відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2004 між Позивачем (Передаюча сторона) та Відповідачем (Приймаюча сторона) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного Договору є визначення порядку, умов взаємовигідної співпраці, прав і обов'язків сторін в галузі факультативного перестрахування ризиків.

Договором встановлено, що касовий збиток, це одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно якої збитки, що перевищують визначену договором суму, належать негайній оплаті Приймаючою стороною, в належній їй долі ризику.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана надавати інформацію по запропонованому на перестрахування ризику. За письмовим запитом сторони, яка приймає ризик, надавати правила, на основу яких підписаний договір страхування, а також копію самого договору страхування та статистичні дані за даним видом страхування  (за їх наявності у передаючої сторони).

Згідно с пунктом 2.1.2 Договору сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана погоджувати зі стороною, що приймає ризик в перестрахування, зміни початкових умов страхування Усі зміни  та доповнення до конкретних договорів перестрахування та Ковер-нот оформлюються відповідним чином.

Сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана протягом 3 (трьох) діб (не враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні) після отримання інформації про страховий випадок сповістити про це сторону, що прийняла ризик в перестрахування шляхом направлення відповідного повідомлення факсом. Одночасно з цим передаюча сторона може направити приймаючій стороні пропозицію про участь її представника у визначенні розміру збитку і його врегулюванні. Якщо приймаюча сторона протягом 1 (одного) дня з моменту отримання відповідного повідомлення не заявить про намір направити свого представника, розслідування провадиться стороною, що передала ризик, самостійно без участі приймаючої сторони, і приймаюча сторона не має права посилатись на відсутність інформації про страховий випадок і розмір збитків або недостатність інформації, що зібрана передаючою стороною (пункт 2.1.4 Договору).

Сторона, що приймає ризик зобов'язується перерахувати стороні, що передала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до умов цього Договору (пункт 2.3.3 Договору).

Сторона, що приймає ризик має право призупинити виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному цим Договором (пункт 2.4.2 Договору).

Сторона, що приймає ризик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його частину, в порядку, що визначений цим   Договором, якщо передаюча сторона приховала істотні умови договору страхування або їх зміни, або умови, що суттєво впливають на ступінь ризику (пункт 2.4.3 Договору).

Приймаюча сторона зобов'язана перерахувати стороні, що передала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до прийнятого на себе ліміту відповідальності, протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання письмової заяви  передаючої сторони з розрахунком частки страхового відшкодування, що має бути сплачена приймаючою стороною. Разом з заявою подаються наступні документи: страховий акт, розрахунок суми збитків, документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та суму збитку, а також копія платіжного доручення про виплату Перестрахувальником повної суми страхового відшкодування, або частки відшкодування згідно власного утримання чи касового збитку (пункт 3.2 Договору).

Після отримання Передаючою стороною пакету документів щодо обставин страхового випадку та розміру збитку, відповідні документи мають бути надані Приймаючій стороні. Інформація про причини та обставини страхового випадку повинна відповідати вимогам Правил страхування Передаючої сторони та умовам оригінального договору страхування (зокрема: містити документальне обґрунтування офіційних органів, в сфері компетенції яких знаходиться даний страховий випадок, і бути повною та  достатньою для того, щоб Перестраховик мав можливість отримати реальну картину про даний страховий випадок) (пункт 3.4 Договору).

Перестраховик бере участь у виплаті страхового відшкодування пропорційно до прийнятої в перестрахування частки ризику, враховуючи усі витрати Перестрахувальника, пов'язані з визначенням причин та розмірів збитку, за винятком витрат на заробітну плату Перестрахувальника. Дана процедура (по відношенню до витрат, пов'язаних з визначенням причин і розмірів збитку) носить зворотній характер, якщо Перестраховиком за згодою Перестрахувальника проведене додаткове розслідування, що призвело до зменшення розмірів збитку (пункт 3.5 Договору).

Підставою для призупинення відповідальності або відмови передаючої сторони у виплаті страхового відшкодування є порушення Перестрахувальником  або  Страхувальником правил  страхування,  або умов оригінального договору страхування; порушення передаючою стороною обов'язків, передбачених цим Договором і конкретними договорами перестрахування; порушення  страхувальником або  передаючою стороною  обов'язків,  передбачених цим Договором або Законом України «Про страхування»(пункт 3.8 Договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що при простроченні Приймаючою стороною строку перерахування своєї частки страхового відшкодування, або частки платежу, що повертається, вона сплачує Передаючій стороні пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості за конкретними договорами перестрахування по день оплати включно.

15.04.2005 Позивач (Страховик) та Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування «БББ»(Страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 128/06/04 (далі –Договір страхування), відповідно до пункту 1.1 якого Страхувальник застрахував у Позивача автомобіль OPEL ZAFIRA 1.8, державний номер 029-20 СВ (далі –ТЗ), що належить Страхувальнику.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору страхування страхова сума ТЗ становить      121 145 грн.

Відповідно до пункту 3.7 Договору страхування франшиза за Договором страхування становить: 0,5% за страховим випадком «ДТП»(безумовна); 10% за страховим випадком «УГОН»(безумовна); 0,5% за страховими випадками «зловмисні або навмисні дії третіх осіб» (безумовна); 0,5% за страховими випадками «стихійні лиха», «пожежа або вибух», «напад тварин»(безумовна).

Страхове відшкодування виплачується на підставі таких документів за страховими випадками внаслідок страхової події «зловмисні або навмисні дії третіх осіб»: письмової заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування; страхового акта (аварійного сертифіката); копії постанови слідчих органів про порушення кримінальної справи (пункт 5.1.3 Договору страхування).

Розмір страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ визначається виходячи з розрахункового обсягу збитків з урахуванням: страхової суми і обсягу відповідальності Страховика за Договором страхування; зменшення розміру страхового відшкодування у випадках визначених Договором страхування; суми, що відшкодована Страхувальнику особою, виною у заподіянні збитків або особою, яка їх відшкодовує замість винуватця; розміру збитків, відшкодованих Страхувальнику іншим Страховиком за даним страховим випадком; розміру франшизи. Обумовленої Договором страхування (пункт 5.7 Договору).

Пунктом 5.13.3 Договору страхування встановлено, що Страхувальник має право, якщо збиток оцінюється в 70% та більше від страхової суми за Договором страхування, звернутися до Страховика з відмовою від своїх прав на застрахований ТЗ з метою одержання страхового відшкодування у повному обсязі. У випадку, якщо Страховик приймає відмову Страхувальника, він виплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми за винятком встановленої безумовної франшизи. При цьому Страхувальник передає право власності на пошкоджений ТЗ (агрегат, деталь) Страховику, причому страхове відшкодування виплачується після виконання зазначеної вище умови. У випадку відмови Страхувальника передати Страховику пошкоджений ТЗ із суми страхового відшкодування вираховується вартість залишків ТЗ.

11.05.2004 Позивач та Відповідач уклали Ковер-ноту № 158/06/04/ВЛ (до Договору, відповідно до якої Відповідач прийняв у перестрахування 10 000 грн., що становить 8,25% страхової суми.

23.02.2005 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю застрахованого ТЗ. Факт настання ДТП підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2005. копія якої міститься в матеріалах справи.

25.02.2005 Позивач листом  № 603  повідомив  Відповідача про настання страхового випадку з застрахованим ТЗ.

06.04.2005 Позивач склав страховий акт № 128/06/04, відповідно до якого ліміт відповідальності Позивача на день настання страхового випадку становив 121 145 грн., а сума страхового відшкодування, яка належала до виплати Творчої-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ»становила 90 599,73 грн.

28.04.2005 Позивач платіжним дорученням № 10 сплатив Творчої-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ» 5 000 грн. страхового відшкодування згідно страхового акта №128/06/04 від 06.04.2005.

16.05.2005 Позивач направив Відповідачу лист № 642 із доданими до нього документами, відповідно до якого вимагав сплати Відповідачем частки страхового відшкодування 7 513,59 грн.

17.05.2005 Відповідач направив Позивачу лист № 221 з переліком документів та питаннями, які потребували уточнення.

17.05.2005 Позивач склав додаток до страхового акта № 128/06/04 від 06.04.2005, відповідно до якого Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування «БББ»отримає 91 099,73 грн. страхового відшкодування.

25.05.2005 Позивач направив Відповідачу лист № 661, відповідно до якого Позивач відмовився від прийняття ТЗ у власність. Крім того, разом с вказаним листом Позивач надіслав Відповідачу Договір страхування, платіжне доручення № 1 від 09.03.2005 та Правила страхування наземного транспорту № 06-1, затверджених головою правління Позивача 08.12.1999.

07.06.2005 Відповідач отримав акт товарознавчого дослідження спеціаліста від 14.05.2005.

10.06.2005 Позивач платіжним дорученням № 3 сплатив Творчої-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ»5 000 грн. страхового відшкодування згідно страхового акта №128/06/04 від 06.04.2005.

20.09.2005 Позивач направив Відповідачу лист № 794, відповідно до якого вимагав сплати Відповідачем частки страхового відшкодування.

23.09.2005 Відповідач направив Позивачу лист № 354, яким звернув увагу Позивача на неправильність його дій та на порушення ним оригінальних умов страхування та запропонував надіслати  документи на здійснення Відповідачем експертизи залишкової вартості ТЗ відповідно до пункту 3.7. Договору.

07.05.2007 Відповідач листом № 110 проінформував Позивача про те, що Відповідач відмовляє Позивачу у сплаті своєї частки страхового відшкодування.

08.06.2007 Позивач платіжною вимогою № 137/6 на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 18/153 від 18.10.2006 та постанови Вищого господарського суду України сплатив Творчої-виробничій майстерні архітектурного проектування «БББ»80 422,80 грн.

13.06.2007 Позивач направив Відповідачу претензію № 24 щодо сплати Відповідачем своєї частки страхового відшкодування.

21.06.2007 Відповідач листом № 162 направив Позивачу відповідь на претензію, у якій зазначив, що відповідач відмовляє Позивачу у сплаті своєї частки страхового відшкодування.

Відповідно до преамбули Закону України «Про страхування»цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг,  посилення страхового захисту майнових  інтересів  підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування –страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах  ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно  з  законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 статті 987 ЦК України встановлено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Таким чином, одна сторона за договором перестрахування є страхувальником, а інша сторона за договором перестрахування є страховиком, а їх відносини регулюються Законом України «Про страхування», ЦК України та договором про перестрахування.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що зійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з актом товарознавчого дослідження спеціаліста від 14.03.2005 вартість матеріального збитку застрахованого ТЗ становить 91 205,46 грн., а відповідно до Ковер-ноти розмір відповідальності Відповідача складає 8,254% страхової суми, що становить: 7 528,10 грн. (8,254% х 91 205,46 грн.).

Вказаний акт товарознавчого дослідження спеціаліста Відповідач отримав 07.06.2005 вхідний № 051.

Таким чином, відповідно до пункту 3.2 Договору Відповідач повинен був здійснити оплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 7 528,10 грн. в строк до 17.06.2005.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати своєї частки страхового відшкодування  у сумі 7 528,10 грн. не виконав.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилався на те, що пункти З.2, 3.4 Договору встановлюють, що виплата має бути здійснена після отримання належних документів за даним страховим випадком, а окремі документи, зокрема, платіжні доручення про проведення виплати було надано Позивачем 03.10.2007.

Однак суд не бере до уваги вказану обставину, як доказ неналежного виконання Позивачем покладених на нього пунктами 3.2, 3.4 Договору зобов'язань щодо надання Відповідачу належних документів за даним страховим випадком, на підставі яких Відповідач повинен здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування виходячи з того, що подання платіжних доручень не є обов'язковим, оскільки  збитки, що перевищують визначену Договором суму, належать негайній оплаті відповідачем, в належній їй долі  ризику.

Посилання Відповідача на те, що Позивачем при виплаті своєму страхувальнику страхової виплати було порушено умови оригінального договору (Договору страхування), оскільки згідно із страховими матеріалами застраховане авто було пошкоджено на 97,36%, а тому керуючись пунктом 5.13.3 Договору страхування Позивач повинен був при відмові від перереєстрації права власності на останнього з суми страхової виплати обов'язково вирахувати вартість залишків ТЗ, суд не буре до уваги виходячи з наступного.

За приписами пункту 5.13.3 вказаного Договору страхування страхувальник має право, якщо збиток оцінюється у 70% та більше від страхової суми за договором, звернутися до страховика з відмовою від своїх прав на застрахований ТЗ з метою одержання страхового відшкодування у повному розмірі.

У випадку, якщо страховик приймає відмову страхувальника, він виплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми за винятком встановленої безумовної франшизи, при цьому страхувальник передає право власності на пошкоджений ТЗ (агрегат, деталь) страховику, при чому страхове відшкодування виплачується після виконання зазначеної вище умови.

Під час судового розгляду судом встановлено, що Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування «БББ»керуючись пунктом 5.13.3 договору страхування, направив Позивачу претензію № 155 ВІД 28.04.2005 з відмовою від своїх прав на застрахований транспортний засіб.

Проте, Позивач листом № 648 від 13.05.2005 повідомив Творчо-виробничу майстерню архітектурного проектування «БББ»про те, що пошкоджений автомобіль є можливість відновити до стану на момент скоєння ДТП та запропонував перевезти пошкоджений автомобіль на СТО в м. Києві та за рахунок Позивача здійснити оплату ремонту автомобіля в межах матеріального збитку за вирахуванням безумовної франшизи.

Таким чином, Позивач зазначеним листом не прийняв відмову Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ»від прав на застрахований автомобіль, а тому відповідно до умов пункту 4.1 Договору страхування зобов'язаний був сплатити на користь Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ»страхове відшкодування у сумі 91 099,73 грн.

Зазначених висновків дійшли й суду у справі № 18/153, розглядаючи спір між Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ»і Позивачем щодо застосування пункту 5.13.3 Договору страхування.

Таким чином, посилання Відповідача на недотримання Позивачем вимог пункту 5.13.3 Договору страхування при виплаті Творчо-виробничій майстерні архітектурного проектування «БББ»страхового відшкодування, позаяк з її суми не було вирахувано вартість залишків ТЗ, є помилковим.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відтак, позовна вимога про стягнення суми основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача  інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю за розрахунком Позивача в сумі 2 213,40 грн.  інфляційних втрат.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм і складає:

Несплаченасума боргу, грн.Період нарахуванняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУНарахована сума пені, грн.

7 528,1018.06.2005 –09.08.20055318 %196,76

7 528,1010.08.2005 –17.12.200513019 %509,44

Всього:706,20

Отже, суд стягує з Відповідача пеню у сумі 706,20 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Відповідно до статті 55 ГПК України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

При уточнені позовних вимог Позивачем було збільшено суму ціни позову, проте державне мито Позивачем не було доплачено.

Уточнена сума позовних вимог складає 16 637,24 грн., а тому відповідно до підпункту «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сума державного мита яка підлягає сплаті складає 166,37 грн. Позивачем згідно з платіжним дорученням № 1112 від 12.07.2007 сплачено лише 102 грн. держмита.

Враховуючи вказане, з Позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 64,37 грн. (166,37 грн. –102 грн.) недоплаченого державного мита.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 987 ЦК України, статтями 193, 231, 232 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес –Україна»(002217, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 22, ідентифікаційний код  31286260, р/р 265000025538 в КРД (ф) АППБ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, а у випадку відсутності коштів  з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»(01004, м. Київ, вул. Горького, 12-б, ідентифікаційний код  30636550, р/р 26501109370101 в ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», МФО 320650) 7 528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 10 коп. боргу,  2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 706 (сімсот шість) грн. 20 коп. пені, а також 104 (сто чотири) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»(01004, м. Київ, вул. Горького, 12-б, ідентифікаційний код  30636550, р/р 26501109370101 в ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», МФО 320650) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ  ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією –22090200) недоплачене державне мито в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 37 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.