Рішення від 16.04.2025 по справі 173/365/23

Справа №173/365/23

Провадження №2/173/21/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Романцов Максим Вікторович до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л.Л., про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2023 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування до відповідача, Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л.Л.

01.03.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 28.04.2023 року.

14.06.2024 року проведений перерозподіл цивільної справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.11.2024 року

27.11.2024 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 20.02.2025 року.

20.02.2025 року справа не розглядалась в зв`язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 16.04.2025 року

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Селянського (фермерського) господарства «Маринка» у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 12.09.1994 р., номер запису 1202120 0000 000452, ідентифікаційний код юридичної особи 21895403, юридична адреса фермерського господарства: 51640, Дніпропетровська обл., Кам`янський (колишній Верхньодніпровський) район, село Боровківка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.1979 р. та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 05.10.2007 р., згідно з яким її прізвище було змінено з « ОСОБА_3 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_4 »

Її батько, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 отримав право постійного користування земельною ділянкою площею 45.0 га, яка розташована на території Боровківської сільської ради Кам`янського (колишнього Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ВД № 000018, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.08.1994р.

Після цього 13.12.1996 р. ОСОБА_2 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Маринка» (код ЄДРПОУ 21895403), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1202120 0000 000452, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії А00 № 680651 від 23.07.2008 р.

Будучи засновником СФГ «Маринка», ОСОБА_2 зареєстрував статут селянського (фермерського) господарства «Маринка», який затверджений 06.09.1994 р. і зареєстрований 12.09.1994 р., за яким статутний (складений) капітал відсутній.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять права засновника Селянського (фермерського) господарство «Маринка» (код ЄДРПОУ 21895403).

Вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище майно після смерті батька. Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.02.2023 р.. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою площею 45.0 га, яка розташована на території Боровківської сільської ради Кам`янського (колишнього Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана в постійне користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що, відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, фізичні особи не включені до переліку осіб, які мають право постійного користування земельною ділянкою.

У той же час, вказана постанова нотаріуса свідчить, що Позивач є спадкоємцем за заповітом та належним чином прийняла спадщину після смерті свого батька, що і стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивачка і представник позивачки не з`явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач, представник Верхньодніпровської міської ради в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю. Проти задоволення позовних вимог будь-яких заперечень не має.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л.Л в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли виник спір із спадкових правовідносин.

Судом встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.1979 р. та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 05.10.2007 р., згідно з яким прізвище позивачки було змінено з « ОСОБА_3 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_4 »

Батько позивачки, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 отримав право постійного користування земельною ділянкою площею 45.0 га, яка розташована на території Боровківської сільської ради Кам`янського (колишнього Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ВД № 000018, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.08.1994р.

Після цього 13.12.1996 р. ОСОБА_2 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Маринка» (код ЄДРПОУ 21895403), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1202120 0000 000452, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії А00 № 680651 від 23.07.2008 р.

Будучи засновником СФГ «Маринка», ОСОБА_2 зареєстрував статут селянського (фермерського) господарства «Маринка», який затверджений 06.09.1994 р. і зареєстрований 12.09.1994 р., за яким статутний (складений) капітал відсутній.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять права засновника Селянського (фермерського) господарство «Маринка» (код ЄДРПОУ 21895403).

Позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище майно після смерті батька. Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.02.2023 р.. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою площею 45.0 га, яка розташована на території Боровківської сільської ради Кам`янського (колишнього Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана в постійне користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що, відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, фізичні особи не включені до переліку осіб, які мають право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістомст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л.Л., відкрита спадкова справа № 32/2022. Відповідно до даної спадкової справи, судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину, що залишилась після смерті батька. Інший спадкоємець, дружина померлого, ОСОБА_6 , у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про відмову від права на обов`язкову частку у спадщині після померлого ОСОБА_2 . Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 , склав заповіт від 17.08.2012 року згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому він заповідає ОСОБА_1

Вирішуючи заявлені позивачкою позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.20, ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

За змістом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц:

57. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

58. Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

59. Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

60. За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

61. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

62. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України "Про фермерське господарство"). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

63. У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Отже, відповідно до правового висновку зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі №179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс або права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі №200/10400/18 (провадження №61-6134св20).

В контексті вказаного слід зауважити, що СФГ «маринкаа» (ЄДРПОУ: 21895403) немає сформованого статутного капіталу, що підтверджується його Статутом (Додаток №6), а Позивач ніколи не відмовлялася від вступу до такого господарства.

Водночас як зазначено в п. 6. Статуту, на момент створення селянського (фермерського) господарства його засновником і головою (членом господарства) є тільки ОСОБА_2 .

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був одноособовим засновником СФГ «Маринка» (ЄДРПОУ: 21895403), в якому не було сформовано статутний капітал.

Крім того, у постанові від 21.01.2020 р. у справі №908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом №973-ІУ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи, що позивачка є донкою померлого ОСОБА_2 , та спадкоємицею за заповітом. Прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_2 , подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Мати позивачки та дружина померлого, яка має право на обов`язку частку у спадщині відмовилась від цієї частки подавши відповідну заяву нотаріусу в установлений законом строк.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Селянського (фермерського) господарства «Маринка» у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 12.09.1994 р., номер запису 1202120 0000 000452, ідентифікаційний код юридичної особи 21895403, юридична адреса фермерського господарства: 51640, Дніпропетровська обл., Кам`янський (колишній Верхньодніпровський) район, село Боровківка

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп., суд вважає за можливе покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , представник позивача, адвокат Романцов Максим Вікторович, юридична адреса: АДРЕСА_2 , до Верхньодніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 04052595, юридична адреса: пр. Шевченка, 21 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л.Л., адреса: 51931 проспект Свободи, 53 м. Кам`янське Дніпропетровської області, про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , права засновника Селянського (фермерського) господарства «Маринка» у визначеномуСтатутом господарстваобсязі,державну реєстраціюякого проведено12.09.1994р.,номер запису12021200000000452,ідентифікаційний кодюридичної особи21895403,юридична адресафермерського господарства:51641,Дніпропетровська обл.,Кам`янський(колишнійВерхньодніпровський)район,село Боровківка

Понесенісудові витратипо сплатісудового зборув сумі 1073 грн.,60 коп…покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Повний текстрішення складений16.04.2025року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 30.04.2025 року

Дата набрання законної сили: 17.05.2025 року