Постанова від 20.05.2025 по справі 120/9270/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9270/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

20 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Галина» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 32 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 06.04.2023 року № 1023.

- зобов`язати Уланівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Крижанівка на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, розроблений ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 19.12.2022 року № ДХП-ХХХУШ-784.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшли відзиви відповідача та третьої особи на апеляційну скаргу, в яких вказано про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Позивачем надано відповіді на відзиви відповідача та третьої особи, в яких позивач зазначає про наявність правових підстав для задоволення позову та просить задовольнити його апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2022 у справі № 149/2829/19, позов ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай) задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Україна» на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Україна» від 6 травня 1996 року та зареєстрованого за № 31 від 06 травня 1996 року.

Вінницьким апеляційним судом встановлено, що: «….згідно архівної довідки архівного відділу Хмільницької РДА № 98 від 25 лютого 2013 року, довідки сектору архівної справи Хмільницької РДА Вінницької області № 01-01-48-3017 від 16 грудня 2014 року, копії трудової книжки запис № 9, а також довідки Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 536 від 05 листопада 2019 року, протоколом загальних зборів № 3 від 30 березня 1996 року позивач була прийнята в члени КСП «Україна» с. Слобода Кустовецька. 04 березня 2014 року позивачу було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Україна» с. Слобода Кустовецька реорганізованого у ТОВ «Україна», який вона відчужила ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Відповідно до рішення Крижанівської сільської ради № 5 від 06 травня 1996 року у колективну власність КСП «Україна» с. Слобода Кустовецька передано 1826.6 гектарів землі для сільськогосподарського використання та видано державний акт на право колективної власності на землю серії ВН.

В травні 1996 року, на момент розпаювання земель КСП «Україна» с. Слобода Кустовецька, позивач була членом даного КСП та мала право на земельну частку (пай).

Відповідно до листа відділу в Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено, що в наявних книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися районною державною адміністрацією, та в списку громадян - членів КСП, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Україна», відсутні відомості щодо наявності у гр. ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, які знаходяться на території Крижанівської сільської ради.

Разом з тим, 04 березня 2014 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ВІ №403 відповідно до списку осіб які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 17 червня 2001 року, однак у списки на земельну ділянку (пай) її помилково не включили.

Право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) не може ставитися в залежність від зміни органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права, від вчинення дій для його належного оформлення у зв`язку зі зміною законодавства, або неможливістю видати певний вид правовстановлюючого документа у зв`язку із затвердженням іншої його форми.

За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивачки є право на земельну частку (пай), оскільки на час розпаювання та одержання господарством КСП «Україна» 06 травня 1996 державного акта на право колективної власності на землю позивач перебувала у членах КСП та отримала свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ВІ №403 від 04 березня 2014 року, відповідно до списку осіб які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 17 червня 2001 року, однак до списку осіб громадян членів КСП, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ВН, виданого відповідно до рішення Крижанівської сільської ради від 06 травня 1996 року №5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1826,6 гектарів, помилково, включена не була.».

В подальшому, маючи намір реалізувати надане їй право, позивач 28.04.2020 звернулась до Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із заявою, у якій просила виділити їй земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості).

Встановлено, що рішенням 25 сесії 7 скликання Крижанівської сільської ради №294 від 22.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів для надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області , у зв`язку з тим, що вільних земельних ділянок в комунальній власності не має.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №120/5815/20-а визнано протиправним та скасовано рішення 25 сесії 7 скликання Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 294 від 22.06.2020. Зобов`язано Крижанівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 щодо виділення земельної ділянки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів, право на яку виникло на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 09.04.2020 по справі №149/2829/19, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В подальшому, у відповідності до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» позивач звернулася до Крижанівської сільської ради, яка прийняла рішення від 15.12.2020 № 375, згідно якого надано позивачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (частки (паю)3,9080 умовних кадастрових гектарів) для надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із земель колишнього КСП «Україна» згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Україна» від 6 травня 1996 року земель резервного фонду к.№0524883300:04:002:0019. Було укладено Договір № 774 на виконання землевпорядних робіт від 15.03.2021.

Разом з тим, судом встановлено, що листом від 26.03.2021 року № 1409 директор Інституту вказав, що потрібна нотаріально посвідчена згода орендаря на проведення робіт із землеустрою щодо такої земельної ділянки; рішення Крижанівської сільської від 15.12.2020 року № 375 не може бути підставою для виконання робіт, оскільки земельна ділянка станом на 15.12.2020 не належала до комунальної власності Крижанівської сільської ради.

Рішенням Вінницького міського суду від 21.09.2022 у справі № 127/3965/22, яке залишене без змін, постановою Вінницького апеляційного суду від 09.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виконати проект землеустрою у відповідності до договору № 774 на виконання землевпорядних робіт від 15.03.2021 року, укладеного між державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, 22.12.2022 ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовив ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Крижанівка на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

За цим проектом землеустрою була сформована земельна ділянка площею 3,8208 га, яка 25.01.2023 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 0524883300:04:002:0257.

В подальшому, позивач звернулась із заявою до Уланівської сільської ради (яка є правонаступником Крижанівської сільської ради) в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Крижанівка на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, розроблений ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 19.12.2022 року № ДХП-ХХХУШ-784.

Рішенням Уланівської сільської ради № 1023 від 06.04.2023 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою для відмови слугувало те, що станом на 01.01.2021 розпорядником земель за межами населеного пункту було Головне управління Держгеокадастру, а тому, рішення № 375 від 15.12.2020 Крижанівської сільської ради, яка надала дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель земельного масиву із кадастровим номером №0524883300:04:002:0019, яка знаходиться в оренді, станом на 01.01.2021 неправомірне і юридичної сили немає, оскільки дозволом на розробку проекту землеустрою мав бути наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, так як дана земельна ділянка знаходиться в оренді, то орендар мав надати безпосередню нотаріальну згоду на поділ.

Позивач, не погодилась зі таким рішенням сільської ради, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що за наявності у СФГ «Галина» права оренди на запитувану позивачем земельну ділянку, чинного та не скасованого договору оренди на земельну ділянку, у відповідача відсутні законодавчі підстави для передачі спірної земельної ділянки у власність позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (набрав чинності 01.01.2019 року) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Пунктом 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV (далі Закон № 899-IV) визначено, що право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст. 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 3 Закону № 899-IV встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону № 899-IV вказано, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Тобто, на підставі ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) мають право зокрема, розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розглядати та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Отже вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Статтею 11 Закону № 899-IV визначено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 13 цього Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 04.02.2004 затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Згідно матеріалів справи однією із підстав для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою стала обставина перебування земельної ділянки кадастровий номер 0524883300:04:002:0257, яка входила у масив ділянки №0524883300:04:002:0019, у користуванні СФГ «Галина», право користування яким не припинено, а договір оренди не розірвано.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗК України. З їх аналізу вбачається, що згода землекористувача на передачу земельної ділянки особі у власність не є підставою для припинення ним права користування земельною ділянкою.

Таким чином, розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у користуванні можливе лише після припинення договору оренди.

Відповідно до матеріалів справи між Хмільницькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та СФГ «Галина», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки від 20 вересня 2004 року строком на 10 років.

23.01.2012 між Хмільницькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та СФГ «Галина», як орендарем, укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2004, зареєстрованого Хмільницьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 за №512.

Так, відповідно до Додаткової угоди, орендодавець та орендар прийшли згоди поновити договір оренди земельної ділянки від 20.09.2004 та змінити нижче вказані умови договору, виклавши їх у наступній редакції:

2.1 У пункті 2.2.1 слова та цифри терміном на 10 років» замінити словами та цифрами терміном на 49 років»;

2.2 У пункті 2.3.1 слова та цифри 17525 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 кол. з розрахунку 105,0 грн. за 1 га ріллі» замінити словами та цифрами 76378 (сімдесят шість тисяч триста сімдесят вісім) гривень 78 коп. з розрахунку 457,63 грн., за і га, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки»:

3. Інші умови вищевказаного договору, не порушені даною Угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

В подальшому, між Уланівською сільською радою (Орендодавець) та СФГ «Галина» (Орендар) 01.02.2022 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 20.09.2004, зі змінами згідно Додаткової угоди від 23.01.2012.

Відповідно до п. 1 Угоди від 01.02.2022 цією Угодою, до договору оренди землі від 20.09.2004 року укладеного між Хмільницькою районною державною адміністрацією та СФГ «Галина» зареєстрованого Хмільницьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 20.09.2004 року за № 512, зі змінами згідно Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, від 23 січня 2012 року, зареєстрованої відділом Держкомзему у Хмільницькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.10.2012 за № 052480004008367, вносяться зміни та викладаються пункти 1.3, 2.3.1, 2.3.3 договору в новій редакції:

1.3. «В оренду передається земельна ділянка площею 166,9000 га. Кадастровий номер 0524883300:04:002:0019»;

2.3.1. «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6511460,43 грн.

«Орендна плата вноситься «Орендарем» виключно у грошовій формі, а саме: - 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року; - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.2024 року.

2.3.3. «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі визначених відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за календарний рік. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 20 вересня 2004 року та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення додаткової угоди, така угода є укладеною з моменту її нотаріального посвідчення.

Крім того, представником третьої особи СФГ «Галина», долучено до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (381023281), з якої слідує, що земельна ділянка кадастровий номер 0524883300:04:002:0019 перебуває в оренді СФГ «Галина».

Відтак, земельна ділянка, на яку претендувала позивач, станом на дату звернення із заявою про затвердження проекту землеустрою, перебувала у користуванні СФГ «Галина» і право користування СФГ «Галина» не припинено та договір оренди не розірвано.

При цьому письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте, передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування частини сьомої статті 118 ЗК України у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 116 ЗК України, положеннями статей 141-142, 149 ЗК України, приписами Закону України «Про оренду землі».

У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 480/1615/21 зроблено такі правові висновки:

"Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 ЗК України, відповідно до пункту "а" частини першої якої підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 31 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування нею. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.»

Такі висновки в подальшому застосовані Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 у справі № 340/597/23.

За таких обставин колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності у СФГ «Галина» права оренди на запитувану позивачем земельну ділянку, чинного та не скасованого договору оренди на земельну ділянку, у відповідача відсутні законодавчі підстави для передачі спірної земельної ділянки у власність позивача.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.