Постанова

від 10.06.2008 по справі 34/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/514

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 34/514  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаБідняжевська А.Ю. –дов. від 22.01.2008 року

відповідачаШоха С.І. –дов. від 30.01.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від14.04.2008 року

у справі№ 34/514  господарського суду міста Києва

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

доЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна"

простягнення 8 287, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна" про  стягнення грошових коштів в сумі 8 287, 87 грн.

23.10.2007 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 8 287, 87 грн. основного боргу, 1 044, 27 грн. пені, 85, 83 грн. 3% річних.

05.12.2007 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 7 528, 10 грн. основного боргу, 6 895, 74 грн. пені та 2 213, 40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування № 14/04/ВЛ від 14.04.2004 року відповідачем було прийнято в перестрахування (договір перестрахування № 158/06/04/ВЛ) 10 000, 00 грн., що становить 8, 25% від страхової суми. Оскільки позивач повністю сплатив страхове відшкодування страхувальнику, а відповідач відмовляється повернути позивачу свою частину страхового відшкодування, останній просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2007 року (суддя Сташків Р.Б.) по справі № 34/514 господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 7, 528, 10 грн. основного боргу, 2 213, 40 грн. інфляційних втрат, 706, 20 грн. пені, а також 104, 48 грн. державного мита та 74, 10 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Державного бюджету України 64, 37 грн. державного мита.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 193, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України зазначає про те, що позовні вимоги в частині основного боргу є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, пеня підлягає стягненню у сумі 706,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року  (судді: Пашкіна С.А. –головуючий, Калатай Н.Ф., Коротун О.М.) по справі № 34/514 господарського суду міста Києва, рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2007 року змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 7 528, 10 грн. основного боргу, 2 213, 40 грн. інфляційних втрат, 104, 48 грн. витрат по сплаті державного мита та 74, 10 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи постанову господарський суд, зокрема, зазначає, що на момент звернення до суду з позовною заявою строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені сплинув, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Велес-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року по справі № 34/514 господарського суду міста Києва, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 526 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник позивача просив постанову по справі залишити без змін, посилаючись на обґрунтованість її прийняття.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна   скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 14.04.2004 року між позивачем (Передаюча сторона) та відповідачем (Приймаюча сторона) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є визначення порядку, умов взаємовигідної співпраці, прав і обов'язків сторін в галузі факультативного перестрахування ризиків.

Договором встановлено, що касовий збиток, це одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно якої збитки, що перевищують визначену договором суму, належать негайній оплаті Приймаючою стороною, в належній їй долі ризику.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана надавати інформацію по запропонованому на перестрахування ризику. За письмовим запитом сторони, яка приймає ризик, надавати правила, на основу яких підписаний договір страхування, а також копію самого договору страхування та статистичні дані за даним видом страхування  (за їх наявності у передаючої сторони).

Сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язана протягом 3 (трьох) діб (не враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні) після отримання інформації про страховий випадок сповістити про це сторону, що прийняла ризик в перестрахування шляхом направлення відповідного повідомлення факсом. Одночасно з цим передаюча сторона може направити приймаючій стороні пропозицію про участь її представника у визначенні розміру збитку і його врегулюванні. Якщо приймаюча сторона протягом 1 (одного) дня з моменту отримання відповідного повідомлення не заявить про намір направити свого представника, розслідування провадиться стороною, що передала ризик, самостійно без участі приймаючої сторони, і приймаюча сторона не має права посилатись на відсутність інформації про страховий випадок і розмір збитків або недостатність інформації, що зібрана передаючою стороною (пункт 2.1.4 договору).

Сторона, що приймає ризик зобов'язується перерахувати стороні, що передала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до умов цього договору (пункт 2.3.3 договору).

Приймаюча сторона зобов'язана перерахувати стороні, що передала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до прийнятого на себе ліміту відповідальності, протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання письмової заяви  передаючої сторони з розрахунком частки страхового відшкодування, що має бути сплачена приймаючою стороною. Разом з заявою подаються наступні документи: страховий акт, розрахунок суми збитків, документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та суму збитку, а також копія платіжного доручення про виплату Перестрахувальником повної суми страхового відшкодування, або частки відшкодування згідно власного утримання чи касового збитку (пункт 3.2 договору).

15.04.2004 року позивач (Страховик) та Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування “БББ” (Страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 128/06/04, відповідно до пункту 1.1 якого Страхувальник застрахував у позивача автомобіль OPEL ZAFIRA 1.8, державний номер 029-20 СВ (далі –ТЗ), що належить Страхувальнику.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору страхування страхова сума ТЗ становить 121 145 грн.

11.05.2004 року позивач та відповідач уклали Ковер-ноту № 158/06/04/ВЛ до договору, відповідно до якої Відповідач прийняв у перестрахування 10 000 грн., що становить 8,25% страхової суми.

23.02.2005 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ.

25.02.2005 року позивач листом  № 603  повідомив відповідача про настання страхового випадку з застрахованим ТЗ.

06.04.2005 року позивач склав страховий акт № 128/06/04, відповідно до якого ліміт відповідальності позивача на день настання страхового випадку становив 121 145 грн., а сума страхового відшкодування, яка належала до виплати Творчої-виробничої майстерні архітектурного проектування “БББ” становила 90 599,73 грн.

16.05.2005 року та 20.09.2005 року позивач направляв відповідачу листи № 642 та №794 із доданими до них документами, відповідно до яких вимагав сплати відповідачем частки страхового відшкодування у сумі 7 513,59 грн.

08.06.2007 року позивач платіжною вимогою № 137/6 на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 18/153 від 18.10.2006 року та постанови Вищого господарського суду України сплатив Творчій-виробничій майстерні архітектурного проектування “БББ” 80 422,80 грн.

13.06.2007 року позивач направив відповідачу претензію № 24 щодо сплати Відповідачем своєї частки страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахування –страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах  ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 статті 987 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Як встановлено судами, згідно з актом товарознавчого дослідження спеціаліста від 14.03.2005 року вартість матеріального збитку застрахованого ТЗ становить 91 205,46 грн., а відповідно до Ковер-ноти розмір відповідальності Відповідача складає 8,254% страхової суми, що становить: 7 528,10 грн. (8,254% х 91 205,46 грн.).

Вказаний акт товарознавчого дослідження спеціаліста відповідач отримав 07.06.2005 року.

Таким чином, відповідно до пункту 3.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 7 528,10 грн. в строк до 17.06.2005 року.

Проте, як встановлено судами, відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати частки страхового відшкодування  у сумі 7 528,10 грн. не виконав.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться (стаття 526 Кодексу).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 528,10 грн.

Доводи скаржника щодо того, що позивачем при виплаті своєму страхувальнику страхової виплати було порушено умови оригінального договору (договору страхування), оскільки згідно із страховими матеріалами застраховане авто було пошкоджено на 97,36%, а тому керуючись пунктом 5.13.3 договору страхування позивач повинен був при відмові від перереєстрації права власності на останнього з суми страхової виплати обов'язково вирахувати вартість залишків ТЗ, спростовуються встановленими судами обставинами, а тому колегією не приймаються.

Зокрема, як встановлено судами, Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування “БББ” керуючись пунктом 5.13.3 договору страхування, направило позивачу претензію № 155 від 28.04.2005 року з відмовою від своїх прав на застрахований транспортний засіб.

Проте, позивач листом № 648 від 13.05.2005 року повідомив Творчо-виробничу майстерню архітектурного проектування “БББ” про те, що пошкоджений автомобіль є можливість відновити до стану на момент скоєння ДТП та запропонував перевезти пошкоджений автомобіль на СТО в м. Києві та за рахунок позивача здійснити оплату ремонту автомобіля в межах матеріального збитку за вирахуванням безумовної франшизи.

Таким чином, судами встановлено, що позивач зазначеним листом не прийняв відмову Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування “БББ” від прав на застрахований автомобіль, а тому відповідно до умов пункту 4.1 договору страхування зобов'язаний був сплатити на користь Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування “БББ” страхове відшкодування у сумі 91 099,73 грн.

За таких обставин суди дійшли висновку, що всі умови договору страхування позивачем були дотримані.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Кодексу).

Відповідно до статті 612 Кодексу боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2213,40 грн.

Крім того, пунктом 4.3 договору від 14.04.2004 року встановлено, що при простроченні Приймаючою стороною строку перерахування своєї частки страхового відшкодування, або частки платежу, що повертається, вона сплачує Передаючій стороні пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості за конкретними договорами перестрахування по день оплати включно.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина 2 статті 258 Кодексу).

Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Кодексу).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пеня, заявлена позивачем до стягнення, розрахована за 2005 рік, отже на момент звернення до суду у жовтні 2007 року, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за договором від 14.04.2004 року сплинув.

Враховуючи, що у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про сплив позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені з відповідача.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови у даній справі не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Велес-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року по справі № 34/514 господарського суду міста Києва залишити без змін.  

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова