Рішення

від 09.06.2025 по справі 826/11083/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року Справа №826/11083/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс"

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2018 року №0006331401, №0006341401 та №0006351401.

Позиції сторін

В обґрунтування позову товариство вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті без дослідження відомостей, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, складених по взаємовідносинам з ТОВ «ВФ АГРО ТЕРРА», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», ТОВ «ДЕРВІК КАПІТАЛ», ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД», ТОВ «ДАКСТЕРН ТРЕН».

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення з мотивів їх необґрунтованості.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки не доведено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ПРОМІМПЕКС ПЛЮС» з ТОВ «ВФ АГРО ТЕРРА», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», ТОВ «ДЕРВІК КАПІТАЛ», ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД», ТОВ «ДАКСТЕРН ТРЕН», в результаті чого ТОВ «ПРОМІМПЕКС ПЛЮС» неправомірно та безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 136 708,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 7 523,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 155 127,00 грн.

Отже, відповідач вказує на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні.

Процесуальні дії у справі

30.11.2018 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11083/18 адміністративний позов ТОВ «Промімпекс Плюс» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року №0006331401, №0006331401 та №0006341401.

21.02.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11083/18 залишено без змін.

24.11.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/11083/18 (адміністративне провадження № К/9901/7034/19) касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду у м. Києві від 30.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 скасовано та направлено справу №826/11083/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

12.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.04.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

25.04.2023 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі визначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 15 травня 2023 року о 13:00 год.

15.05.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді.

Наступне судове засідання призначено на 12.06.2023 року о 13:00 год, про що сторони повідомлені належним чином.

12.06.2023 у судовому засіданні за участі представника позивача Фоменка М.С. та представник відповідача Лущий В.С. судом вирішено питання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, та задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви для надання можливості останньому підготувати додаткові пояснення по справі.

Наступною датою судового засідання визначено на 17.07.2023 о 13:15 год.

04.07.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, письмові докази.

17.07.2023 до суду прибули сторони по справі: представника позивача Фоменко М.С. та представник відповідача Лущий В.С. Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання часу останньому отримати вироки судів.

Наступне судове засідання призначено на 15.08.2023 року о 10:30 год про що сторони повідомлені належним чином.

15.08.2023 до суду надійшов відзив від відповідача із додатковими доказами.

15.08.2023 до суду прибули представники сторін: представника позивача Фоменко М.С. та представник відповідача Лущий В.С., представник Головного управління ДПС у м. Києві у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та заявив клопотання з проханням оголосити перерву у зв`язку з тим, що станом на дату проведення судового засідання ним не отримано вироки судів.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача, та визначив наступну дату підготовчого судового засідання на 21.09.2023 о 09:30 год.

21.09.2023 представник позивача подав до суду клопотання з прохання витребувати ухвалою суду належним чином завірені копії вироків судів. Розгляд даного клопотання просить здійснювати у порядку письмового провадження.

Від представника відповідача подано заяву, в якій останній не заперечує проти клопотання позивача, просить розглянути останнє в порядку письмового провадження.

Отримавши клопотання від представника позивача, враховуючи обставини по справі суд ухвалою від 21.09.2023 задовольнив клопотання, та витребував копії вироків судів.

Наступною датою судового засідання визначено на 31.10.2023 о 13:15 год. про що сторони у справі повідомлені належним чином.

31.10.2023 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю вироків судів які витребовувалися ухвалою суду від 21.09.2023.

Задовольнивши клопотання представника відповідача суд визначив наступну дату підготовчого судового засідання на 11.12.2023 об 11:30 год.

11.12.2023 розгляд справи відкладено у зв`язку з відсутністю вироків судів, та призначено наступне судове засідання на 05.02.2024 о 13:15 год.

11.12.2023 на адресу суду від Печерського районного суду м. Києва надійшла копія вироку.

05.02.2024 в судове засідання прибули представника позивача Русавський Р.С. та представник відповідача Лущий В.С. У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з неповним виконанням вимог ухвали про витребування доказів.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 13.03.2024 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

13.03.2024 справу знято з розгляду у зв`язку перебуванням судді у відпустці.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 17.04.2024 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

17.04.2024 до суду прибули представники сторін. Представник позивача подав письмову заяву із проханням повторно витребувати докази до справи від Дніпровського районного суду м. Києва та Київської міської прокуратури, розглянути заяву у письмовому провадженні.

Представник відповідача подав письмову заяву, в якій вказує про згоду щодо повторного витребування доказів від Дніпровського районного суду м. Києва та Київської міської прокуратури, розгляду заяви представника позивача у письмовому провадженні.

Отримавши заяви від представників сторін, враховуючи обставини по справі суд ухвалою від 23.04.2024 повторно витребував копії вироків судів, та продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 826/11083/18 до 04 червня 2024 року.

04.06.2024 у судовому засіданні за участю представника позивача Русавський Р.С. та представник відповідача Лущий В.С. оголошено перерву у зв`язку з тим, що станом на дату проведення судового засідання судом не отримано вироки судів.

Судове засідання призначено на 04.07.2024 об 11:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

10.06.2024 на адресу суд від Київської міської прокуратури надійшла належним чином завірена копія обвинувального вироку.

04.07.2024 до суду прибули представник позивача Русавський Р.С. та представник відповідача Лущий В.С. До суду не надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою від 10.07.2024 у письмовому провадженні суд повторно витребував від Дніпровського районного суду м. Києва належним чином завірену копію обвинувального вироку.

Судове засідання призначено на 31.07.2024 о 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

10.07.2024 судом отримано належним чином завірену копію обвинувального вироку від Дніпровського районного суду м. Києва.

31.07.2024 до суду прибули представники по справі представника позивача Русавський Р.С. та представник відповідача Лущий В.С., подали заяви із проханням закрити підготовче провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30 вересня 2024 року о 09:30 год.

Судове засідання, призначене на 30.09.2024 о 09:30 год. знято з розгляду у зв`язку з несправністю системи ВКЗ, наступне судове засідання призначено 23.10.2024 о 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

23.10.2024 в судове засідання прибув представник позивача Русавський Р.С. Представник відповідача не прибув.

Суд, порадившись на місці ухвалив у зв`язку із відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, розгляд справи відкласти на іншу дату та час.

Наступне судове засідання призначено на 11:30 год. 18.11.2024, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

18.11.2024 в судове засідання прибули представник позивача Русавський Р.С. та представник відповідача Лущий В.С.

Представник позивача Русавський Р.С. позовні вимоги підтримав, позов просив суд задовольнити.

Представник відповідача Лущий В.С. проти позову заперечувала, просила суд відмовити.

За відсутності заперечень представників сторін, судом на місці ухвалено завершити судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

У період з 29 березня 2018 року по 19 квітня 2018 року (термін проведення перевірки продовжувався з 13 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12 березня 2018 року №6476) посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Плюс» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 26 квітня 2018 року №285/26-15-14-01-05/35976310 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «Промімпекс Плюс»:

- пп.14.1.36, пп.14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, П(с)БО 15 «Доходи», П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 із змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 136708,00 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік - 136708,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2016 року у розмірі 7523,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 155127,00 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2015 року - 3229,00 грн., квітень 2016 року - 33695,00 грн., травень 2016 року - 25013,00 грн., червень 2016 року - 5417,00 грн., липень 2016 року - 29334,00 грн., серпень 2016 року - 46956,00 грн., листопад 2016 року - 11483,00 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 14 травня 2018 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0006331401, яким позивачу пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, П(с)БО 15 «Доходи», П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 із змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170085,00 грн., у тому числі за основним платежем - 136708,00 грн. та за штрафними санкціями - 34177,00 грн.;

- №0006341401, яким позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 193909,00 грн., у тому числі за основним платежем - 155127,00 грн. та за штрафними санкціями - 38782,00 грн.;

- №0006351401, яким позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2016 року на 7523,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 02 липня 2018 року №22122/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року №0006331401, №0006331401 та №0006341401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 9 Закону №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила цієї норми Закону №996-ХІV кореспондуються зі змістом пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення).

Варто зауважити, що з введенням в дію 03.01.2017 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 №1724-VІІІ первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон №996-ХІV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №996-ХІV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України і статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні відносини у зв`язку з придбанням або реалізацією товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Дервік Капітал» (постачальник) укладено договір поставки №184 від 18 квітня 2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця металопродукцію та запчастини на витратні матеріали до дорожнього будівельної та кар`єрної техніки (надалі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному договору, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору та/або у видаткових накладних постачальника. Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним у специфікаціях та/або у видаткових накладних постачальника, або факт оплати покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури, означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, номенклатурою товару, вказаному у відповідному рахунку-фактурі та або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, які постачальник постачає/поставив. Згідно п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. Постачальник може здійснювати поставку товару власним або найманим транспортом, якщо таке погоджено сторонами. В такому випадку вартість доставки включається до вартості товару.

На підтвердження поставки товарів, визначених умовами договору від 18 квітня 2015 року №184 ТОВ «Дервік Капітал» виписувало позивачу видаткові накладні на поставку товарів, копії яких містяться у 1 томі матеріалів справи.

Придбаний у ТОВ «Дервік Капітал» товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ «Дервік Капітал» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні у 1 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄРПН.

Розрахунки з ТОВ «Дервік Капітал» здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки. Облік розрахунків з ТОВ «Дервік Капітал» відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Апекстрейд ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки №305 від 30 травня 2016 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця металопродукцію та запчастини та витратні матеріали до дорожнього будівельної та кар`єрної техніки (надалі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному договору, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору та/або у видаткових накладних постачальника. Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним у специфікаціях та/або у видаткових накладних постачальника, або факт оплати покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури, означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, номенклатурою товару, вказаному у відповідному рахунку-фактурі та або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, які постачальник постачає/поставив. Згідно п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. Постачальник може здійснювати поставку товару власним або найманим транспортом, якщо таке погоджено сторонами. В такому випадку вартість доставки включається до вартості товару.

На підтвердження поставки товарів, визначених умовами договору, ТОВ «Апекстрейд ЛТД» виписувало позивачу видаткові накладні на поставку товарів, копії яких містяться у 1 томі матеріалів справи.

Придбаний у ТОВ «Апекстрейд ЛТД» товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ «Апекстрейд ЛТД» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні у 1 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄРПН.

Розрахунки з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки. Облік розрахунків з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дакстер Трен» укладено договір поставки №235 від 23 травня 2016 року з умовами, аналогічними договорам поставки, укладеним з контрагентами ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал».

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних за договором №235 від 23 травня 2016 року позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, що містяться у 2 томі матеріалів справи. Придбаний у ТОВ «Дакстер Трен» товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ «Дакстер Трен» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні у 1 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄРПН.

Розрахунки з ТОВ «Дакстер Трен» здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки. Облік розрахунків з ТОВ «Дакстер Трен» відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Між позивачем (покупець), та ТОВ «ВФ Агро Терра» (постачальник) укладено договір поставки від 26 вересня 2016 року №269 з умовами, аналогічними договорам поставки, укладеним з контрагентами ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал».

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних за договором №269 від 26 вересня 2016 року позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, що містяться у 2 томі матеріалів справи. Придбаний у ТОВ «Агро Терра» товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ «ВФ Агро Терра» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні у 2 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄРПН.

Розрахунки з ТОВ «ВФ Агро Терра» здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки. Облік розрахунків з ТОВ «ВФ Агро Терра» відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ «Трейдер Вікторі» здійснювалися на підставі рахунку-фактури від 18 листопада 2016 року (том 1), згідно якого позивачем придбано товар (швелер, кутник, круг, арматура, банджо, болт, гайка, захист спіральний пластик, комплект ду, мамометр, рукав, РВД, метало гумове кільце, хомути).

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних згідно вказаного рахунку-фактури позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної, що міститься у 2 томі матеріалів справи. Придбаний у ТОВ «Трейдер Вікторі» товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ «Трейдер Вікторі» виписано на адресу позивача податкову накладну, копія якої наявна у 2 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчить витяг з ЄРПН.

Розрахунок з ТОВ «Трейдер Вікторі» здійснено у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку та копію платіжного доручення №4271 від 08 грудня 2016 року.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «БК «Альтор» (у подальшому перейменоване у ТОВ «Житлобудмонтаж») (виконавець) укладено договір №2602 про надання послуг від 26 лютого 2016 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з різки металопрокату замовника та доведенню його до багажних розмірів замовником. Роботи виконуються технічними засобами як виконавця, так і замовника. Розміри, яким повинен відповідати металопрокат після різки, вказується замовником безпосередньо перед початком робіт з кожної партії. Вартість виконаних робіт відображається в актах виконаних робіт, які підписуються сторонами.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи копію акту №00201 про надання послуг, з якого вбачається, що позивачу ТОВ «БК «Альтор» надано послуги з нарізки металопрокату.

ТОВ «БК «Альтор» (у подальшому перейменоване у ТОВ «Житлобудмонтаж») виписано на адресу позивача податкову накладну, копія якої наявна у 2 томі матеріалів справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчить витяг з ЄРПН.

Розрахунки з ТОВ «БК «Альтор» (у подальшому перейменоване у ТОВ «Житлобудмонтаж») здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку.

Враховуючи вищевикладене, суд з`ясовує обставини, встановлені у вироках Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к за обвинуваченням засновника ТОВ «Апекстрейд ЛТД» у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 КК України та Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 за обвинуваченням директора ТОВ «Дакстер Трен» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 КК України, за результатами розгляду яких встановив наступне.

Зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к вбачається, що 01 серпня 2016 року, ОСОБА_1 , зустрівся з невстановленою особою, біля станції метро «Дружби Народів» в м. Києві, де підписав протокол №01/08 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ЛТД» від 01.08.2016, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Апекстрейд ЛТД» від 01.08.2016 та протокол №11/10 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ЛТД» від 11.10.2016, в які були внесені завідомо неправдиві відомості, а саме:

- в пункті 1.2 «По першому питанню порядку денного» протоколу №01/08 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ЛТД» зазначено, призначити на посаду директора ОСОБА_1 , з 02 серпня 2016, однак фактично права та обов`язки директора товариства не використовував та не мав наміру їх виконувати;

- в пункті «По третьому питанню порядку денного» протоколу №01/08 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ГД» зазначено, прийняти ОСОБА_1 , до складу учасників товариства з належною йому часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 100 (сто) % статутного капіталу товариства загальною вартістю 1 000 (одна тисяча) грн, однак фактично ОСОБА_1 , частку у статутному капіталі не придбавав та внески до статутного капіталу товариства ним не вносились;

- в пункті «По четвертому питанню порядку денного» протоколу №01/08 загальних зборів учасників ТОВ «Алекстрейд ЛТД» зазначено, що ОСОБА_1 , має частку в статутному капіталі товариства у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн., що становить 100 (сто) %, склад вкладу: грошові кошти (гривні), однак вказані кошти фактично у власності ОСОБА_1 , не перебували, і відповідно, до статутного капіталу товариства ним не вносились;

- в пункті 3.2.1. договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Анекстрейд ЛТД» від 01.08.2016 зазначено, що покупець ( ОСОБА_1 ) оплачує продавцю вартість частки у статутному капіталі ТОВ «Апекстрейд ЛТД» згідно з п. 2.1. та п.2.2. даного договору та приймає вказану частку у власність, однак вказані кошти фактично у власності ОСОБА_1 , не перебували, і відповідно, до статутного капіталу товариства ним не вносились;

- в пункті «По першому питанню порядку денного» протоколу №11/10 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ЛТД» зазначено, що ОСОБА_1 , здійснив додатковий внесок до статутного капіталу ТОВ «Апекстрейд ЛТД» у розмірі 99 000 (дев?яносто дев?ять тисяч) грн., однак фактично ОСОБА_1 , не здійснював внесків до статутного капіталу товариства;

- в пункті «По другому питанню порядку денного» протоколу №11/10 загальних зборів учасників ТОВ «Апекстрейд ЛТД» зазначено, що ОСОБА_1 , має частку в статутному капіталі товариства у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., що становить 100 (сто) %, склад вкладу: грошові кошти (гривні), однак вказані кошти фактично у власності ОСОБА_1 , не перебували, і відповідно, до статутного капіталу товариства ним не вносились.

Установчі документи ТОВ «Апекстрейд ЛТД» підписані ОСОБА_1 , як нібито засновником зазначеного підприємства, і передані ним з метою використання іншим особам, були надані невстановленою слідством особою 02 серпня 2016 року до реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області для перереєстрації товариства.

Крім того, у зазначеному вироку вказано, що 10 травня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Большаковим Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, за участю захисника укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_1 має понести за вчинення злочинів з урахуванням положень ст. 70 КК України, а саме у виді 1 року обмеження волі з застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Враховуючи вищевикладене, Печерський районний суд у м. Києві вироком від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к затвердив угоду від 10.05.2017 між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ет. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначення йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч.1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 в період іспитового строку 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Крім того зі змісту вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 вбачається, що 04.05.2016, за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою ОСОБА_3 зустрівся біля метро «Дарниця» міста Києва, а саме: біля закладу швидкого харчування «McDonald's» (МакДональдз), за адресою Броварський проспект, буд. 27, м. Києва, де в присутності невстановленої слідством особи підписав надані останнім Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_4 придбав 50% частки у статутному капіталі та увійшов до складу учасників Товариства, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_4 придбав 50% частки у статутному капіталі та увійшов до складу учасників Товариства, Протокол Мо2 Загальних зборів учасників ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_3 набув 100% належної частки у статутному капіталі Товариства, прийнятий до складу Учасників Товариства та призначений на посаду директора ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (код за ЄДРПОУ 40076727).

10.05.2016 на підставі підписаних ОСОБА_3 документів, ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (код за ЄДРПОУ 40076727) перереєстровано в реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київській області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 884 107 0005 002999.

Також, у зазначеному вироку вказано, що 18 січня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури М4 ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Сторони узгодили покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 1 рік.

Враховуючи вищевикладене, Дніпровський районний суд у м. Києві вироком від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 18 січня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Лубіним О.О. та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 32017100040000004.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов?язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи і періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання.

Суд зауважує, що вищевказані вироки Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к та Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 не містять оцінки та аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Апекстрейд ЛТД», ТОВ «Дакстер Трен» з посиланням на первинні документи, складеними за результатами здійснення вказаних господарських операцій; в межах розгляду вказаних кримінальних справ судами не досліджувалось питання реальності виконання ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дакстер Трен» своїх господарських зобов`язань у межах взаємовідносин з позивачем та зазначеними судами не з`ясовувалось питання нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дакстер Трен».

В свою чергу, судом встановлено, що ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» та ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» станом на 03.07.2023р. належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мають код ЄДРПОУ (актуальний стан - «зареєстровано»), мають належну процесуальну дієздатність, що підтверджується електронними витягами з ЄДРПОУ від 03.07.2023 за кодом 399840057565 та від 03.07.2023 за кодом 172238931228.

Відповідно, судом встановлено, що контролюючим органом не доведено належними доказами, що платник податків, приймаючи від ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» та ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Контролюючим органом також не надано до суду докази того, що розумними заходами позивач як добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд також вказує, що, відповідно до ч.1-2 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Підпунктом 20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов??язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Як встановлено судом, що Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН», ТОВ «Промімпекс плюс» про визнання недійсним договору поставки № 235 від 23.05.2016, укладеного між ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» та ТОВ «Промімпекс плюс», за наслідками виконання якого було складено податкові накладні від 27.05.2016 №65 та від 25.05.2016 № 35.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2018р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р. у справі №826/14390/17 у задоволенні позовних вимог ГУ ДФС у Київській області відмовлено повністю.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі №826/14390/17 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Київській області про скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2018р. та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р. відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій на підставі договору поставки від 23.05.2016 № 235, укладеного між ТОВ «Промімпекс плюс» та ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» підтвердженого судовим рішенням, що набрало законної сили.

Крім того, суд вказує, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19.

Крім того, у зазначеній постанові Великою Палатою Верховного Суду вказано наступне.

Великою Палатою Верховного Суду відхилено твердження відповідача, викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові про те, що частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим такий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Разом з тим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що придбані у контрагентів позивача ТОВ «ВФ Агро Терра», ТОВ «Трейдер Вікторі», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Апекстрейд ЛТД», ТОВ «Дакстерн Трен» товари згідно укладених договорів в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації контрагентам-покупцям, що підтверджується наявними в 2 томі матеріалів справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних.

При цьому, на підтвердження реальної можливості здійснення господарських операцій, які полягають в оптовій торгівлі придбаною у контрагентів металопродукцією позивачем долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку 10: Місця зберігання, необоротні активи за 2015-2017 роки, з яких вбачається наявність у позивача основних засобів та виробничих активів.

Для зберігання придбаної металопродукції з метою здійснення господарської діяльності позивач орендує складське приміщення відповідно до договору оренди від 01 січня 2013 року №7/01/2013, укладеного з ПАТ «Управління спеціальних машин», договору суборенди від 01 серпня 2016 року №01/08/06/1, укладеного з ТОВ «Пром-Рент». Крім того, ТОВ «Промімпекс Плюс» орендує офісні приміщення на підставі договорів про співробітництво від 12 березня 2015 року №04/09/МС/15-Ю, від 12 березня 2016 року №05/09/МС/17, укладених з ТОВ «Юридичне бюро «Стайлінг», договору оренди від 01 січня 2012 року №5/1/12, укладеного з ТОВ «Суфор», договору оренди від 01 червня 2017 року №406/17, укладеного з ПАТ «Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2». Вказані приміщення передані позивачу на підставі відповідних актів прийому-передачі, копії яких наявні в 2 томі матеріалів справи.

Крім того, відповідність придбаного у ТОВ «ВФ Агро Терра», ТОВ «Трейдер Вікторі», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Апекстрейд ЛТД», ТОВ «Дакстерн Трен» товару діючим ДСТУ та ТУ підтверджується наявними у 2 томі матеріалів справи копіями сертифікатів якості, документів про якість та сертифікатів прийомки.

Таким чином, у ТОВ «Промімпекс Плюс» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «ВФ Агро Терра», ТОВ «Трейдер Вікторі», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Апекстрейд ЛТД», ТОВ «Дакстерн Трен», ТОВ «Житлобудмонтаж».

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов`язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Судом не приймаються до уваги також посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Апекстрейд ЛТД», ТОВ «ВФ Агро Терра», ТОВ «Трейдер Вікторі», ТОВ «Дервік Капітал», ТОВ «Дакстерн Трен» щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності відповідних товариств, оскільки дані протоколи допитів не є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. ст. 73, 74 КАС України.

При цьому, доказів, які б свідчили про непричетність зазначених вище контрагентів до здійснення господарських операцій за перевіряємий період, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт наявності в ІС «Податковий блок» карток суб`єктів фіктивного підприємництва не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вищевказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, основний висновок якого викладено у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03, відповідно до якого вказано, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, в порушення положень Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентами.

Жодних недоліків стосовно первинних документів, відповідачем не встановлено, що в свою чергу не спростовує реальність господарських операцій, що були предметом перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з контрагентами, які були предметом перевірки, оскільки надано докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з якими було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006351401 та № 0006341401, що вказує на наявність правових підстав для їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 5 584,76 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006351401 та № 0006341401.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" (вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 35976310) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 584,76 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 76 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.