Постанова

від 28.04.2025 по справі 487/9136/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.04.25

22-ц/812/653/25

Провадження № 22-ц/812/653/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 квітня 2025 року м. Миколаїв

справа № 487/9136/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Берназ-Ганаєвою Альоною Вікторівною

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 24 лютого 2025 року суддею Нікітіним Д.Г. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 доТовариства зобмеженоювідповідальністю«Фірма «Нефтетранспорт»,третіособи,якінезаявляють самостійнихвимог- ОСОБА_1 тамалолітня ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Заводського районного суду з зазначеним вище позовом.

Позивачка зазначала, що 03.01.2018 року між нею як фізичною особою та ТОВ «ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» укладено договір позики №1 за яким вона надала товариству 2297065 грн поворотної фінансової допомоги. Строк погашення (повернення) позики встановлювався до 03.01.2019 року.

Додатковою угодою №1 від 02.01.2019 року було збільшено розмір позики до 4651535,00 грн. та продовжено строк дії договору та строк погашення позики до 03.01.2020 року.

Додатковою угодою №2 від 02.01.2020 року було збільшено розмір позики до 6734821,00 грн. та продовжено строк дії Договору та строк погашення позики до 06.01.2021 року.

Додатковою угодою №3 від 05.01.2021 року збільшено розмір позики до 8800701,00 грн., а також продовжено строк дії договору та строк погашення позики до 01.11.2021 року.

Товариство частково повертало позичені кошти, сума яких склала 148580 грн.

Розмір неповернутої позики складає 7961 781 грн.

Угодою від 23.10.2021 року за взаємною згодою сторони розірвали договір позики. Пунктом 2 угоди про розірвання Договору сторони визначили наслідки такого розірвання, а саме позичальник відповідач зобов`язувався повернути позикодавцю позивачу кошти, отримані від позикодавця за період з 03.01.2018 року по 23.10.2021 року як безпідставно отримані кошти.

Згідно акту звіряння сум розмір боргу відповідача складає 7961 781 грн.

Крім того, за час безпідставного утримання коштів за період з 24.10.2023 року по 15.10.2024 року позивачу завдано додаткову майнову шкоду у вигляді інфляційних втрат, сума яких склала 3575988,42грн.

Виходячи з вказаного відповідач зобов`язаний сплатити також 3% річних за час безпідставного утримання грошових коштів за період з 23.10.2021 року по 15.10.2024 року у розмірі 731094,61грн.

Отже,загальна заборгованістьвідповідача передпозивачем складає12268864,03грн.

Посилаючись на зазначене вище, ОСОБА_3 просила стягнути суму заборгованості.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, підготовче засідання у справі призначено на 10 годину 23 січня 2025 року.

14.02.2025 представник позивача ОСОБА_3 адвокат Грибонос В.В. звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладенняарешту нарухоме танерухоме майновідповідача.

Заява мотивована тим, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг у сфері відпочинку на базі туристично-оздоровчого комплексу «Меліоратор Юг», у зв`язку з агресією рф проти України відповідач не може здійснювати господарську діяльність і фактично перебуває у ситуації простою, яка призводить до постійного нарощування заборгованості. Така ситуація створює небезпеку реалізації об`єктів нерухомого майна за рішенням загальних зборів учасників відповідача з метою зменшення витрат та покриття постійно зростаючої заборгованості, пов`язаною з утриманням цього ж майна або ж з метою ухилення від виконання судового рішення у разі, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, що неминуче призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення поданого позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2025 року заяву задоволено,накладено арештнарухомета нерухомемайноТОВ «ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ» беззабороникористуваннятаким майном,атакожна грошовікошти,щознаходятьсята обліковуютьсянабанківських рахункахТОВ «ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ»в межахсуми12268864,03 грн, окрім коштів, призначених для виплати податків і зборів, а також заробітної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Берназ-Ганєва А.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та відмовити у забезпеченні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт посилалася на те, що в ухвалі суду помилково зазначено, що вона виноситься до пред`явлення позову та що заходи забезпечення позову скасовуються у разі, якщо позов не буде пред`явлено протягом десяти днів. Судом не з`ясовано яке саме майно належить на праві власності відповідачу, яка його орієнтовна вартість та чи не порушено правило про співмірність.

Вчинення ОСОБА_3 як керівником ТОВ «ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» правочину, що став підставою для виникнення зобов`язання є дією, що несе істотний ризик порушення її фкундуціарних зобов`язань.

Припущення про можливу зміну директора товариства не може бути підставою для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та рахунки підприємства, в якому позивачка є директором та засновником.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд не врахував часток учасників товариства у його статутному капіталі та врахував інтереси лише позивачки ОСОБА_3 , проігнорувавши інтереси інших учасників товариства.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції приймали представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Грибонос В.В., а також представник третьої особи адвокат Берназ-Ганаєва А.В. в режимі відео конференції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено,що упровадженні судуперебуваєцивільна справазапозовом ОСОБА_3 доТОВ«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ»простягнення грошовихкоштівусумі 12268864,03 грн.

З метоюзабезпечення позову,представник позивачаГрибонос В.В.просив вжитизаходи забезпеченняпозову,шляхом накладенняарештунарухоме танерухомемайновідповідача -ТОВ«ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ»без забороникористуваннятаким майном,атакожна грошовікошти,щознаходятьсята обліковуютьсянабанківськихрахунках товариствавмежахсуми 12268864,03 грн, окрім коштів, призначених для виплати податків і зборів, а також заробітної плати...

Отже, вбачається, що спір між сторонами є реальним.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини другоїстатті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, отже доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого складає 12268864, 03 грн, є підстави вважати, що обраний судом вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову - шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, без заборони користування таким майном, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Зазначене кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14- 729цс19).

При цьому,вирішуючи питанняпро доцільністьзабезпечення позовушляхом накладенняарешту нагрошові кошти,що знаходятьсята обліковуютьсяна банківськихрахунках ТОВ«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ»в межахрозміру позовнихвимог 12268864,03грн,апеляційний судвиходить знаступного.

Згідно частини 1 статті151ЦПКУкраїни у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни №9від22грудня2006року "Пропрактику застосуваннясудами цивільного процесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову" роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).

У статті 1 Першого протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Без зазначення конкретних рахунків відповідача, арешт рахунків може зашкодити істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідача та не забезпечить збалансованості інтересів сторін.

Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

Отже, враховуючи те, що заявником не надано суду відомостей про наявність у відповідача рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також враховуючи накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, колегія суддів доходить висновку про недоцільність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ «ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» в межах розміру позовних вимог 12268864, 03 грн.

Крім цього суд вважає, що накладення арешту на рахунки відповідача в межах заявленої суми здатне перешкодити здійсненню ним господарської діяльності, та як наслідок - суттєво погіршити його майновий стан.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення заяви представника позивачки ОСОБА_3 адвоката Грибоноса В.В. про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ».

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що в ухвалі суду помилково зазначено, що вона постановляється до пред`явлення позову та що заходи забезпечення позову скасовуються у разі, якщо позов не буде пред`явлено протягом десяти днів.

З виділених матеріалів справи дійсно вбачається, що позовна заява надійшла до суду 18 жовтня 2024 року (а.с. 1-6).

26 листопада 2024 року суддя прийняв справу до свого розгляду та на 10 годину 23 січня 2025 року призначив попереднє судове засідання (а.с. 7-8).

Заява представника позивачки ОСОБА_3 адвоката Грибоноса В.В. надійшла до суду тільки 14 лютого 2025 року (а.с. 9-18).

Оскаржувана ухвала постановлена судом 24 лютого 2025 року.

Таким чином, посилання на постановлення ухвали про забезпечення позову до його пред`явлення дійсно є помилковим та не відповідає матеріалам справи. Однак апеляційний суд вважає, що цей недолік не впливає на встановлені у справі підстави для забезпечення позову чи відмови у його забезпеченні. Отже з цих підстав ухвала суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка дієвід свогоімені тав інтересахмалолітньої ОСОБА_2 ,подану їїпредставником адвокатомБерназ-ГанаєвоюАльоною Вікторівною задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2025 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках Товариства зобмеженою відповідальністю«Фірма «Нефтетранспорт» скасувати та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині.

В іншійчастині ухвалусуду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 28 квітня 2025 року