Постанова

від 10.04.2025 по справі 320/42808/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/42808/23

адміністративне провадження № К/990/36822/24, К/990/38916/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Кравчука В.М., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 320/42808/23

за позовом Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України, третя особа - Громадська організація «Всеукраїнський Союз Таеквон-до», про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Бужак Н.П., Карпушова О.В.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Бужак Н.П., Карпушова О.В.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» (далі - ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України», позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства молоді та спорту (далі також відповідач), у якому просила:

- визнати нормативно-правовий акт «Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 18.05.2023 за № 835/39891, в частині пункту 6 розділу IV таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили;

- зобов`язати Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» зазначала, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.07.2022 у справі № 640/8/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, зобов`язав Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за № 480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України від 24.02.1993 № 3808-XII (зі змінами) «Про фізичну культуру і спорт» шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань.

16.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 640/8/21 Міністерство молоді та спорту України видало наказ № 2755 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 за № 281/25058 (далі - Порядок № 149), доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».

При цьому позивач наголосив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України», у рішенні від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 зазначив, що «приведення пункту 6 розділу IV Порядку у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» захистить інтереси позивача забезпечувати розвиток Таеквон-до І.Т.Ф., проведення змагань за відповідними правилами та убезпечить від створення подібних видів спорту з однаковими правилами».

Водночас, як стверджує позивач, Міністерство не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило критерій «наявність правил змагань».

На переконання ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України», Міністерство молоді і спорту України створило можливість визнання необмеженої кількості нових видів спорту з такими ж назвами та правилами змагань, як і в існуючих видів спорту, а отже і після видання Міністерством молоді та спорту України наказу від 16.05.2023 № 2755 «Про внесення зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення» нова редакція пункту 6 розділу ІV Порядку № 149 не відповідає положенням Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та іншим нормативно-правовим актам в галузі фізичної культури і спорту. Проте, не можуть бути різними види спорту з однаковими назвами та правилами змагань, адже у найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє.

Крім того позивач доводив, що внесення наказом № 2755 змін до пункту 6 розділу ІV Порядку № 149 не відповідає вимогам статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», оскільки допускає можливість визнання різних видів спорту з однаковими правилами змагань.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755 щодо внесення змін до пункту 6 розділу IV Порядку № 149 шляхом включення критерію «наявність правил спортивних змагань» прийнято саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21.

Суди зауважили, що позивач вказане рішення не оскаржував, а отже посилання останнього на те, що відповідачем неналежно виконано рішення суду є безпідставним, а доводи щодо не врахування окремих висновків суду з мотивувальної частини рішення у справі № 640/8/21 є помилковими та не можуть підміняти резолютивну частину рішення суду.

Проаналізувавши мотиви позову та норми Закону України «Про фізичну культуру і спорт», суди дійшли висновку, що пункт 6 розділу IV Порядку №149 (в редакції, затвердженої наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755) не суперечить вимогам статей 1, 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", а тому відсутні підстави вважати оскаржувані зміни згідно з наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755 незаконними.

Суди попередніх інстанцій визнали безпідставними посилання позивача на порушення наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755 його виключного права на розвиток Таеквон-до І.Т.Ф. в Україні, оскільки таким наказом створено підстави для визнання нових схожих видів спорту з однаковими правилами змагань, з огляду на те, що приписами статей 1, 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" визначаються загальні терміни видів спорту та порядок розробки та затвердження відповідних правил спортивних змагань, натомість прямо не виключається можливість реєстрації подібних видів спорту та/або правил спортивних змагань, критерію розмежування різновидів змагальної діяльності цими статтями не визначено.

Також суди наголосили, що пунктом 6 розділу IV Порядку № 149 (в редакції, затвердженій наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755) передбачено, що підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв, отже перелік критеріїв не є обов`язковим у сукупності, а передбачає відповідність хоча б одному.

З урахуванням вказаного суди відхилили довід позивача про порушення його виключних прав незаконним прийняттям Міністерством молоді та спорту України наказу від 16.05.2023 № 2755 щодо внесення до переліку додаткового критерію «наявність правил спортивних змагань».

2. Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 17.09.2024 вирішив питання про розподіл судових витрат: стягнув на користь Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» за рахунок бюджетних асигнувань Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

При цьому апеляційний суд зазначив, що Громадською організацією «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» доведено неспівмірність витрат Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що і стало підставою для часткового задоволення заяви третьої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

1. У вересні 2024 року ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, перш за все, вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, внаслідок чого не було розглянуто його клопотання про відкладення розгляду справи. Апеляційний суд не розглянув питання про поважність чи неповажність причин, з яких позивач просив відкласти судове засідання, та розглянув справу за відсутності представника ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України».

Зазначає позивач й про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру та спорт») за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у спірних правовідносинах (чи обумовлюють ці статті наявність різниці у назві та правилах змагань нового виду спорту у порівнянні з видами спорту, які зареєстровані в Україні).

2. У жовтні 2024 року ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» також подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про стягнення витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування цієї касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповноту встановлених обставин справи, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 20.06.2019 у справі № 640/8323/16, від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 29.04.2020 у справі № 818/1371/17, від 02.02.2023 у справі № 120/4765/21, від 02.12.2021 у справі № 420/2381/21, та Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу адвоката.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 17.10.2024 відкрив касаційне провадження (№ К/990/36822/24) у справі за касаційною скаргою позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Верховний Суд ухвалою від 21.10.2024 відкрив касаційне провадження (№ К/990/38916/24) у справі за касаційною скаргою позивача на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Відповідач та третя особа подали відзиви на касаційні скарги позивача, відповідно до яких просять відмовити у задоволенні скарг, а ухваленні у справі судові рішення - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що Міністерство молоді та спорту України прийняло наказ від 28.02.2019 № 1059 "Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за № 480/33451 (далі - Наказ № 1059).

Наказом № 1059 (опублікований в Офіційному віснику України від 31.05.2019 № 41 та набрав чинності 31.05.2019) відповідно до статей 36-1, 39 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", підпункту 31 пункту 4 та пункту 8 "Положення про Міністерство молоді та спорту України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, внесено зміни до Порядку № 149, зокрема, пункт 6 розділу IV Порядку № 149 викладено в такій редакції:

"6. Підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв:

членство в міжнародній спортивній федерації (організації), яка розвиває вид спорту та членом якої є всеукраїнська федерація, що ініціює визнання зазначеного виду спорту в Україні, веде цілеспрямовану політику боротьби із використанням допінгу та здійснює цю діяльність у співпраці з ВАДА;

вид спорту, який заснований на національно-культурних традиціях України та за змістом навчально-тренувальної і змагальної діяльності відтворює елементи історії фізичного виховання в Україні;

напрям спорту за своєю суттю є службово-прикладним або військово-прикладним, за змістом навчально-тренувальної та змагальної діяльності імітує умови виконання службових обов`язків та використовується відповідними органами у процесі підготовки спеціалістів."

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, адміністративний позов ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно - правового акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за № 480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України від 24.02.1993 № 3808-XII (зі змінами) «Про фізичну культуру і спорт», шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як «наявність правил спортивних змагань». У задоволенні решти позову відмовлено.

На виконання судового рішення у справі № 640/8/21 Міністерство молоді та спорту України видало наказ від 16.05.2023 № 2755 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV Порядку № 149 доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».

Підставою для звернення ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» з цим позовом до суду є невідповідність пункту 6 «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 № 2755, статтям 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», оскільки Міністерство молоді та спорту України не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило тільки «наявність правил змагань».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційних скаргах доводи позивача, заперечення відповідача та третьої особи щодо вимог касаційних скарг, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Насамперед колегія суддів вважає за необхідне дати оцінку доводам позивача про розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності представника ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» при наявності мотивованого клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд, однак, не розглянув.

Згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2024 (а. с. 1 т. 3-й) апеляційний суд оголосив перерву до 14:30 27.08.2024.

Факт належного повідомлення представника позивача про день, час та місце розгляду справи підтверджує розписка (а. с. 2 т. 3-й).

26.08.2024 представник ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» через систему «Електронний суд» надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката та президента позивача. Це клопотання було зареєстровано судом 27.08.2024 (а. с. 25 т. 3-й).

При цьому відповідно до протоколу судового засідання від 27.08.2024 (а. с. 29 т. 3-й) апеляційний суд вищезазначене клопотання не розглянув, доводів позивача про необхідність відкладення розгляду справи не перевірив та розглянув справу за відсутності представника останнього.

Надаючи оцінку таким процесуальним діям суду апеляційної інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 313 КАС суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Отже, за належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, передумовою відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи в суді апеляційної інстанції є визнання судом причин неявки учасника справи поважними.

Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 18 КАС у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів) визначає Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Згідно з пунктом 24 цього Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (пункт 28).

Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (пункт 39).

Згідно з пунктом 13 Розділу ІІ «Приймання та реєстрація документів» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 № 485) (зі змінами) процесуальні документи, що надійшли напередодні розгляду справи або в день розгляду справи, після їх реєстрації в АСДС із зазначенням дати і часу отримання цих документів негайно передаються суддям, в провадженні яких знаходяться вказані справи, із зазначенням в АСДС дати і часу передачі та отримання цих документів.

Як уже було зазначено, клопотання про відкладення розгляду справи було направлено позивачем через систему «Електронний суд» 26.08.2024 та отримано судом апеляційної інстанції 27.08.2024, тобто в день розгляду справи.

Однак, під час реєстрації згаданого клопотання відповідним працівником не було зазначено час реєстрації процесуального документа, як це вимагається приписами Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Водночас, у матеріалах справи наявний акт від 30.08.2024 № 443, складений головними спеціалістами відділу документообігу та контролю (канцелярія) Шостого апеляційного адміністративного суду, про те, що 27.08.2024 о 08:21 через підсистему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від 26.08.2024 про відкладення (перенесення) розгляду справи № 320/42808/23 від представника ГО «Федерація таеквон-до І.Т.Ф. України» Ковпак І. І. Це клопотання було зареєстровано 27.08.2024 о 14:53 та передано 30.08.2024 орієнтовно о 09:15 секретарю судового засідання для забезпечення передачі головуючому судді у справі (суддя в період з 28.08 по 29.08 перебував у відпустці).

При цьому судове засідання 27.08.2024 було призначено на 15:30 (згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2024) та розпочалось о 15:19 (згідно з протоколом судового засідання від 27.08.2024).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та обставина, що представник позивача діяв добросовісно, завчасно подавши клопотання про відкладення розгляду справи, і це клопотання було отримано апеляційним судом через підсистему «Електронний суд» та зареєстровано до початку судового засідання.

Відтак суд зобов`язаний був врахувати вказане клопотання при розгляді питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Неведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представників позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.

Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та ухваленні рішень.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, як і тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд також зауважує, що публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Згідно зі статтею 242 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Суд визнає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для розгляду справи без участі позивача, що позбавило його можливості довести переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду, порушило його право на справедливий і публічний розгляд справи. Тим більше, що в судовому засіданні були присутні представники відповідача та третьої особи, які мали можливість обґрунтувати перед судом свою позицію (протилежну до позиції позивача).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією уникнення можливої судової помилки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною другою статті 353 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта цієї ж статті).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що допущенні судом апеляційної інстанції порушення процесуальних норм зумовлюють підстави для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 та направлення на новий судовий розгляд.

Іншим доводам касаційної скарги Суд наразі оцінку не надає, позаяк насамперед справа повинна бути переглянута в належному процесуальному порядку апеляційним судом із забезпечення права учасників справи на участь в її розгляді.

Крім того, додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 також слід скасувати як невід`ємну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024. Питання про розподіл судових витрат повинно бути вирішено за результатами нового розгляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 задовольнити.

Касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 задовольнити частково.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 320/42808/23, а справу направити на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.В. Тацій В.М. Кравчук Н.В. Коваленко