Постанова від 21.05.2025 по справі 280/6037/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2025 року м.Дніпросправа № 280/6037/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 280/6037/24 (суддя Мінаєва К.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 27.06.2024 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; виділено у самостійне провадження позовні вимоги у частині, у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач) щодо не нарахування та невиплати належних ОСОБА_1 : посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, надбавок тощо в повному обсязі;

2) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці недоплачені суми грошового забезпечення в частині нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 26 повних років служби з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення за рішенням та висновками суду і раніше виплачених сум;

3) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) днів невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 рік та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 року;

4) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за період з 2011 року по 27.09.2021 рік та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

5) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178;

6) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100;

7) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426;

8) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати і виплатити недораховану та недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною 1 статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням індексації грошового забезпечення та грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення; 9) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати і виплатити щомісячну грошову компенсацію у розмірі утриманих сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, право на яке набула позивачка під час проходження служби у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб;

10) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;

11) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р.;

12) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період набуття права по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки;

13) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої вихідної грошової допомоги при звільненні, компенсацію за невикористані дні відпусток з 28.09.2021 року по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки;

14) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відпускні, премії") по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки;

15) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні;

16) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.

16.08.2024 до суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що звернення особи до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено строками. Як видно з наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о, позивача було повідомлено про суми нараховані та виплачені при звільненні. Разом з тим, з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду фактично через два роки і дев`ять місяців з моменту звільнення та повідомлення їй про належні суми при звільненні.

Ухвалою від 25.09.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав їй строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення (з урахуванням висновків, зазначених у мотивувальній частині ухвали) до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій щодо позовних вимог, за якими позивач просить:

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178 (пункт 5);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (пункт 6);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426 (пункт 7);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (пункт 10);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р. (пункт 11);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (пункт 15).

На виконання вказаної вище ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. У заяві позивач вказала, що пропуск строків звернення з питань, викладених в ухвалі суду від 25.09.2024, пояснює своєю необізнаністю і недоведеністю законодавчо-нормативних приписів з боку керівництва ДФС під час несення служби. Ознайомлення з нормативною базою слугувало приводом підготовки позову після звільнення зі служби. З боку позивача вживалися заходи по захисту своїх прав під час несення служби. Причину не звернення до суду за захистом свого права після підняття питання щодо її звільнення позивач пояснює мізерністю питання стосовно днів відпустки з огляду врахування судового збору і співставлення ціни і розміру судового збору. Зауважує, що момент дізнання і факту обізнаності щодо порушення прав з боку відповідача до позивача розпочався саме з відвідування пенсійного фонду, тобто саме з цього моменту позивач почала вчиняти дії і використовувати можливості дізнатися про порушення своїх прав. Саме з цього моменту позивач отримала реальну об`єктивну можливість і виявила належну зацікавленість та почала вчиняти активні дії, підтвердженням чого є звернення з позовом у справі № 280/7665/23. Просила суд визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду у частині вимог про:

- зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р.;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, на підставі п.8 ч.1 ст. 240, ч.3,4 ст.123 Кодексу КАС України.

Позивач не погодилася із ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення процесуальних норм, позивач просить оскаржену ухвалу скасувати та передати справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що поновлення строку є гарантією захисту її порушених прав.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що висновки суду є обгрунтованими, ухвала, яку оскаржує позивач, є законною, прийнята з дотриманням норм КАС України. Звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі не спростовує висновків суду.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору (частини позовних вимог, які вирішено судом) є ненарахування та невиплата грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, грошової компенсації вартості не отриманого продовольчого забезпечення, невиплата вихідної допомоги у належному розмірі, невиплата грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки, а також нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби.

Тобто, позовні вимоги пов`язані з проходженням позивачем публічної служби.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом, доказів більш пізнього ознайомлення позивача з наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №185-о Про звільнення ОСОБА_1 , ніж він датований, матеріали позовної заяви не містять і у позові про таке не зазначено, відтак, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена з означеним наказом саме 27.09.2021.

Законодавцем обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2024 у справі №990/135/22.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

У випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах.

Залишаючи позовну заяву у визначеній частині без руху, в ухвалі від 25.09.2024 суд з посиланням на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 11.02.2021 у справі №240/532/20, зазначив, що нарахування та виплату грошової компенсації не отримане речове майно та продовольчого забезпечення (пункти 5,7) за змістом стосуються дотримання відповідачем права позивача на соціальні гарантії, а відтак є відносинами щодо проходження публічної служби під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми, частини п`ятої статті 122 КАС України.

Суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, звернув увагу позивача, що вихідна допомога при звільненні зі служби (пункт 6) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці, у зв`язку з чим підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 122 КАС України.

Також стосовно позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, середнього заробітку з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (пункти 11, 15) суд зауважив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є за своєю правовою природою спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку, то до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, від 10.02.2022 у справі № 300/3142/20, від 08.09.2022 у справі № 320/2675/21, від 17.11.2022 у справі № 520/12661/19, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 та інших.

Крім того, щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (пункт 10) суд вказав, що позов у цій частині відноситься до спорів щодо соціальних гарантій військовослужбовців, а отже на цей спір поширюється шестимісячний строк звернення до суду.

Отже, з вимогами про нарахування та виплату грошової компенсації за не отримане речове майно та продовольчого забезпечення, про бездіяльність відповідача щодо не виплати вихідної допомоги при звільненні, про виплату середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, середнього заробітку з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні позивач мала можливість звернутися до суду протягом місячного строку (до 27.10.2021) після ознайомлення з наказом про звільнення, оскаржити у судовому порядку зазначені дії / бездіяльність відповідача, а з вимогами про виплату компенсації за належне для отримання жиле приміщення - протягом шести місяців (до 27.03.2022), проте до суду з відповідними позовними вимогами звернулася лише 04.06.2024 (засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду мотивована необізнаністю із законодавством, вчиненням нею активних дій при виявленні порушення її прав, неналежною поведінкою відповідача як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

В той же час, необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від її волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, а також не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення її прав та інтересів.

Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Суд вірно вказав, що позивач не була позбавлена можливості укласти договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог КАС України.

Про неотримання належних їй сум (грошової компенсації неотримане речове майно впродовж всієї служби, вартості не отриманого продовольчого забезпечення, виплати вихідної допомоги у належному розмірі, грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, грошової компенсації а невикористані дні чергової відпустки, нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби) позивач повинна була дізнатися після нарахування та виплати їй таких сум при звільненні відповідно до грошового атестату.

Не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду той факт, що ОСОБА_1 зацікавилась питанням отримання належних їй компенсацій при звільненні лише тоді, коли постало питання призначення їй пенсії (як зазначає позивач, з моменту відвідування пенсійного фонду). Це свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача та не може буди підставою для поновлення строку звернення до суду.

Стосовно покладення відповідальності з грошового утримання на суб`єкта владних повноважень, неналежна поведінка якого вплинула на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Разом з тим, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.

Колегія суддв погоджується з висновками суду першої інстанції, що за виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження дій та бездіяльності відповідача у встановлений законом строк.

Судом не встановлено підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з такими позовними вимогами. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, нею не зазначено і доказів цьому суду надано.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування законної ухвали суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 280/6037/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак