Постанова від 24.04.2025 по справі 910/14598/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/14598/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Джарти В.В.)

від 21.08.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Шапрана В.В.)

від 27.02.2025

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

про видачу дубліката наказу

у справі № 910/14598/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - позивач, ТОВ "ФК "Фактор Плюс") звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" (далі - ТОВ "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17.

1.3. На виконання вищевказаного рішення суду 06.11.2019 видано відповідні накази.

2. Короткий зміст заяви про видачу дубліката наказу та ухвалених судових рішень за результатом її розгляду

2.1. ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 10.06.2024 звернулось до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

2.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, у справі №910/14598/17 у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про видачу дубліката наказу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фактор Плюс", суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- накази Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» (далі - ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»), яке мало процесуальний статус стягувача у виконавчих провадженнях станом на 17.01.2024;

- відсутність у заявника наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 не можна кваліфікувати, як втрату виконавчих документів;

- заявником не надано доказів звернення до ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» з вимогою повернути виконавчі документи та відповідної відмови, тобто не надано належних та допустимих доказів втрати виконавчих документів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ «ФК «Фактор Плюс» просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №910/14598/17, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «ФК «Фактор Плюс» про видачу дублікатів наказів, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019; видати дублікати наказів від 06.11.2019 у справі №910/14598/17.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм права та без урахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №19/093-12, від 28.02.2024 року у справі № 927/994/21, від 19.05.2021 у справі № 2-1316/285/11, від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, від 03.02.2021 у справі №643/20898/13-ц, від 23.06.2021 у справі № 2-162/12) щодо застосування підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)); від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (щодо застосування статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ФК «Фактор Плюс» відзначає, що ТОВ «ФК «Фактор Плюс» є належним стягувачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, так як йому належить право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KL. Відтак, з огляду на те, що накази у ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та в органах примусового виконання відсутні (що свідчить про їх втрату), наявні підстави для задоволення заяви скаржника.

При цьому скаржник наголошує, що паралельно з розглядом справи №910/14598/17, Господарським судом міста Києва та в подальшому Північним апеляційним господарським судом розглядалася справа № 910/17006/23 за позовом ТОВ «ФК «Фактор Плюс» про визнання права власності на право вимоги за Кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/17006/23 позов ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було задоволено. Визнано право власності ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL. Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/17006/23 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23.

ТОВ «ФК «Фактор Плюс» неодноразово зазначало господарським судам про існування справи №910/17006/23. Водночас судами попередніх інстанцій не були враховані преюдиційні обставини щодо належності ТОВ «ФК «Фактор Плюс» прав вимоги та його добросовісності при їх набутті, встановлені у справі №910/17006/23.

Тобто в межах справи №910/17006/23 встановлено, що право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL ніколи не вибувало з власності ТОВ «ФК «Фактор Плюс». При цьому ТОВ «ФК «Фактор Плюс» нікому не передавало право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KL.

Господарські суди при ухвалені оскаржуваних судових рішень не врахували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03.06.2024 у справі № 910/14598/17 щодо застосування статей 52, 334 ГПК України, що стоються процесуального правонаступництва в справі, та дійшли помилкового висновку про перехід прав та обов`язків сторони у справі №910/14598/17 від ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до ТОВ «Діскавер - Бурове обладнання (Україна)».

Право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL не переходило до ТОВ «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)», так як ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» ними не володіло і відповідно не могло відбутись поєднання боржника і кредитора в одній особі. На момент винесення оскаржуваних судових рішень стягувачем по даній справі №910/14598/17 є саме ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС», а не ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».

3.3. Відзиви на касаційну скаргу до Суду не надходили.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/14598/17 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Підставою звернення ТОВ «ФК «Фактор Плюс» щодо стягнення вказаної заборгованості був договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL, укладеним між ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - ПАТ «Златобанк»).

На виконання вищевказаного рішення суду 06.11.2019 було видано відповідні накази.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. 03.11.2023 відкриті виконавчі провадження ВП № 73220044, ВП № 73222468, ВП №73220529, ВП № 73221771 з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/14598/17.

4.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Ухвалою Верховного Суду 09.12.2021 у справі №910/17763/17 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 910/17763/17 закрито.

4.3. ПАТ «Златобанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виставив на продаж вищезаначене право вимоги, за посиланням (https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20230908-97824/), реалізація якого проходила у формі електронних торгів, які проводились на сайті ДП "Прозорро". Дата проведення торгів була визначена 29.09.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс") за результатами електронного аукціону 29.09.2023 стало переможцем Лоту: Право вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс", як переможець торгів, 20.10.2023 сплатило ПАТ "Златобанк" кошти у розмірі 30 100 000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи була долучена платіжна інструкція від 20.10.2023 №128.

Між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" 25.10.2023 укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KJL.

У подальшому, між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» укладений договір від 26.10.2023 № 26-10/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, яким ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» набув права вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відомості про ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери», як нового Іпотекодержателя, внесені до Державного реєстру речових прав та Застоводержателя до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

4.4. ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" 15.08.2023 подало до суду заяву про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню, а також про заборону приймати до виконання накази від 06.11.2019.

За наслідками розгляду вищеподаної заяви 21.09.2023 судом була постановлена ухвала про відмову в задоволенні вказаної заяви.

4.5. ПАТ "Златобанк" 20.10.2023 звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у порядку статті 334 ГПК України.

ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» 08.12.2023 подало до суду заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, залишеною без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, у справі №910/14598/17 у задоволенні заяви ПАТ «Златобанк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником відмовлено. Заяву ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 задоволено. Замінено у справі № 910/14598/17 стягувача - ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» на стадії виконання судового рішення від 01.08.2019.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №910/14598/17 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 відмовлено.

4.6. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. 17.01.2024 винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу за вказаними вище виконавчими провадженнями на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Судами відзначено, що накази Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 були повернуті ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери", яке станом на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу мало процесуальний статус стягувача у виконавчих провадженнях ВП № 73220044, ВП № 73222468, ВП № 73220529, ВП №73221771.

4.7. ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" 08.08.2024 подали до суду заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, у справі №910/14598/17 заяви ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 910/14598/17 задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5000,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5000,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

4.8. ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 10.06.2024 звернулось до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, у справі №910/14598/17 у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про видачу дубліката наказу відмовлено.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.03.2025 у справі №910/14598/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/14598/17 за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №910/14598/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для видачі дубліката наказу відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень при розгляді заяви про видачу дубліката наказу, Суд зазначає таке.

6.2. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (подібні приписи містяться також у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Положеннями статті 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Так, відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2024 у справі №186/871/14-ц:

« 53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення».

Отже, ураховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що зі змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України вбачається, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:

(1) втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та

(2) звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (позивач/стягувач у справі) звернулося у встановленому законом порядку до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

В обґрунтування зазначеної заяви, стягувач вказав, що сам факт відсутності наказів у ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та в органах примусового виконання свідчить про втрату відповідних наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019, що були видані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/14598/17.

6.4. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката наказів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність у ТОВ «ФК «Фактор Плюс» наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 не можна кваліфікувати як втрату виконавчих документів. При цьому суди встановили, що спірні накази за письмовою заявою були повернуті приватним виконавцем ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», яке мало процесуальний статус стягувача у виконавчих провадженнях станом на 17.01.2024. Разом з тим, ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не надало доказів звернення до ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» з вимогою повернути виконавчі документи та відповідної відмови, тобто не надало належних та допустимих доказів втрати виконавчих документів.

6.5. Колегія суддів, оцінюючи доводи та мотиви господарських судів, якими останні керувались при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає їх передчасними та такими, що зроблені з грубим порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Так, приписи ГПК України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.

Сам факт відсутності виконавчого документа у (1) стягувача та в органі державної (2) виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічний правовий висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, від 17.09.2020 у справі №19/093-12, від 03.02.2021 у справі № 643/20898/13-ц, від 19.05.2021 у справі №2-1316/285/11, від 23.06.2021 у справі № 2-162/12 тощо (на які, зокрема, посилається і скаржник).

Разом з тим, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахували та відповідно доводи заявника у цій частині не спростували, з огляду на що дійшли до передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати наказів, виданих на виконання рішення суду.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні спірної заяви, суди попередніх залишили поза увагою та не встановили обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення спірних правовідносин, зокрема, щодо:

- хто є належним стягувачем у спірних правовідносинах;

- чи виконано рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/14598/17;

- чи можливо встановити дійсне місцезнаходження спірних наказів на момент розгляду заяви;

- який правовий статус у справі та у виконавчому провадженні має ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»;

- які наслідки для належного стягувача у справі мають обставини відкликання з примусового виконання наказів особою, юридичний статус якої у виконавчих провадженнях не підтвердився;

- чи була присутня юридична воля/згода належного стягувача при добровільному відкликанні без виконання спірних наказів;

- які правові наслідки мають для стягувача утримання спірних наказів без належних і законних на те підстав третіми особами.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 75, 236, підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, що є підставою для їх скасування.

6.6. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас оскаржувані судові рішення зазначених вимогам не відповідають.

Оскільки питання щодо видачі дубліката виконавчого документа віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, що позбавляє Верховний Суд ухвалити власне рішення, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

7.3. За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що справа передається на новий розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №910/14598/17 скасувати, а справу №910/14598/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко