Постанова

від 09.04.2025 по справі 754/2548/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/2548/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3547/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Яхно П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Слободянюк А.В.,-

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.

Після уточнення позовних вимог позивач просила: визнати незаконним та скасувати наказ від 22 липня 2022 року № 160-к про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП; поновити позивача на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва;стягнути з КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 998 632 грн 43 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря стоматолога-терапевта у поліклініці Ватутінського (Деснянського) району м. Києва.

У зв`язку з реорганізацією медичних закладів 01 листопада 2013 року переведена на посаду лікаря стоматолога-терапевта до стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва.

ОСОБА_1 неодноразово була звільнена КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києвата поновлена на посаді рішеннями суду.

Наказом № 13 від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району міста Києва з 13 червня 2018 року.

Наказом від 22 липня 2022 року № 160-к ОСОБА_1 звільнено за прогул 27 червня 2022 року без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним та просила стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 998 632 грн 43 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року названий позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для скасування наказу про звільнення позивача та вважав його правомірним.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2000 року працювала на посаді лікаря стоматолога-терапевта у поліклініці Ватутінського (Деснянського) району м. Києва.

У зв`язку з реорганізацією медичних закладів 01 листопада 2013 року переведена на посаду лікаря стоматолога-терапевта до стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва.

Наказом № 127 від 12 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києві від 11 грудня 2020 року за № 754/5790/20 визнано незаконним та скасовано наказ № 127 від 12 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії № 3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва.

Поновлено позивача на посаді лікаря - стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року змінено в частині стягнення з КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва на користь ОСОБА_1 розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року змінено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року в частині найменування структурного підрозділу філії № 3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, до якого підлягає поновленню на роботі ОСОБА_1 , з «відділення терапевтичної стоматології» на «стоматологічне відділення».

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишено без змін.

Наказом № 13 від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району міста Києва з 13 червня 2018 року.

Згідно актів від 28 червня 2022 року, 29 червня 2022 року, 30 червня 2022 року, 04 липня 2022 року, 05 липня 2022 року, 06 липня 2022 року, 07 липня 2022 року, 08 липня 2022 року, 11 липня 2022 року, 12 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 14 липня 2022 року, 15 липня 2022 року, 18 липня 2022 року, 19 липня 2022 року, 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

Наказом КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва від 22 липня 2022 року № 160-к ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва за прогул 27 червня 2022 року без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до акту від 22 липня 2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи у приймальній директора підприємства за адресою: вул. Закревського, б. 81/1 у м.Києві відмовилась ознайомитись та отримати наказ від 22 липня 2022 року № 160-к та повідомлення про нараховані та виплачені доходи.

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що наказ від 22 липня 2022 року № 160-к є незаконним та необгрунтованим. Зміст наказу від 06 січня 2021 року № 13 про поновлення позивача на роботі не відповідає змісту рішення суду. Відповідач не вчиняв жодних дій щодо фактичного поновлення ОСОБА_1 на роботі.Позивач просила стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 998 632 грн 43 коп.

За ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Судом встановлено, що наказом № 13 від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району міста Києва з 13 червня 2018 року.

З названим наказом ОСОБА_1 ознайомилась, отримала під особистий підпис. Напис ОСОБА_1 на оспорюваному наказі свідчить, що вона не погоджується з даним наказом, зазначила про його невідповідність рішенню суду. Наказ № 13 від 06 січня 2021 року позивачем в судовому порядку не оскаржено.

Згідно доповідної записки № 1 від 27 червня 2022 року завідуючого відділення Госпрозрахункового стоматологічного відділення філії № 3 Вавриковича І.М., ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 27 червня 2022 року з 8:00 год. по 11:00 год.

27 червня 2022 року складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 27 червня 2022 року протягом робочого дня та акт № 2 про відсутність на робочому місці. Згідно якого, комісією об 11:15 год. 27 червня 2022 року здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці, двері квартири не було відчинено.

До матеріалів справи долучено графік роботи працівників стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, відповідно до якого ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці за період червня 2022 року.

Згідно копії опису вкладень поштового рекомендованого повідомлення, наказ про поновлення на роботу, індивідуальний графік роботи та посадова інструкція лікаря-стоматолога-терапевта направлено на поштову адресу ОСОБА_1 .

Вказане спростовує посилання ОСОБА_1 на той факт, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо фактичного поновлення позивачана роботі.

Згідно актів від 28 червня 2022 року, 29 червня 2022 року, 30 червня 2022 року, 04 липня 2022 року, 05 липня 2022 року, 06 липня 2022 року, 07 липня 2022 року, 08 липня 2022 року, 11 липня 2022 року, 12 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 14 липня 2022 року, 15 липня 2022 року, 18 липня 2022 року, 19 липня 2022 року, 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що свої посадові обов`язки лікар-стоматолог-терапевт ОСОБА_1 без поважних причин не виконала з моменту поновлення її на роботі.

ОСОБА_1 була обізнана про ухвалення наказу від 06 січня 2021 року № 13 щодо її поновлення на роботі, що підтверджується її особистим підписом.

До матеріалів справи долучено доповідні записи та акти, що підтверджують відсутність позивача на робочому місці у вказані дати без поважних причин.

Згіднодо ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідач, дотримуючись положень трудового законодавства, зажадав від ОСОБА_1 пояснень щодо причин відсутності на робочому місці.

До матеріалів справи долучено акти від 30 червня 2022 року та 04 липня 2022 року про здійснення візитів за місцем проживання ОСОБА_1 з метою встановлення причин її неявки на робоче місце, акти про повідомлення позивача за допомогою телефонних дзвінків, електронної пошти та смс-повідомленнями.

Відповідно до копій описів вкладень поштового рекомендованого повідомлення, відповідачем вживались заходи з повідомлення ОСОБА_1 про складання актів про відсутність на робочому місці, графіку роботи та повідомлення з проханням надати оригінал трудової книжки для внесення запису про поновлення на роботі, а також надати письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на робочу місці.

Так, після ухвалення наказу від 06 січня 2021 року № 13 щодо поновлення на роботі у ОСОБА_1 виник обов`язок дотримуватись вимог трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та виконувати вимоги наказів відповідача.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, а також обов`язку сумлінно виконувати свої обов`язки.

Розв`язуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав правомірним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 22 липня 2022 року № 160-к за допущені ним порушення трудової дисципліни. Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача безпідставно застосовано заходи дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці без поважних причин, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що зміст наказу № 13 від 06 січня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення не відповідає змісту рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки після дослідження апеляційним судом копії наказу встановлено, що його зміст відповідає резолютивній частині рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 02 жовтня 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 травня 2025 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко