Ухвала

від 13.05.2025 по справі 904/3291/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3291/22 (904/1083/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаджет трейдінг"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025

у справі № 904/3291/22 (904/1083/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджет трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно»</a>,

про стягнення заборгованості,

у межах справи № 904/3291/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг», -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно»</a> 586974385,10 грн основної суми боргу, а також 317734577,63 грн інфляційних втрат і 75976472,24 грн трьох процентів річних, нарахованих за неналежне виконання грошових зобов`язань. Позов мотивований невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати вартості отриманого за договором поставки № 150819 від 15.08.2019 на суму 569951880,60 грн і за договором купівлі-продажу № ОФ 25/09-19 від 25.09.2019 на суму 17022504,50 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 07.05.2024 позов у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) задовольнив частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно»</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» 586974385,09 грн основної суми боргу, 317734577,63 грн втрат від інфляції і 75928227,78 грн трьох процентів річних.

.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно»</a> на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 і додаткове рішення від 21.05.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) скасовано, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) скасовано, провадження у справі 904/3291/22 (904/1083/24) в частині стягнення 586974385,09 грн закрито, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

23.04.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3291/22 (904/1083/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.04.2025.

25.04.2025 та 26.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно»</a> через систему «Електронний суд» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) мотивовані тим, що скаржник не виконав вимоги п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України щодо зазначення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження та відсутністю підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами, третьою статті 310 цього Кодексу.

Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. На думку скаржника порушення норм процесуального права, а саме статей 7, 13, 175, 231, підпункту б) та в) пункту 1) частини першої статті 282 ГПК України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, призвели до скасування судом апеляційної інстанції судового рішення, яке відповідає закону.

Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі має бути посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) чи неправильність їх застосування.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга хоча і містить посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте не містить належного обґрунтування цієї підстави, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).

За подання позову до суду першої інстанції про стягнення заборгованості у розмірі 980 685 434, 96 позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 059 800,00 грн.

Згідно підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025, якою переглянуто рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24), скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 695 680,00 грн (1 059 800,00 х200%х0,8).

Однак, до касаційної скарги не додано докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване складністю сплати судового збору через те, що боржник перебуває у стадії банкрутства, не здійснює господарську діяльність, не має в своєму активі грошових коштів достатніх для сплати судового збору, а відтак позбавлене можливості сплатити судовий збір за даним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення вимог статей 74, 76, 79 ГПК України не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище боржника покращиться протягом визначеного статтею 306 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції.

В свою чергу, саме лише посилання на порушення відносно скаржника провадження про банкрутство не є беззаперечною підставою для відстрочення скаржнику сплати судового збору. Подібної правової позицій дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2020 року по справі №917/1423/19.

Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 1695680,00 грн;

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження. Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24).

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет трейдінг» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025 у справі № 904/3291/22 (904/1083/24) залишити без руху.

3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк