Ухвала

від 11.03.2025 по справі 496/4724/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/560/25

Справа № 496/4724/23 1-кс/496/354/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12023162250000454 від 20.06.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 21 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Біляївка, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді директора КП «Наш дім», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.241, ч.2 ст.367 КК України,

встановив:

Слідчим відділом ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному проваджені №12023162250000454 від 20.06.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.241, ч.2 ст.367 КК України.

20 лютого 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.241, ч.2 ст.367 КК України за обставин викладених у клопотанні слідчого.

20 лютого 2025 року слідчий СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованої підозри та ризиків, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійснювати вплив на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскарженою ухвалою клопотання слідчого задоволено частково, до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати місце проживання в період з 22:00 год до 06:00 год (за виключенням переміщення його до найближчого укриття (бомбосховища) під час оголошення повітряної тривоги).

Крім того, на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год до 06:00 год;

-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

-утримуватися від спілкування зі свідками в кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Україниі в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали становить до 21 квітня 2025 року.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Захисник зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст.177 КПК України слідчим не доведено необхідність застосування до ОСОБА_8 будь-якого запобіжного заходу, а також того, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Захисник стверджує про відсутність ризиків та звертає увагу що ОСОБА_8 не ухилявся від викликів слідчим для допитів, своєчасно надавав витребувані органом досудового розслідування відомості та документи, сприяв проведенню слідчих дій в кримінальному провадженні.

Крім того, захисник посилається на неврахування слідчим суддею наявності у підозрюваного міцних соціальних звязків, постійного місця реєстрації, роботи та проживання, а також позитивні характеристики.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновків про таке.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України (далі КПК) основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри,поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.241, ч.2 ст.367 КК України за обставин викладених у клопотанні слідчого.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема: акти про пожежу від 18.06.2023 року та від 25.06.2023 року; протокол огляду місця події від 27.06.2023 року; рапорт Начальника 13 ДПРЧ 7ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказав, що є приймальником КПП на звалищі ТПВ розташованого поблизу с. Доброжанове, Одеського району, Одеської області та те, що на полігоні ТПВ не виконуються вимоги правил експлуатації полігонів побутових відходів затверджені наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України за №435 від 01.12.2010 та правил пожежної безпеки в Україні затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1417 від 30.12.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вказав, що є машиністом бульдозера на полігоні ТПВ розташованого поблизу с.Доброжанове, Одеського району, Одеської області та те, що на полігоні ТПВ не виконуються вимоги правил експлуатації полігонів побутових відходів затверджені наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України за №435 від 01.12.2010 та правил пожежної безпеки в Україні затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1417 від 30.12.2014; протоколи огляду земельних ділянок від 03.08.2023 року; відповідь на запит з ГУ ДСНС України в Одеській області з якої вбачається, що співробітники ДСНС здійснювали виїзди на полігон ТПВ з метою гасіння пожежі; протоколи допиту свідків, які приймали участь в гасінні пожежі на полігоні ТПВ поблизу с. Доброжанове, Одеського району, Одеської області; протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 ; висновок експерта №23-5329 та №24-2204 судової інженерно-екологічної експертизи; висновок судової пожежно-технічної експертизи №24-1984 та №24-403, в їх сукупності, вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудженняабо навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що наявні у кримінальному провадженні докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 .

При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

У клопотанні про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слідчий послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійснювати вплив на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя погодився з існуванням вказаних ризиків, однак апеляційний суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, що з моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, а також з моменту повідомлення ОСОБА_8 про підозру, останній здійснював спроби переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на свідків, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідування.

Колегія суддів звертає увагу, що знаходячись під дією запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, підозрюваний фактично не позбавлений можливості вчиняти такі дії, однак напроти демонструє належну процесуальну поведінку та належним чином виконує покладенні на нього обов`язки, що не заперечується стороною обвинувачення.

Крім того, сторона обвинувачення не конкретизує, які саме речі та документи, які ще не знаходяться в розпорядженні органу досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_8 має можливість сховати, знищити або спотворити.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що кримінальне провадження триває майже півтора роки, орган досудового розслідування мав можливість вилучити всі необхідні документи, які на його думку, мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги пояснення сторони захисту про те, що з моменту застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, працівники органу Національної поліції жодного разу не перевіряли підозрюваного за місцем проживання, з метою контролю за його поведінкою, що також свідчить про формальний підхід сторони обвинувачення до доцільності застосування такого запобіжного заходу.

Апеляційний суд наголошує, що запобіжний захід не є покаранням за вчинений злочин, а є заходом забезпечення кримінального провадження, метою застосування якого є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ч.1 ст.177 КПК України.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації, обіймає посаду директора Комунального підприємства «Наш дім».

Оцінюючи обґрунтованість клопотання стосовно доцільності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів також враховує, що відповідно до розпорядження голови (начальника) Одеської обласної (військової) адміністрації від 12.02.2025 року №113/А-2025, Комунальне підприємство «Наш дім» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

За таких обставин, на думку колегії суддів, застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з урахуванням перебування його на посаді керівника підприємства критичної інфраструктури на даний час не можна віднести до раціонального та розумного рішення, оскільки воно може мати реальні негативні наслідки для подальшого належного та ефективного функціонування підприємства критичної інфраструктури в надскладних умовах воєнного стану, з урахуванням тих завдань, які цілодобово виконує підприємство.

Викладені обставини, в їх сукупності істотно знижують ступінь існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на чому наполягає сторона обвинувачення.

Слідчий суддя вказаним обставинам належної оцінки не дав та застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного цілодобового домашнього арешту, при цьому не зазначив чому інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор не довів, що на теперішній час продовжує існувати необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , які вказують на існування міцних важелів соціального стримування підозрюваного, апеляційний суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти сторона обвинувачення, є запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК.

На переконання апеляційного суду запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на підозрюваного певних обов`язків, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, створить умови для існування достатнього балансу між обмеженнями, які застосовує держава до особи, яка на даній стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні злочину з її правом на свободу, закріпленим Конституцією України, а також надасть підозрюваному можливість виконувати підозрюваному свої посадові обов`язки керівника підприємства, яке відносить до підприємств критичної інфраструктури в умовах воєнного стану.

Відповідно доп.2ч.3ст.407КПК Україниза наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалуслідчого судді,суд апеляційноїінстанції маєправо скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 179,181, 194, 376, 404,405,409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 21 лютого 2025 року, якою в кримінальному провадженні №12023162250000454 від 20.06.2023 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання в період з 22.00 годин до 06.00 години ранку наступної доби скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого;

- утриматись від спілкування зі свідками визначеними слідчим або прокурором у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали в частині покладених обов`язків становить до 20 квітня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4