Постанова від 20.05.2025 по справі 916/79/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/79/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Балан М. В.,

відповідача - Кавацюк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 (судді: Колоколов С. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ"

до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН"

про стягнення заборгованості 1 602 796,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ" (далі - ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон" (далі - ПАТ "МВО "ОРІОН") про стягнення заборгованості у розмірі 1 602 796,80 грн за проведені ремонті роботи за договором від 05.10.2022 № 170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень та штрафу, вказуючи на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості ремонтних робіт.

1.2. У відзиві на позовну заяву ПАТ "МВО "ОРІОН" просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки факту виконання позивачем робіт, зазначених в локальному кошторисі, ознак проведення таких будівельних робіт (ремонту) не виявлено, стан приміщень з дати підписання сторонами договору не змінився, приміщення залишаються не придатними для використання.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 частково задоволено клопотання ПАТ "МВО "ОРІОН", призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Провадження у справі поновлено згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2023.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "МВО "ОРІОН" на користь ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" заборгованість у сумі 1 602 796, 80 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, у тому числі, наданий позивачем висновок експерта, який відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що представленні позивач доказів на підтвердження виконання взятих на себе за укладеним договором зобов`язань в частині проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень є більш вірогідними, аніж докази надані відповідачем на спростування цього.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції установив, що позивачем не доведено факту виконання робіт за договором оренди від 05.10.2022 та зауважено, що судом для встановлення факту реального виконання робіт у справі призначалася експертиза, яку не було проведено через ненадання позивачем необхідних документів. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних доказів реального виконання позивачем робіт за договором від 05.10.2022 № 170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень.

Щодо наданого позивачем висновку експерта від 22.08.2023 № 22-08/23, який покладено в основу рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на те, що в порушення вимог статей 77, 86, 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції залишив поза увагою та не перевірив цей висновок на предмет наявності чи відсутності зазначення в ньому про обізнаність (попередження) експерта Найдьонова І. В. про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025, ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 853 Цивільного кодексу України та не застосував спеціальну норму, а саме статтю 882 Цивільного кодексу України та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, стосовно того, що:

- акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими; передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19); нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт; сама по собі відсутність підписаного сторонами акта виконаних робіт не може бути підставою для нездійснення оплати фактично виконаних робіт (посилається на постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20, від 01.09.2023 у справі № 906/386/21);

- у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи тощо (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18);

- відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18);

- заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції застосував застарілі висновки стосовно частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, зокрема від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 04.11.2020 у справі № 904/684/18. Натомість постановою від 11.01.2024 у справі № 904/244/23 Верховний Суд встановив іншу практику застосування вказаної норми.

3.1.2. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки 05.03.2025 суд отримав від ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з призначенням судового засідання в іншій справі № 910/2713/24, розгляд якої також призначено на 06.03.2025. Проте судом було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання з мотивів того, що ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" у справі № 910/2713/24 подало аналогічне клопотання про відкладення з посиланням на розгляд справи № 916/79/23, що, на думку суду, свідчить про зловживання процесуальними правами.

Проте заявник касаційної скарги зауважує, що з огляду на обставини, які склалися, висновок суду про недобросовісність дій представника є безпідставним та не ґрунтується на об`єктивних доказах умисного порушення. Навпаки, представник діяв добросовісно, намагаючись повідомити кожен суд заздалегідь про наявність процесуальної неможливості з`явитися, у зв`язку з перевантаженістю графіка.

Аналогічна ситуація вже мала місце, а саме 20.06.2024 ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" зверталося до Південно-західного апеляційного господарського суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі № 916/1719/22 у Верховному Суді у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду. Проте, попри обґрунтованість причин і те, що засідання у справі № 916/79/23 було першим підготовчим, а також той факт, що привілеї, на наш погляд, повинні надаватись вищестоящому суду, у задоволенні клопотання було відмовлено, і справа розглядалась без нашої участі. Більш того були прийнято ухвалу про призначення незаконної експертизи.

Системна відмова суду у задоволенні належним чином мотивованих клопотань, без реального з`ясування обставин, що їх обґрунтовують, фактично порушує принципи рівності, змагальності та справедливого судочинства.

Також заявник касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції було призначено експертизу з порушенням процесу та норм матеріального права, вказуючи на те, що товариство 20.06.2024 подало до суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, проте суд ухвалою від 20.06.2023 задовольнив клопотання відповідача та призначив експертизу у справі.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МВО "ОРІОН" просить відмовити в її задоволенні, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 залишити без змін, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про обсяги та вартість проведених позивачем ремонтних робіт з поліпшення стану орендованих приміщень, зважаючи на складання позивачем в односторонньому порядку кошторисної документації, яка сама по собі не може свідчити про фактичне здійснення робіт, з урахуванням відсутності у договорі погодження обох сторін щодо видів робіт, їх обсягів та гранично допустимої вартості, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із ремонтом приміщень, а саме первинних та інших документів (договорів, актів, видаткових накладних, рахунків, податкових накладних тощо), які б засвідчували логічну та послідовну поведінку позивача у правовідносинах з третіми особами (виконавцями, постачальниками устаткування, розхідних будівельних матеріалів, інструментів тощо), підстав для задоволення позову немає.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.10.2022 між ПАТ МВО "ОРІОН" (орендодавець) та ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" (орендар) укладено договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 (далі - договір), за змістом пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, визначені в технічному паспорті від 15.12.2004, виданого Комунальним підприємством "Одеське МБТІ та РОН" під: літ. "А1", площею 2237,1 м2; літ. "А2", площею 662,4 м2; літ. "А3", площею 1667,9 м2; літ. "А4", площею 644,5 м2; літ. "А5", площею 859,3 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 (далі - спірні приміщення). Приміщення, що передаються в оренду згідно з цим договором належать орендодавцю і розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.

Сторони у договорі передбачили також такі умови:

- приміщення, зазначені у пункті 1.1 цього договору, надаються орендарю з метою здійснення своєї господарської діяльності (пункт 1.2);

- за змістом 1.5 договору у зв`язку з незадовільним та непридатним до використання станом орендованого приміщення орендар здійснює за власний рахунок роботи з поліпшення стану орендованого приміщення та благоустрій прилеглої території. Витрати орендаря на проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень підлягають обов`язковому відшкодуванню йому орендодавцем згідно виставленим рахункам та кошторисної документації. Підписання цього договору свідчить про надання орендодавцем дозволу орендарю на проведення останнім ремонтних робіт, пов`язаних з поліпшенням стану приміщень;

- з підписанням цього договору орендар має право на проведення робіт для поліпшення стану орендованих приміщень. Таке право орендаря не тягне за собою сплати орендних платежів (пункт 2.1);

- після закінчення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, сторони підписують акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, який є підставою для нарахування орендних платежів орендарю (пункт 2.2);

- оплата вартості ремонтних робіт здійснюється орендодавцем на підставі виставлених орендарем рахунків орендодавцю. Вартість проведених орендарем ремонтних робіт не підлягає компенсації за рахунок майбутніх орендних платежів та відшкодовується орендодавцем протягом 10-ти денного строку з моменту виставлення йому рахунку (рахунків) та кошторисної документації (пункт 4.1);

- розмір орендної плати та строки її сплати встановлюються після підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщень у планове строкове користування, але не вище середньоринкової вартості, що буде визначатись в додатковій угоді (пункт 4.2);

- при відшкодуванні орендодавцем витрат на проведення робіт з поліпшення орендованих приміщень, орендар зобов`язаний надати орендодавцю кошторисну, а також іншу документацію на здійснення ремонтно-будівельних робіт. Така документація необхідна для відображення у бухгалтерському обліку орендодавця збільшення вартості об`єкта оренди. При цьому сторони домовились, що орендар стає власником та має право на всі поліпшення, які здійсненні ним за свій рахунок та можуть бути відокремлені від об`єкту оренди без його пошкодження (пункт 4.4);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 05.09.2025 (пункт 5.1);

- за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.1);

- за прострочення відшкодування орендареві витрат, пов`язаних з проведенням поліпшення орендованого приміщення, орендодавець сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості таких робіт та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (пункт 7.3).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

4.3. Суди також установили, що у листі від 20.12.2022 № 20/1 ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" повідомило ПАТ "МВО "ОРІОН" про виконання ремонтних робіт, внаслідок чого зазначені у технічному паспорті від 15.12.2004 приміщення набули стану придатних до використання та вказало на те, що загальна вартість виконаних робіт становить 1 457 088,00 грн, що підтверджується відповідним кошторисом, який є додатками до листа, та запропонувало здійснити оплату.

ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" надало підписані з його боку документи стосовно поліпшення стану нежитлових приміщень, визначених в технічному паспорті від 15.12.2004, виданого КП "Одеське МБТІ та РОН", а саме: підсумкові відомості ресурсів станом на 20.12.2022; локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на поліпшення стану нежитлових приміщень, складений в поточних цінах станом на 20.12.2022.; акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2022, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт становить 1 457 088,00 грн; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 та договірну ціну на будівництво.

Відповідно до залишеної на листі розписки тимчасово виконуючого обов`язки голови правління ПАТ МВО "ОРІОН" Ковальчуком К. А. 21.12.2022 отримано останній разом із додатками, що не заперечується відповідачем.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" надало висновок, виготовлений 22.08.2023 експертом Найдьоновим І. В. № 22-08/23 на об`єктах нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, відповідно до якого експертом встановлено здійснення таких робіт: розібрання завалів нежитлових приміщень під літ. "А1" площею 2237,1 м2; літ. "А2" площею 662,4 м2; літ. "А3, площею 1667,9 м2; літ. "А4" площею 644,5 м2; літ. "А5" площею 859,3 м2; очищення території від будівельного та побутового сміття. Перелік будівельних (ремонтних) робіт, зазначений у складеному ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" локальному кошторисі на будівельні робити № 02-01-01, відповідає фактично виконаним будівельним (ремонтним) роботам у повному обсязі. Відповідно до локального кошторису № 02-01-01 фактична вартість в поточних цінах станом на 19.07.2023 на 51,55597 тис.грн більше, ніж вартість робіт зазначених у складеному ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" локальному кошторисі на будівельні роботи від 20.12.2022 № 02-01-01.

Також, 15.09.2023 ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" подало клопотання про долучення до матеріалів справи заяви від 22.08.2023 № 22-08/23-1, за змістом якої спеціаліст Найдьонов І. В., який має кваліфікацію експерта Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України (сертифікат серії АЕ № 001034) попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, а висновок експерта (спеціаліста) № 22-08/23 виготовлено для надання до Господарського суду Одеської області.

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" про стягнення з ПАТ МВО "ОРІОН" заборгованості та штрафу у сумі 1 602 796,80 грн за проведені ремонті роботи за договором від 05.10.2022 № 170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень та штрафу, вказуючи на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості ремонтних робіт.

4.6. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 вказаного Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 вказаного Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

4.7. Статтями 759 та 760 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Разом з цим, положення статті 837 вказаного Кодексу передбачають, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що між ПАТ МВО "ОРІОН" та ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір оренди від 05.10.2022 № 170, умовами якого передбачено здійснення орендарем робіт з поліпшення стану переданого в оренду приміщення та благоустрій прилеглої території, вартість яких сплачується орендодавцем на підставі отриманого рахунку та кошторисної проектної документації.

У пункті 1.5 договору передбачено, що у зв`язку з незадовільним та непридатним до використання станом орендованого приміщення орендар здійснює за власний рахунок роботи з поліпшення стану орендованого приміщення та благоустрій прилеглої території. Витрати орендаря на проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень підлягають обов`язковому відшкодуванню йому орендодавцем згідно виставленим рахункам та кошторисної документації. Підписання цього договору свідчить про надання орендодавцем дозволу орендарю на проведення останнім ремонтних робіт, пов`язаних з поліпшенням стану приміщень.

4.9. Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).

Відповідно до статті 854 цього Кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Стаття 882 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У частині 4 статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

4.10. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося, суди установили, що згідно з пунктом 4.1 договору оплата вартості ремонтних робіт здійснюється орендодавцем на підставі виставлених орендарем рахунків орендодавцю. Вартість проведених орендарем ремонтних робіт не підлягає компенсації за рахунок майбутніх орендних платежів та відшкодовується орендодавцем протягом 10-ти денного строку з моменту виставлення йому рахунку (рахунків) та кошторисної документації.

Отже, для здійснення відповідачем оплати робіт позивач повинен направити рахунки та кошторисну документацію.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано до суду: підсумкові відомості ресурсів станом на 20.12.2022; локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на поліпшення стану нежитлових приміщень, складений в поточних цінах станом на 20.12.2022; акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2022, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт становить 1 457 088,00 грн, стосовно розібрання завалів нежитлових приміщень під літ. "А1", площею 2237,1 м2; літ. "А2", площею 662,4 м2; літ. "А3", площею 1667,9 м2; літ. "А4", площею 644,5 м2; літ. "А5", площею 859,3 м2; очищення території від будівельного та побутового сміття; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 та договірну ціну на будівництво: розбирання завалів нежитлових приміщень, визначених в технічному паспорті від 15.12.2004.

Зазначені документи складені та підписані позивачем, однак не місять підпису та печатки відповідача.

4.11. Суд першої інстанції, виходячи із наданого позивачем висновку експерта, дійшов висновку про підтвердження позивачем проведення робіт та наявність підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Водночас, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з таким висновком місцевого суду, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів реального виконання позивачем робіт за договором від 05.10.2022 № 170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень, не взявши до уваги наданий позивачем висновок експерта від 22.08.2023 № 22-08/23, покладений в основу рішення суду першої інстанції, з огляду на відсутність у вказаному висновку посилання на обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності.

4.12. Відповідно до частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.

Аналогічний висновок щодо такої обов`язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20.

4.13. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, наданий позивачем висновок експерта від 22.08.2023 № 22-08/23, складений та підписаний експертом Найдьоновим І. В., не містить інформації про обізнаність (попередження) експерта Найдьонова І. В. про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги окрему заяву Найдьонова І. В. датовану 22.08.2023 вих. № 22-08/23-1, за змістом якої експерт Найдьонов І. В. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, вказавши на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обізнаність експерта про кримінальну відповідальність має міститися саме у висновку експерта, а не в окремій заяві.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що перелік додатків до висновку експерта від 22.08.2023 № 22-08/23 не містить посилання на вказану заяву від 22.08.2023 вих. № 22-08/23-1.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту висновку експерта не вбачається, яким чином експерт встановив факт виконання робіт на підставі лише наданого позивачем кошторису та технічного паспорту приміщення, а сам висновок не містить розгорнутих відповідей на питання, фотоматеріалів та посилання на будь-які інші первинні документи.

4.14. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції у зв`язку із сумнівністю наданого позивачем висновку експерта від 22.08.2023 № 22-08/23 та у зв`язку із запереченням відповідачем факту виконання робіт за договором, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Від виконуючого обов`язки директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання судового експерта про погодження строків проведення експертизи, надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, відповідно до якого останній просить надати додаткові матеріали, необхідні для виконання експертизи, визначені експертом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що витребовувані судовим експертом документи повинні знаходитись у позивача як підрядної організації, яка виконувала ремонтні роботи, однак не були надані позивачем, у зв`язку з чим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено повідомлення про неможливість надання висновку.

При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивача на неможливість надання документів через обставини непереборної сили, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану на території України, вказавши на те, що такі обставини, а саме збройна агресія рф щодо України та введення воєнного стану, вже існували на момент укладення між сторонами спірного договору та виконання робіт, а відтак не можуть бути підставою для обґрунтування неможливості подання документів, а позивачем не обґрунтовано, яким чином введення воєнного стану завадило позивачу надати відповідні документи.

4.15. Відповідно до положень частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 4 статті 102 вказаного Кодексу передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Отже, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ураховуючи те, що експертиза апеляційним господарським судом призначалась для встановлення факту реального виконання робіт, та з огляду на її не проведення з вини позивача через ненадання необхідних документів, суд дійшов висновку, що факт виконання робіт за договором від 05.10.2022 № 170 позивачем не доведено.

4.16. ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми статті 853 Цивільного кодексу України та не застосування спеціальної норми, а саме статті 882 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду про те, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими; передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором; щодо законодавчо встановленого обов`язку замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт; стосовно того, що у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи тощо; щодо того, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Так, у постановах Верховного Суду, наведених скаржником у касаційній скарзі, норми матеріального права застосовувалися з урахуванням встановлених обставин у кожній конкретній справі та було зроблено відповідні висновки щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, у той час як у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що враховуючи непроведення призначеної судом експертиза, яка була призначена для встановлення факту реального виконання робіт та не виконана з вини позивача через ненадання необхідних документів, а наданий позивачем висновок експерта є недопустимим доказом відповідно до норм процесуального законодавства та висновків Верховного Суду, підстав для задоволення позовних вимог немає через їх недоведення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.17. Щодо доводів скаржника про застосування судом апеляційної інстанції застарілих висновків стосовно частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, зокрема від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, у той час як постановою Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 904/244/23 встановлено іншу практику застосування вказаної норми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже зазначалося вище, у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.

Аналогічний висновок щодо такої обов`язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20.

Отже, Верховний Суд сформулював сталий висновок про те, що відповідно до вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.

Водночас у справі № 904/244/23, на постанову Верховного Суду від 11.01.2024 в якій посилається скаржник, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що долучений до матеріалів справи висновок експертів за результатами проведення комплексного експертного трасологічного та інженерно-технічного дослідження містить попередження про те, що два експерта Козаренко М. І. та Назаров С. І. обізнані про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України під особистий підпис, проте будь-якої інформації про те, що висновок підготовлений для подання до суду, вказаний висновок не містить, що, відповідно, суперечить приписам частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим він визнаний судом першої інстанції таким, що не є належним та допустимим доказом у справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду постановою від 02.10.2023, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 11.01.204, рішення місцевого суду у справі скасовано та зазначено, зокрема, що у цьому випадку визнання господарським судом висновку експертів за результатами проведення комплексного експертного трасологічного та інженерно-технічного дослідження недопустимим доказом у широкому сенсі, тобто через відсутність у такому висновку посилання відповідно до положень частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України на те, що висновок, виготовлений на замовлення сторони, був підготовлений для подання до суду, на думку суду, є надмірним формалізмом.

Отже, у справі № 904/244/23 суд апеляційної інстанції, постанову якого залишено без змін постановою Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 904/244/23, на неврахування висновку в якій посилається заявник касаційної скарги, зазначив, що незазначення у висновку експерта інформації про те, що цей висновок підготовлений для подання до суду, є надмірним формалізмом, у той час як у справі, яка розглядається висновок експертизи, наданий позивачем, визнано недопустимим доказом, оскільки цей висновок експерта не містить інформації про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що прямо передбачено частиною 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

4.18. ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважаючи, що системна відмова суду у задоволенні належним чином мотивованих клопотань представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із розглядом інших справ, без реального з`ясування обставин, що їх обґрунтовують, фактично порушує принципи рівності, змагальності та справедливого судочинства.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов`язки учасників справи та передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "МВО "ОРІОН", встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами статті 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, призначено розгляд апеляційної скарги на 20.06.2024 на 11:00 год.

20.06.2024 до суду надійшла заява представника ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" від 19.06.2024 про перенесення судового засідання у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі № 916/1719/22 у Верховному Суді, призначеного на 20.06.2024 на 11:00 год.

Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 20.06.2024, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та згідно з ухвалою призначив судову будівельно-технічну експертизу та зупинив провадження у справі.

У подальшому, після поновлення провадження у справі, суд призначав розгляд справи у судових засіданнях 19.09.2024, 24.09.2024, в яких був присутній представник ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" Балан М. В.

Матеріали справи також свідчать, що 16.01.2025 представник ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" Балан М. В. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 29.01.2025 подав до суду додаткові пояснення у справі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" Балан М. В. повідомлявся про судові засідання в суді апеляційної інстанції, приймав участь у судових засіданнях, в яких мав змогу навести свої доводи та заперечення, подавав до суду письмові пояснення, а тому доводи скаржника про систематичну відмову суду у задоволенні клопотань представника ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" Балан М. В., що порушує принципи рівності, змагальності та справедливого судочинства, є необґрунтованими та зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Колегія суддів також вважає, що доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що судом апеляційної інстанції було призначено експертизу з порушенням процесу та норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження, не відповідають положенням процесуального законодавства та свідчать про незгоду скаржника із судовим рішенням.

4.19. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване у справі судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судових рішень, визначених заявником - залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі № 916/79/23, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ" залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі № 916/79/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак