Постанова

від 03.04.2025 по справі 756/6381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 756/6381/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5581/2025Головуючий у суді першої інстанції -Хромова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Іваницькою Ольгою Павлівною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна, в якому просила визнати недійсним заповіт та скасувати державну реєстрацію.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , подала заяву про забезпечення позову, яку мотивовано тим, що існує ризик, що спірна квартира буде відчужена у будь-який час без будь-яких правових перешкод та згоди позивача на вчинення таких дій. При цьому, у випадку відчуження майна, необхідно буде здійснити зміну способу захисту.

Зазначала, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, було застосовано в межах розгляду Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/8758/24. Однак, за заявою позивача ОСОБА_2 , ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року по справі № 755/8758/24 закрито провадження у справі, заходи забезпечення позову скасовано.

Вказувала, що оскільки заходи забезпечення позову скасовано, є ризик, що ОСОБА_2 може вчинити дії щодо розпорядження спірним майном.

Посилалась на те, що станом на 09 грудня 2024 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 28 листопада 2024 року, № 952, ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, відповідач вчиняє активні дії щодо оформлення та розпорядження спірним майном і це не виключає її дій щодо відчуження такого майна.

На підставі викладеного просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року у задоволенні ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач вчиняє активні дії щодо оформлення та розпорядження спірним майном і це не виключає її дій щодо відчуження такого майна. Так відповідач, не заперечував того факту, що знаючи про ухвалу про забезпечення позову у справі № 755/8758/24 вчиняли дії по перереєстрації майна в реєстрі права власності на нерухоме майно. Такі дії порушують право позивача на ефективний судовий захист, так як можуть спричинити подання нового позову.

03.02.2025 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником ОСОБА_2 - адвокатом Хмарук Наталією Іванівною, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки позивачкою не долучено жодного переконливого доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного майна.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницька О.П., підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 , та її адвокат Хмарук Н.І. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано достатніх доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення. Суд встановив, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру сама по собі не свідчить про вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на її відчуження. Крім того, судом зазначено, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися лише за наявності належних і достатніх підстав, а необґрунтоване їх застосування може порушити права інших осіб. Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відмовив у її задоволенні.

Але погодитись із такими висновками у повному обсязі не можливо з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

При цьому, враховуючи зміст ч. 2 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають на меті ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В., про визнання заповіту недійсним.

Так, звертаючись у суд із позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт та скасувати державну реєстрацію, який стосується квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2881166880000, щодо якої позивачка просить вжити заходи.

Виходячи з системного тлумачення положень, що регулюють питання забезпечення позову, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Районний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про відсутність достатніх доказів для вжиття заходів забезпечення позову, однак не звернув уваги на те, що заява про забезпечення позову була мотивована існуванням ризику відчуження спірної квартири, зокрема через те, що ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину, зареєструвала право власності на майно та, за наявною інформацією, вчиняє дії щодо його оформлення та розпорядження.

Враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 , щодо якої виник спір про визнання заповіту недійсним, вже була предметом попереднього спору, в межах якого заходи забезпечення позову були скасовані, а на даний час зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , та враховуючи потенційного розпорядження зазначеним майном, а також з урахуванням підстав і змісту позовних вимог, апеляційний суд, оцінивши відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам та баланс інтересів сторін, доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження майна.

При цьому, слід зауважити, що заборона на відчуження спірного нерухомого майна, не є позбавленням права володіння та користування ним.

Крім того, застосування даного заходу забезпечення на спірне нерухоме майно забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).

Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначене дає підстави для висновків про те, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а по справі слід постановити нове судове рішення.

Враховуючи обставини справи, предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Іваницькою Ольгою Павлівною задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Іваницькою Ольгою Павлівною про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2881166880000.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Боржник - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Стягувач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Дана ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді