Постанова

від 05.12.2007 по справі 14/278/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/278/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 грудня 2007 р.                                                                                    № 14/278/06  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “АРІАЛ”

на постановувід 10.08.2007 р. Запорізькогоапеляційного господарського суду

у справі№ 14/278/06

за позовом ПП Фірма “Оксі-Юг-Строй”(надалі –Підприємство)

доТОВ “АРІАЛ”(надалі –Товариство)

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача

ТОВ “Крокус ЛТД”

простягнення 147525,52 грн.

за участю представників:

від позивача- Заварін А.В.

від відповідача- Педан С.В.

від третьої особи- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2006 р. Підприємство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про стягнення 124138,80 грн. основного боргу та 23386,72 грн. пені з мотивів неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 60 від 20.07.2005 р.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки п. 1.1 договору підряду № 60 від 20.07.2005 р. він зобов'язався прийняти та оплатити роботу згідно узгодженої проектно-кошторисної документації, а заявлені вимоги стосуються робіт, які замовником не узгоджені, а довідка про вартість робіт замовником не підписана, то в задоволенні позову слід відмовити. Крім того, відповідач вказував, що роботи, про оплату яких заявлено позивачем, виконувались іншим підрядником – ТОВ "Крокус ЛТД", а не позивачем.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2007 р. (суддя Хоролець Т.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2007 р. (судді: Шевченко Т.М., Мойсеєнко Т.В., Юхименко О.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства 124138,80 грн. основного боргу, 11760,87 грн. пені, 3313,60 грн. витрат на оплату судової експертизи, 1456,02 грн. державного мита та 116,46 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.07.2005 р. між ТОВ “АРІАЛ” (замовник) та ПП Фірма “Оксі-Юг-Строй” (підрядник) укладено договір підряду №60 (надалі –Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався на власний ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх або його матеріалів роботи по реконструкції приміщень, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно затвердженої проектно-кошторисної документації.

Укладений Договір підряду є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частина 1 ст. 875 ЦК передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як встановлено ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

У відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства затвердження проектно-кошторисної документації є обов'язковою умовою договору будівельного підряду, що визначає обсяг, зміст та ціну робіт. Дана умова також передбачена п. 1.1 Договору.

Судами не досліджені та не встановлені обставини щодо узгодження та затвердження сторонами проектно-кошторисної документації відповідно до вимог п. 1.1 Договору. Наведене призвело до того, що при неповному досліджені фактичних обставин справи суди не змогли надати належну юридичну оцінку обставинам щодо виконання сторонами своїх обов'язків за Договором. Судами не досліджено, чи були виконані підрядником зобов'язання за Договором належним чином, чи відбулося прийняття робіт відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

Приймаючи оскаржувані рішення господарські суди обмежились посиланнями на висновок судової будівельно-технічної експертизи №777 від 23.02.2007 р.

Разом з тим, відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що експертний висновок може бути покладений в основу судового рішення тільки в тому випадку, якщо він є обґрунтованим та переконливим. Обґрунтованість та переконливість експертного висновку може мати місце в тому випадку, якщо експерт підтверджує висновки аналізом фактів, що були встановлені в ході дослідження.

Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 названого кодексу.

У випадку, якщо висновок судового експерта викликає сумнів у його обґрунтованості та переконливості суд повинен відповідно до ст. 42 ГПК України призначити повторну судову експертизу, доручивши її проведення іншому судовому експерту.

Крім того, судами належним чином не досліджені твердження відповідача про те, що роботи, про оплату яких заявлено позивачем, виконувались іншим підрядником –ТОВ “Крокус ЛТД”.

Відповідно ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “АРІАЛ” задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2007р. та рішення господарського суду Запорізької області від 27.04.2007 р.  у справі № 14/278/06 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Запорізької області.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

                                                                                                         О. Подоляк