Постанова

від 22.04.2025 по справі 2-120/10

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №2-120/10 (2-1718/2009) Головуючий у І інстанції - Козак І.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/7805/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності

установив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року у задоволенні зазначеного вище клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що24 квітня 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу у справі №2-1718/2009, якою накладено арешт на ? будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності їй, ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 29 серпня 2009 року, позивач - ОСОБА_2 помер у віці 81 року , про що в Книзі реєстрації смертей 29 серпня 2009 року зроблено відповідний актовий запис за №15732.

Таким чином, вказує, що оскільки спірні правовідносини нерозривно пов`язані з особою померлого, вважає, що є всі правові підстави для скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до неї.

Отже, фактично, судовий розгляд справи є припиненим та необхідність забезпечувати позов відпала як така.

Просила суд, скасувати ухвалу та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року по справі №2-120/10 (2-1718/2009) в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, що були вжиті судом згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №2-1718/2009 від 24 квітня 2009 року та скасувати арешт на ? будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності їй, ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа №2-120/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_2 , у віці 81 року помер, про що в Книзі реєстрації смертей 29 серпня 2009 року зроблено відповідний актовий запис за №15732.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності залишено без розгляду.

Згідно з акту №15 від 16 січня 2018 року «Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», затвердженого в.о. голови Києво Святошинського районного суду А.Я. Волчко цивільна справа №2-120/10 відібрана для знищення, як така що не має науково-історичної цінності та втратила практичне значення як розглянута Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Як вбачається з довідки архіваріуса Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу №2-120/10 знищено по закінченню строку зберігання, в архівних матеріалах справи ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про залишення позову без розгляду та ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про накладення арешту відсутня.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки архіваріуса Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу №2-120/10 знищено по закінченню строку зберігання, в архівних матеріалах справи ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про залишення позову без розгляду та ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про накладення арешту відсутня, а тому суд позбавлений можливості встановити факт чи дійсно вживались заходи забезпечення позову, чи вирішувалось питання його скасування.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено ст. 158 ЦПК України, частинами 1, 4, 9, якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження, щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

При скасуванні арешту, як способу забезпечення цивільного позову, суд має перевірити, чи саме у даній справі вживалися заходи забезпечення позову, на яке саме майно було накладено арешт, кому належало майно у нашому випадку будинок, чи виконувалось це обмеження, який орган його виконував та чи повідомляв суд про виконання ухвали суду про накладення арешту у нашому випадку на нерухоме майно будинок, інші питання, пов`язані із забезпеченням позову.

Заявник звертаючись до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову не надав доказів на підтвердження цих обставин. Водночас, мотивуючи клопотання тим, що 24 квітня 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу у справі №2-1718/2009, якою накладено арешт, на частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , розмір частки заявник у заяві не зазначає, замінюючи його розділовий знак «?».

За таких обставин при відсутності матеріалів цивільної справи, які знищено, суд позбавлений можливості ідентифікувати будинок, його частку, на яку було накладено арешт, з метою зняття цього арешту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до клопотання про скасування заходів забезпечення у справі не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б дозволили суду дійти висновку, що саме у вказаній справі вживалися заходи забезпечення позову.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не доведено тих обставин, які є підставою для скасування заходів забезпечення позову, що позбавляє суд можливості перевірити обставини, зазначені у клопотанні про скасування заходу забезпечення позову.

Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 , разом з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року оскаржує рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року, тоді як матеріали справи не містять такого судового рішення, а тому апеляційний суд позбавлений можливості перевірити законність ухваленого рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судовий рішень доступ до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року обмежено на підставі листа суду від 16 січня 2025 року №16012025-вих (Вх. №3444/03-25 від 03 березня 2025 року), як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через допущену технічну помилку під час його надсилання до Єдиного державного реєстру судовий рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд, апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба