Рішення

від 07.12.2010 по справі 40/509

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/509

07.12.10

За позовом  Національної академії державного управління при Президентові України

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Грузинський дім”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про               стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 117 408,25 грн.

  Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача:        Хотієва Л.М. -  за довіреністю № 1/17-06-05 від 21.12.09;                                                           

від відповідача:    не з’явився;

від третьої особи:  Кошман А.С. -  за довіреністю № 82 від 30.08.10.

07.12.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грузинський дім” про стягнення  заборгованості в сумі 117 408,25 грн, з яких сума основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції – 116 356,98 грн, пеня – 1 051,27 грн.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач, порушуючи умови договору оренди № 2219 від 29.09.05, не сплатив на рахунок позивача орендну плату за період з січня 2009 по липень 2010 року, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на норми ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 199, 343 ГК України, ст.ст. 18,19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.10 порушено провадження у справі № 40/509, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.12.10, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

У судове засіданні 07.12.10 представники позивача та третьої особи з’явились,  вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.12.10 не забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що знаходиться в матеріалах справи, свідчить, що запис про відповідача значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходження – 01001 м. Київ, Шевченківський район, Володимирський узвіз, 4, літера “В”.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і  місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідач не надав відзиву на позов, тому згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом заслухані пояснення представників позивача та третьої особи, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

Згідно з укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Грузинський дім” (орендар) договором оренди № 2219 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2005 (далі - договір), третя особа передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 214,62 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова,36/1, що знаходиться на балансі  Національної академії державного управління при Президентові України (Балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.03.05 р. 612 017 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, з правом продажу товарів підакцизної групи.

Орендодавець згідно з п.7.1 Договору зобов’язався передати орендарю в оренду Майно згідно з Договором по акту приймання-передачі Майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Орендар зобов’язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2 Договору).

Орендодавець належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за Договором та 29.09.05 р. за Актом приймання-передавання передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що є предметом Договору оренди.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) – серпень 2005: 6 255,90 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2005 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень на індекс інфляції за вересень місяць 2005 року (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата  за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що перерахування  здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до Державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача .

12.08.2007 третя особа та відповідач уклали додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди № 2219 від 29.09.05, відповідно до якого змінено п.1.1 розділу 1 Договору, а абзац 1 п. 3.1 розділу і абзац 1 п. 3.2 розділу 3 викладено у іншій редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без  ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку – січень 2007:  9 029,34 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007.  

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір укладений строком на 11 місяців, що діє з 29 вересня 2005 року по 29 серпня 2006 року включно. В той же час Сторони домовились (п.10.5), що у разі відсутні заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були  передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

За твердженням позивача та третьої особи, договір був продовжений з підстав, визначених п.10.5 Договору та ч.2 ст.17 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” з 29.08.06 р. по 29.07.07 р., з 29.07.07 по 29.06.08 р. та з 29.06.08 р. по 29.05.09 р.

Листами від 29.01.09 № 1/15-04-85 та від 12.06.09 № 1/15-04-625 позивач повідомляв третю особу та відповідача про відсутність намірів продовжувати строк дії договору оренди, зважаючи на неналежне виконання його умов з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 2219 від 29.09.05 припинив свою дію з 29.05.09 у зв’язку з закінчення строку, на який його було укладено, про що відповідач неодноразово був попереджений листами від 03.06.09 № 30-04/9683, від 12.06.09 № 1/15-04-626, від 24.11.09 № 30-04/18143. Зазначеними листами відповідачу було повідомлено про неможливість продовження терміну дії договору оренди, зобов’язано звільнити приміщення та сплатити заборгованість за весь період фактичного користування майном.

Як свідчать матеріали справи, відповідач після закінчення строку дії договору оренди № 2219 від 29.09.05 орендовані приміщення не звільнив та продовжував ними користуватись, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами № 173 від 20.07.10, № 152 від 16.06.10, № 125 від 26.05.10, № 92 від 20.04.10, № 86 від 29.03.10, № 48 від 10.02.10, № 20 від 21.01.10, а також актами прийому-передачі послуг по оренді приміщення згідно договору № 2219 від 29.09.05, що підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками:

1.          за червень 2010 № 06/03 від 30.06.10 на суму 18012,32 грн.

2.          за травень 2010 №  05/03 від 31.05.10 на суму 18121,06 грн.

3.          за квітень 2010 № 05/04 від 30.04.10 на суму 18175,58 грн.

4.          за березень 2010 № 04/03 від 31.03.10 на суму 18013,46 грн.

5.          за лютий 2010 № 04/02 від 26.02.10 на суму 17665,58 грн.

6.          за січень 2010 № 04/01 від 31.01.10 на суму 17353,22 грн.

За твердженнями позивача, за період з січня 2009 року по травень 2009 року позивачем було нараховано відповідачеві орендної плати згідно договору оренди № 2219 від 29.09.05 та плати за фактичне користування приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди по дату акту про закриття приміщення (з 30.05.09 по 30.07.10) на загальну суму 214348,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на рахунок позивача було сплачено 9 7991,91 грн, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати та плати за фактичне користування приміщенням після закінчення строку дії договору складає 116 356,98 грн.

Позивач звертався до відповідача  листами №30-04/7842 від 03.06.09, № 30-04/2859 від 19.02.10, № 1/15-04-625 від 12.06.09, № 1/15-27-841 від 29.07.10 з вимогами сплатити заборгованість по орендних платежах у встановлений термін, проте ці вимоги залишились без належного реагування зі сторони відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір по справі виник з причини порушення відповідачем договірних зобов’язань, що передбачені пунктом 5.2, 5.14 Договору, та необхідності стягнення у зв’язку з цим штрафних санкцій, що передбачені Цивільним кодексом України.

Доданий до матеріалів справи акт закриття приміщення від 30.07.10 свідчить про припинення користування відповідачем орендованим майном за договором № 2219 від 29.09.05.

Відповідно до п.5.14 Договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), Орендар зобов’язаний сплатити оренду плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів та платежів за фактичне користування приміщеннями. Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 051,27 грн - пені.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства  (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.3.5 договору оренди № 2219 від 29.09.05 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 9.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 051,27 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грузинський дім” (01001, м. Київ, Володимирський узвіз, 4 літ. В, код ЄДРПОУ 33303166) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Національної академії державного управління при Президентові України (03057 м. Київ, вул. Е.Потьє, 20, код ЄДРПОУ 23696843) суму заборгованості у розмірі 117408 (сто сімнадцять тисяч чотириста вісім) грн 25 коп., витрати по сплаті  державного мита в сумі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн 08 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 10.12.2010р.