Повістка

від 06.06.2025 по справі 914/2654/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2025 р. Справа №914/2654/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" від 27 травня 2025 року

про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/2654/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест", с. Давидів, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД", м. Львів

про стягнення 115 926,80 грн

встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 січня 2025 року у справі №914/2654/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у справі №914/2654/24, винесеною в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 23 січня 2025 року у справі №914/2654/24 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що орієнтовні витрати на правничу допомогу відповідача становлять 10 000 грн, а також те, що розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу буде здійснено та подано до суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

27 травня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, поряд з цим, заявник просив поновити строк на подання заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивач долучив відповідні докази.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" про поновлення строку на подання заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк на подання заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/2654/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду від 27 травня 2025 року надіслана до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником суду.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" до суду не надходило.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, колегія суддів вирішила таку задоволити частково, з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Слід зазначити, що розгляд справи здійснювався апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Так, представництво інтересів відповідача в апеляційному суді здійснював адвокат Адвокатського бюро "Анни Крамар" Крамар Анна Олександрівна на підставі ордеру серія ВС №1353123 від 10 березня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в загальній сумі 10 000 грн відповідач надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 03 березня 2025 року; копію рахунку на оплату №1 від 23 травня 2025 року на суму 10 000 грн; копію платіжної інструкції №11964 від 27 травня 2025 року на суму 10 000 грн.; акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 23 травня 2025 року; копію додаткової угоди №1 від 23 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2025 року.

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги від 03 березня 2025 року, укладеного між відповідачем (клієнт) та АБ "Анни Крамар", Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу клієнту, що полягає у представництві інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" у Західному апеляційному господарському суді у справі №914/2654/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" на рішення Господарського суду Львівської області від 23 січня 2025 року.

АБ бере на себе зобов`язання в межах предмету договору: представляти права та інтереси клієнта в судах; надавати юридичні послуги щодо захисту (представництва) законних прав та інтересів клієнта; складанні проектів необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, заяв, тощо (п.1.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору за роботу, виконану АБ "Анни Крамар", клієнт сплачує гонорар згідно домовленості. Розмір гонорару буде визначено після ознайомлення з документами клієнта та оцінки виконавцем обсягу робіт, враховуючи підготовку процесуальних документів та участь адвоката у розгляді справи у Західному апеляційному господарському суді. Остаточна сума гонорару буде вказана у додатковій угоді до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що під час розгляду справи апеляційним судом адвокатом Крамар А.О. підготовлено та надіслано суду відзив на апеляційну скаргу на 5-ти аркушах

Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 від 23 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2025 року, вартість послуг надання правової допомоги клієнту, що полягає у представництві інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" у Західному апеляційному господарському суді у справі №914/2654/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" на рішення Господарського суду Львівської області від 23 січня 2025 року є фіксованою та включає в себе: ознайомлення з апеляційною скаргою, проведення аналізу норм та положень законодавства, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу. Загальна вартість послуг складає 10 000,00 грн.

Згідно п.2. оплата послуг АБ "Анни Крамар", в особі адвоката Крамар А.О. у розмірі 10 000,00 грн підлягає сплаті після виставлення рахунку за надані послуги.

В акті виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 23 травня 2025 року зазначено найменування юридичних послуг - ознайомлення з апеляційною скаргою, проведення аналізу норм та положень законодавства, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відтак, загальна вартість наданих послуг склала 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" до апеляційного суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на послуги професійної правничої допомоги, хоча останньому надсилалась заява про стягнення витрат, а також ухвала суду від 27 травня 2025 року про призначення заяви до розгляду.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Слід зазначити, що предметом спору у цій справі було стягнення з відповідача заборгованості в сумі 115 926,80 грн; справа розглядалася апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без проведення судового засідання.

Так, проаналізувавши подані представником відповідача докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи та незначний обсяг матеріалів у справі, а також враховуючи, що справа розглядалася в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 5 000 грн. - за складення відзиву на апеляційну скаргу на 5-ти аркушах, який відповідає позиції, викладеній відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З огляду на наведене, заява відповідача підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у справі №914/2654/24 рішення Господарського суду Львівської області від 23 січня 2025 року у справі №914/2654/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" - без задоволення, відтак, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" слід стягнути 5 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" від 27 травня 2025 року задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Інвест" (81151, Львівська область, Львівський район, с. Давидів, вул. Промислова, 50; ідентифікаційний код - 44804721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крамар ЛТД" (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 16, літ.Х-1; ідентифікаційний код - 44676394) 5 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

На виконання додаткової постанови видати наказ.

Матеріали справи №914/2654/24 повернути до Господарського суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.