Ухвала від 11.04.2025 по справі 924/852/24

УХВАЛА

11 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/852/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.24 та

постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Красилівської міської ради

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД";

Комунального підприємства "Красилівське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства" Красилівської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 91 692,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД" (далі - Товариство, відповідач-1, скаржник) звернулося 24.03.2025 (зареєстровано судом 25.03.2025) через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.24 та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 924/852/24.

За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає: пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України. Зазначені підстави узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення у справі.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України ухвалених у справі судових рішень, яка зазначена у касаційній скарзі, то Суд вважає її належним чином неаргументованою.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Доводи касаційної скарги в цій частині містять лише загальні посилання на означену норму (положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України) однак не містять належного мотивування від яких висновків Верховного Суду (застосування якої саме норми права) прагне відступити скаржник, у тому числі і не містять визначених скаржником вимог щодо результатів розгляду означеної підстави.

Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження (стосовно належного обґрунтування пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України), які підлягають усуненню.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Товариства касаційна скарга подана на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.24 та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 924/852/24.

У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд:

"2) скасувати Постанову Північно-західного апеляційного господарського суд від 04.03.2025 у справі № 924/852/24 повністю.

3) прийняти постанову, якою задовільнити клопотання ТОВ «ВОК-БІЗТРЕЙД» щодо зупинення провадження по справі до ухвалення Постанови Великої Палати

Верховного Суду по справі №920/19/24.

4) Справу №924/852/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми ст.44 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону), у тому числі п.2 ч.5 ст.41 Закону."

Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статей 290, 308 ГПК України дає підстави для висновку, що особа, яка подає касаційну скаргу має конкретно визначено, повно та однозначно вказати як судові рішення, що оскаржуються так і вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Тобто касаційна скарга має містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються з датою прийняття, а й інформацію про те в якій саме частині судові рішення оскаржуються, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника.

Разом з тим касаційна скарга оформлена з порушенням вимог пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить вимог стосовно того які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень (у прохальній частині касаційної скарги зазначено лише про скасування постанови суду апеляційної інстанцій та відсутня інформація які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень).

З огляду на наведене Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2024 рік) цієї позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2024 рік) цієї позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, якщо процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті, подано в електронній формі.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3 028, 00 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2024 році у справі подано позов про визнання недійсними додаткових угод від 21.07.2022 №2, від 10.08.2022 №3, від 30.08.2022 №5, від 23.09.2022 №6 до договору від 31.05.2022 №31/05 про постачання електричної енергії та стягнення 91 692,83 грн надміру сплачених коштів.

Рішенням місцевого суду від 27.12.2024, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 04.03.2025, позов задоволено повністю.

Позивач оскаржує до касаційної інстанції судові акти повністю. Отже, предметом касаційного розгляду є одна майнова вимога та чотири немайнові вимоги.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий та майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу 4 844, 80 грн (3 028,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 200% х 0,8) та за чотири немайнових вимогу, що складає 19 379,20 грн, (3 028 грн х 4 х 200% х 0,8), а всього 24 224, 00 грн.

Звертаючись із касаційною скаргою скаржником сплачено судовий збір у сумі 4 844, 00 грн (підтверджується платіжною інструкцією від 24.03.2025 № 2900), тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Отже скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 19 379,20 грн.

Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недолік касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у сумі 19 379,20 грн на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.24 та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 924/852/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОК-БІЗТРЕЙД", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк