Постанова

від 08.04.2025 по справі 914/1623/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа №914/1623/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача 1: Чижович І.З.,

позивача 2: Петречків Н.-Д.Я.

відповідача: Асташкін А.В.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Природоохоронної рекреаційної установи парк пам`ятка садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» бн від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/210/25 від 22.01.2025) та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради бн від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/212/25 від 22.01.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 (повний текст складено 02.01.2025, суддя Горецька З.В.)

у справі № 914/1623/24

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

позивач 2: Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк», м. Львів

до відповідача: Фізична особа підприємець Ареновича Івана Мирославовича, м. Львів

про: стягнення орендної плати та неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ареновича Івана Мирославовича про стягнення орендної плати та неустойки.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-13371-23 від 30.03.2023, у зв`язку з чим виникла заборгованості в розмірі 109 085,08 гривень, включно з неустойкою.

Природоохоронна рекреаційна установа парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № Г-13371-23 від 30.03.2023, у зв`язку з чим виникла заборгованості в розмірі 1 135 442,64 гривень, включно з неустойкою.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачі просять стягнути з відповідача на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в розмірі 102 254,69 гривень та на користь Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» 1 135 442,64 гривень (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ареновича Івана Мирославовича на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в розмірі 66 482,15 грн та 1 845,42 грн судового збору; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ареновича Івана Мирославовича на користь Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» заборгованість з орендної плати в розмірі 562 529,37 грн та судовий збір в розмірі 8 437,94 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що правом на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна, в силу ч.2 ст. 785 ЦК України, наділений лише орендодавець, інші особи, у тому числі на користь яких розподіляється частина плати, права на отримання такої неустойки не мають. Відтак, в даному випадку, суд попередньої інстанції зазначив, що безпідставними твердження про стягнення неустойки на користь балансоутримувача, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також суд першої інстанції зауважив, що в договорі передбачено можливість використання орендованого майна за цільовим призначенням кафе, тому суд дійшов висновку, що згідно з п. 2.7 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.09.2022 за 2023 рік орендна плата мала нараховуватись у розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, встановлено договором оренди.

Крім цього, суд першої інстанції вказав, що позивач 2 в червні, липні та серпні 2023 року неправомірно включив ПДВ до орендної плати, оскільки в цей час він не був платником ПДВ.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Природоохоронна рекреаційна установа парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» у сумі 572 913,27 грн та позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 42 602,93 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити повністю; в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24 залишити без змін.

Скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції погодився з тим, що відповідач порушив умови договору, визнав що неустойка підлягає стягненню, але неправомірно відмовив позивачу-2 у стягненні неустойки, хоча в пропорції до орендної плати позивачу-2 завдана значно більша шкода у вигляді неотриманої орендної плати.

Апелянт зазначає, що суд попередньої інстанції не врахував у сукупності такі обставини:

-об`єкт оренди не був повернутий вчасно з вини орендаря, що було встановлено під час судового розгляду.

- законодавством і договором оренди передбачена неустойка за не повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати, що не спростовувалось ні сторонами, ні судом.

- орендна плата за договором оренди стягувалась зі пропорцією: 90% орендної плати отримував балансоутримувач, 10% орендної плати отримував орендодавець. Відповідно наслідком протиправної поведінки відповідача було недоотримання 90% орендної плати за відповідний період, який балансоутримувач міг би утримувати від добросовісного орендаря.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради також подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.24 у справі №914/1623/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» у сумі 572 913,27 грн та позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 42 602,93 грн та прийняти нове рішення про задоволення позову у даній частині.

Апелянт звертає увагу, що на підставі підписаного сторонами Договору у відповідача виникло перед балансоутримувачем зобов`язання сплачувати на рахунок останнього неустойку у розмірі 90% у разі прострочення повернення об`єкта оренди і це жодним чином закону не суперечить як і не порушує жодних прав відповідача, не створює для нього додаткових обов`язків.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки із врахуванням податку на додану вартість, то апелянт вказує, що положенням абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 ПК України уточнено, що саме неустойка у вигляді штрафів та/або пені не включається до складу договірної (контрактної) вартості, а не щодо подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Крім цього, скаржник зазначає, що цільове призначення майна для кафе, продажу продовольчих та непродовольчих товарів, сувенірів не підпадає під дію ухвали Львівської міської ради від 18.08.2022 №2239 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», тому підстави для нарахування орендної плати за відповідний період у розмірі 50% від встановленого Договором відсутні.

Фізична особа підприємець Аренович Іван Мирославович подав відзив на апеляційні скарги, у якому просить апеляційні скарги Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1623/24 від 23 грудня 2024 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вказує, що при оренді державного або комунального майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна лише орендодавцю. Правом на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна в силу ч.2 ст. 785 ЦК України наділений лише орендодавець, будь-які інші особи, у тому числі на користь яких розподіляється частина плати, права на отримання такої неустойки не мають.

Щодо доводів скаржника про те, що об`єкт оренди не підпадає під дію ухвали Львівської міської ради від 18.08.2022 № 2239, то відповідач вважає, що є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не забороняє та допускає можливість здійснення продажу продовольчих, непродовольчих товарів, сувенірів у межах функціювання закладу громадського харчування.

На думку відповідача, незастосування до спірних правовідносин п. 2.7 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18 серпня 2022 року призведе до дискримінації відповідача порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які отримали передбачену цією ухвалою пільгу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 справу № 914/1623/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Природоохоронної рекреаційної установи парк пам`ятка садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» б/н від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/210/25 від 22.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 відкрито апеляційне провадження за Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/212/25 від 22.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24 та прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Природоохоронної рекреаційної установи парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1623/24.

Ухвалою суду від 24.02.2025 призначено справу № 914/1623/24 до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2025.

У судовому засіданні, за згодою представників, сторін оголошено перерву до 08.04.2025 об 11 год 45 хв.

У судовому засіданні 08.04.2025 скаржники підтримали доводи апеляційних скарг, відповідач заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

30.03.2023 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Природоохоронною рекреаційною установою парком - пам`яткою садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» та фізичною особою - підприємцем Ареновичем Іваном Мирославовичем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-13371-23(А), згідно з яким Орендодавець і Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: будівлю під літерою «Ж-1» заг.пл. 14,4 кв.м за адресою м. Львів, вул. У. Самчука, 12-а.

Цільове призначення будівлі для кафе, продажу продовольчих та непродовольчих товарів, сувенірів (п. 7.1 Договору)

Строк договору оренди встановлювався на 5 років, з 30 березня 2023 до 30 березня 2028 включно (п.12.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 незмінюваних умов Договору, орендна плата становить суму, визначену в п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.9.1 Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 70834,17 грн. без ПДВ.

Орендар сплачує орендну плату на рахунок Орендодавця та Балансоутримувача у співвідношенні визначеному у п.16 Умов, а саме сплачує 90% від суми орендної плати Балансоутримувачу та 10 % - Орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати (пп. 3.4 та 3.5).

Орендна плата за Договором Орендодавцю сплачувалась невчасно та не в повному обсязі, а Балансоутримувачу не сплачувалась жодного разу, в підтвердження чого додаємо довідки про заборгованість перед Орендодавцем - №4-2302-29249 від 29.05.2024 та перед Балансоутримувачем - №4 від 29.05.24.

Орендарем було допущено порушення умов Договору, а саме наявність заборгованості зі сплати орендної плати, яка сумарно більша, ніж плата за 3 місяці.

Управління комунальної власності ДЕР ЛМР ініціювало процедуру одностороннього припинення договору оренди, яка передбачена пп. 12.7.1, 12.8 договору.

В пункті 12.7.1 незмінюваних умов Договору зазначено, що договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Згідно із п.12.8 незмінюваних умов Договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення цього договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом із зазначенням опису порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати надсилання листа (у строк п`яти робочих днів, якщо, порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням майна).

Відповідно до абз.2 п.12.8 незмінюваних умов договору, якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після, закінчення строку, відведеного для його усунення.

12.10.2023 Управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР на адресу фізичної особи - підприємця Ареновича Івана Мирославовича було надіслано припис №2302-вих-124944 від 11.10.2023 про усунення порушень договору оренди, копія якого та докази його надіслання додаються.

В приписі зазначалось, що станом на 10.10.23 Відповідач має заборгованість за користування об`єктом оренди за Договором в сумі 51 548,99 грн, тобто допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше 5 місяців, що є підставою для дострокового розірвання Договору за ініціативою орендодавця відповідно до п. 12.7.1 незмінюваних умов Договору.

Вимагалось усунути наведене порушення у п`ятиденний строк, а саме заплатити вказану суму заборгованості на Банківські реквізити для сплати, які наведені у п. 15 змінюваних умов Договору.

Також зверталась увага, що у разі невиконання вимог цього припису Управління комунальної власності заявлятиме про дострокове припинення Договору в порядку, встановленому п. 12.8 незмінюваних умов, а також звертатиметься із позовом до суду про стягнення заборгованості та виселення з об`єкта оренди.

Протягом встановленого у приписі часу, фізична особа - підприємець Аренович Іван Мирославович не усунув порушень договору оренди, тому Управління надіслало йому припис №2302-вих-56595 від 23.04.2024 про дострокове припинення договору оренди № Г-13371-23(А) від 30.03.2023. Копія припису та докази його надіслання додаються.

В приписі №2302-вих-56595 від 23.04.2024 йдеться про те, що у зв`язку із не усуненням у встановлений строк порушень Договору оренди, станом на 18.04.2024 заборгованість з орендної плати за Договором перед Управлінням складає 83 580,14 грн та 831 827,17 грн перед Балансоутримувачем, таким чином Відповідач допустив сумарну заборгованість із сплати орендної плати більшу, ніж плата за дев`ять місяців. Відтак у відповідності до пп. 12.7.1, 12.8 незмінюваних умов Договору, Договір достроково припиняється на вимогу Орендодавця та вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання відповідного листа.

Також відповідач був поінформований про обов`язок протягом трьох робочих днів з дати припинення Договору повернути об`єкт оренди Балансоутримувачу за актом повернення, сплатити заборгованість, нараховану до дати повернення об`єкта оренди та виконати інші обов`язки у зв`язку із поверненням майна, передбачені розділом 4 незмінюваних умов Договору. В разі невиконання цих обов`язків Управління комунальної власності звертатиметься до суду з вимогами про примусове виселення Орендаря з об`єкта оренди та стягнення заборгованості.

Відповідно до абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення Договору. Оскільки, лист №2302-вих-56595 від 23.04.2024 було надіслано 23.04.2024, договір оренди припинено 29.04.2024.

Зокрема, у разі припинення договору оренди Орендар зобов`язаний звільнити протягом 3-х робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у такому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення то разом, із такими поліпшеннями. (п.4.1 Договору),

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (п.4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього Договору Балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна в акті повернення з оренди орендованого Майна.

Не пізніше, ніж на четвертий робочий день після припинення договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого Майна або письмово повідомити Орендодавця про відмову Орендаря від підписання акта та/або створення перешкод Орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних Орендарем примірників акта.

30.04.2024 Балансоутримувач поінформував Орендаря щодо необхідності явки в Орендаря в орендовані приміщення для фіксації їх стану та підписання акту повернення Об`єкта оренди, зокрема на електронну пошту, що вказана Орендарем у договорі оренди. На огляд та підписання акту повернення Орендар не з`явився, акт повернення не підписав.

01.05.2024 Балансоутримувач надіслав Орендарю за місцем проживання та за адресою об`єкта оренди цінним листом із описом вкладення та СМС-повідомленням одержувача супровідний лист із трьома примірниками акту повернення. Супровідний лист, примірник акту та докази надіслання додаються до матеріалів справи.

Однак, як вбачається із листа Балансоутримувача №4-2407-24748 від 07.05.2024 Орендар у встановлений термін акти повернення орендованого майна не підписав, Балансоутримувачу дані акти не повернув.

Будівля під літерою «Ж-1» заг.пл.14,4кв.м за адресою м. Львів, вул. У.Самчука, 12-а була повернена з оренди лише згідно із актом приймання-передачі від 11.06.2024, копія акта додається.

У зв`язку із простроченням повернення об`єкта із оренди Відповідачу із 03.05.24 по 11.06.2024 Орендодавцем та Балансоутримувачем нараховувалась неустойка.

На підтвердження заборгованості обома позивачами надано відповідні довідки з врахуванням збільшення позовних вимог.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України ).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак, за змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено та за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що, у свою чергу, означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Положеннями частини другої статті 785 ЦК України визначено якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як встановлено судами у цій справі, орендар у встановлений термін акти повернення орендованого майна не підписав, Балансоутримувачу дані акти не повернув.

Будівля під літерою «Ж-1» заг.пл.14,4кв.м за адресою м. Львів, вул. У.Самчука, 12-а була повернена з оренди лише згідно із актом приймання-передачі від 11.06.2024.

Таким чином, у зв`язку із простроченням повернення об`єкта із оренди, відповідачу із 03.05.24 Орендодавцем та Балансоутримувачем нараховувалась неустойка.

При цьому, у договорі передбачено, що Орендар сплачує орендну плату на рахунок Орендодавця та Балансоутримувача у співвідношенні визначеному у п.16 Умов, а саме сплачує 90% від суми орендної плати Балансоутримувачу та 10 % - Орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі) у разі припинення Договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 785 ЦК України, сам факт невикористання об`єкта оренди орендарем не звільняє відповідача від виконання обов`язку повернути об`єкт оренди на підставі акта прийому-передачі після припинення строку дії договору. Водночас у кожному конкретному випадку суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об`єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18.

Як було вказано, за змістом положень ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведеної норми вбачається, що лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки.

Тобто право на отримання неустойки у даному випадку має лише наймодавець, а саме: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та будь-які інші особи правом на отримання такої неустойки не наділені.

В свою чергу ч. 1 ст. 785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки можливо лише у випадку невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі після припинення договору найму.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано таку правову позицію:

-правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ;

-після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;

-з урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України;

-оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

За змістом статей 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17, від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1806/17.

Крім цього, з врахуванням положень частин першої, другої статті 762 ЦК України та умов Договору, орендна плата за користування майном створює додаткову вартість та має сплачуватися з урахуванням ПДВ. Проте, у випадку використання базової ставки орендної плати, як складової частини для розрахунку неустойки, податок на додану вартість не може включатися до складу базового платежу, оскільки відповідно до статті 185 ПК України штрафні санкції (неустойка, штраф) не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Аналогічні висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, відповідно до яких при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Таким чином, неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

Відповідно до п. 2 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану» встановлено, що на період з 01.04.2022 до 31.12.2023 орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, цілісними майновими комплексами, які належать до комунальної власності Львівської територіальної громади, неустойка (в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України) не нараховується та не сплачується за винятком: 2.7 Орендарів, у договорах яких визначено цільове призначення як заклад громадського харчування (ресторани, кафе, бар, закусоча, кафетерії, їдальня, буфет тощо), які здійснюють продаж товарів підакцизної групи та які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Таким орендарям орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з врахуванням індексації). Укладення додаткових угод та внесення змін у договори не вимагається.

В укладеному сторонами договорі передбачено можливість використання орендованого майна за цільовим призначенням кафе, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу п. 2.7 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.09.2022 за 2023 рік орендна плата мала нараховуватись у розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, встановлено договором оренди.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перегляд судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що скаржниками не доведено неправильність застосування судом попередньої інстанції статті 785 ЦК України та місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Природоохоронної рекреаційної установи парк пам`ятка садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк» бн від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/210/25 від 22.01.2025) та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради бн від 22.01.2025 (вх. суду № 01-05/212/25 від 22.01.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі № 914/1623/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржників.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повну постанову складено 15.04.2025.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець