Постанова

від 29.04.2025 по справі 910/11583/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа № 910/11583/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пшевлоцький Ю.М.

від відповідача: Рикова Н.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a>

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 (повний текст рішення підписано 05.12.2024) (суддя Пукас А.Ю.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 (повний текст додаткового рішення підписано 23.12.2024) (суддя Пукас А.Ю.)

у справі № 910/11583/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромонтажзахід",

про стягнення 537 912,99 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> (відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 537 912,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/11583/24 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київстар" відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24 залишено без змін.

09.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> від 09.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення в даній справі про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у суді апеляційної інстанції і стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> 20 000,00 грн (суму гонорару адвоката Рикової Н.В.). До заяви додано докази понесення відповідних витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 29.04.2025 об 11:50.

15.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Київстар" надійшла заява (клопотання) із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24, в якій позивач просить суд відмовити в розподілі заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> 16.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про врахування пояснень на заяву (клопотання) із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить суд ухвалити додаткове рішення в даній справі про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у суді апеляційної інстанції і стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> 20 000,00 грн (суму гонорару адвоката Рикової Н.В.)

У судове засідання, призначене на 29.04.2025, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти вказаної заяви заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомив суд, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 13.10.2024 № ЮО/2-13.10.2024 є фіксованим і складає 20 000,00 грн. Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зробив заяву, що акт наданих послуг за додатковою угодою № 1 від 30.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 13.10.2024 № ЮО/2-13.10.2024 (зазначені договір та додаткова угода вже містяться в матеріалах апеляційного провадження у даній справі) за надану професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 20 000,00 грн буде наданий протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.

Суд враховує, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення відповідних витрат подана 09.04.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем надано до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги № ЮО/2-13.10.2024 від 13.10.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик" (клієнт) та адвокатом Риковою Нелею Володимирівною (далі - Рикова Н.В.) (адвокат) (далі - Договір);

- додатку до Договору "Розмір гонорару за Договором про надання правової допомоги № ЮО/2-13.10.2024 від 13.10.2024";

- додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до Договору;

- довіреності від 15.10.2024, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик" Риковій Н.В.;

- ордера серії АА № 1537507 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> на підставі Договору у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Риковою Н.В., виданого 31.01.2025;

- свідоцтва серії КВ № 000845 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Риковій Н.В. 10.02.2020;

- акта від 09.04.2025 наданих послуг за Договором та додатковою угодою № 1 від 30.01.2025 до Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання представляти його інтереси та надавати правову допомогу під час розгляду справи № 910/11583/24 у судах загальної юрисдикції (Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у складі Касаційного господарського суду).

Згідно з п. 1.2 Договору представлення інтересів клієнта та надання йому правової допомоги під час розгляду справи № 910/11583/24 у Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді у складі Касаційного господарського суду оформлюється додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, розмір якої та порядок оплати визначається у додатку до цього Договору. Розмір гонорару може бути переглянутий за домовленістю клієнта та адвоката, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного урегулювання судового спору у справі № 910/11583/24.

У додатку до Договору "Розмір гонорару за Договором про надання правової допомоги № ЮО/2-13.10.2024 від 13.10.2024" клієнт і адвокат домовились, що розмір гонорару за Договором є фіксованим і складає по 20 000,00 грн за супроводження справи № 910/11583/24 у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді у складі Касаційного господарського суду. Супроводження справи № 910/11583/24 у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді у складі Касаційного господарського суду включає в себе здійснення збору та аналізу перспективи урегулювання судового спору, підготовку заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, участь у судових засіданнях та інших дій, передбачених ГПК України. Послуга за Договором вважається наданою після підписання акта наданих послуг за Договором і підлягає оплаті в порядку, встановленому чинним законодавством України, з урахуванням усталеної судової практики.

Згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до Договору клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання представляти його інтереси та надавати правову допомогу під час розгляду справи № 910/11583/24 в Північному апеляційному господарському суді.

У розділі 2 додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до Договору сторони домовились, що права і обов`язки, визначені пунктом 2 Договору, залишаються незмінними під час реалізації цієї додаткової угоди до Договору.

У п. 4.1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до Договору сторони домовились, що положення пункту 5 Договору залишаються незмінними під час реалізації цієї додаткової угоди до Договору. Клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, розмір якої та порядок оплати визначається у додатку до цього Договору, що становить 20 000,00 грн за супроводження справи № 910/11583/24 в Північному апеляційному господарському суді.

Відповідно до п. 7.1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2025 до Договору ця додаткова угода до Договору набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного урегулювання судового спору у справі № 910/11583/24 в Північному апеляційному господарському суді.

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> у цій справі в суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, надавалась адвокатом Риковою Н.В.

Відповідно до акта від 09.04.2025 наданих послуг за Договором та додатковою угодою № 1 від 30.01.2025 до Договору, складеного адвокатом та клієнтом, адвокатом у рамках виконання умов Договору та додаткової угоди № 1 забезпечено аналіз апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24 та усталеної судової практики, підготовку клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/11583/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24, відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар", участь у судовому засіданні 08.04.2025 та підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 20 000,00 грн (суму гонорару адвоката Рикової Н.В. у суді апеляційної інстанції). В акті клієнт підтвердив надання адвокатом послуг у справі у справі № 910/11583/24 у Північному апеляційному господарському суді в повному обсязі і відсутність будь-яких претензій, зауважень, скарг до нього.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

У заяві (клопотанні) із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що:

- з огляду на зміст судового рішення у даній справі, тотожну позицію сторони відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій, надання послуг правничої допомоги (здійснюване незмінною представницею) не мало би складати значних труднощів, отож заявлена сума (20 000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною складності справи;

- така ж сума витрат (20 000,00 грн) була стягнута на користь відповідача і в Господарському суді міста Києва при розподілі судових витрат за провадження в суді першої інстанції, в той же час об`єм наданих послуг, виконаної роботи, зібраних і опрацьованих доказів, правових позицій, поданих до суду заяв і клопотань від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> був суттєво більшим, аніж у суді апеляційної інстанції, тому не відповідає раціональному критерію стягнення такого ж розміру судових витрат;

- указане є приводом для зменшення присуджуваних витрат на професійну правничу допомогу для того, щоб забезпечити її домірність реальному стану, оскільки розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності та не узгоджується із складністю справи та її специфікою, а також обсягом дійсно необхідної для надання правничої допомоги унікального характеру в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, адже домірним розміром таких витрат, на думку позивача, була би сума в розмірі 1 000,00 грн;

- крім того, спір між позивачем та відповідачем виник через суттєве порушення останнім своїх договірних зобов`язань, що є підставою для покладення судових витрат на таку сторону, залишивши за відповідачем його витрати на професійну правничу допомогу (в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Щодо такої наданої адвокатом Риковою Н.В. послуги як "підготовка клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/11583/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/11583/24", колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що зазначене клопотання не було задоволено судом. Відтак витрати відповідача на вказану послугу визнаються судом необґрунтованими.

Стосовно послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 20 000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підготовка, оформлення та подача заяви про стягнення понесених витрат на правничу допомогу і складення до неї документів відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, а тому така заява не підлягає відшкодуванню (вказаний висновок узгоджується з позицією об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Разом із тим, вирішуючи, чи є розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду позиція відповідача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатом Риковою Н.В. При цьому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a>, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.

Таким чином, дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик" докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик" витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а отже, розмір заявленого до стягнення з позивача (Приватного акціонерного товариства "Київстар") у даній справі гонорару є завищеним.

З огляду на викладене, зважаючи на заперечення позивача, за висновком суду апеляційної інстанції, розумним та співмірним розміром витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> на професійну правничу допомогу є 10 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> (04111, місто Київ, вул. Салютна, будинок 17, квартира 39, ідентифікаційний код 39207426) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Оптик"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11583/24 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна додаткова постанова складена - 12.05.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко