Постанова

від 24.11.2010 по справі 16/380

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.11.2010                                                                                           № 16/380

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю,  

від відповідача : представник не з’явився,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2010

 у справі № 16/380 ( .....)

 за позовом                               Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2

 до                                                   Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора „Центральна” Шевченківської районної у м.Києві ради

 про                                                   стягнення 6490 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6490 грн. збитків, завданих пошкодженням козирка під час очищення від снігу та льоду даху та зобов’язання відповідача встановити захисну (кровельну) сітку на вхідними дверима „Ювелірного бутіка „Prіncіpessa” в буд.. №4 по вул. Прорізній в м.Києві.    

      Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є балансоутримувачем будинку № 4 по вул.Прорізній в м.Києві, а тому відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених  наказом Державного комітету України з питань житлово – комунального господарства від 17.05.2005р. № 76,  є відповідальним за ремонт та утримання  в справному стані  таких елементів  жилого будинку як захисні (кровельні) сітки. В результаті невиконання відповідачем  обов’язку по утриманню кровельних (захисних) сіток у справному стані та скидання його працівниками снігу, льоду з даху будинку № 4 по вул. Прорізній в м. Києві на поламану сітку, а 18.02.2010 р. на взагалі нічим не захищений козирок, відбулось пошкодження козирка, розміщеного над вхідними дверима “Ювелірного бутіка “Рrіnсіреssа”.

      Відповідач проти позову заперечував частково, просив відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення збитків, в решті вимог позов визнавав. Свої заперечення виклав у відзиві на позов, який залучений до матеріалів справи.

      Рішенням Господарського суду м. Києва  від 07.10.2010р. у справі №16/380 позов задоволено частково. Зобов’язано Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора “Центральна” Шевченківської районної у м.Києві ради” встановити захисну (кровельну) сітку над вхідними дверима “Ювелірного бутіка “Рrіnсіреssа” в будинку №4 по вул. Прорізна в м. Києві.

     Стягнуто з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Центральна” Шевченківської районної у м.Києві ради” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

      В частині стягнення збитків в сумі 6490 грн. відмовлено.  

     Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків.  

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом приймаючи оскаржуване рішення, дійшов до необґрунтованого висновку, що подані докази не є належними та підтверджуючими нанесення збитків позивачу.

    Апелянт стверджу, що відповідачем жодних дій щодо дотримання застережних заходів при скиданні снігу з будинку здійснено не було, що підтверджується актами №01/2010 від 11.01.2010р., №02/2010 від 18.02.2010р., постановами Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 18.01.2010р. та від 24.02.2010р..

    Також, апелянт стверджує, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не було взято до уваги акти оцінки завданих збитків.    

  Відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.

     Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач наданим їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з’явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

     Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково   задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

   З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі договору № 1 від 05.06.2007 р., укладеного з ТОВ Фірма “Хрещатий яр”, є орендарем нежитлового приміщення другого поверху площею 85,60 м2 за адресою: м. Київ, вул.. Прорізна, буд.. 4.

  11.01.2010р. позивачем, за участю фізичних осіб, було складено акт № 01/2010 про пошкодження козирка, розміщеного  над вхідними дверима Ювелірного бутіка “Рrіnсіреssа” за адресою м. Київ, вул. Прорізна, буд. № 4, двома працівниками відповідача, які проводили очищення даху будинку від снігу та льоду (а.с.9).

  В зв’язку з чим, 22.01.2010р. позивачем разом з ПП “Квірта” складено акт оцінки  № 22-01/10К  про пошкодження козирка, згідно якого вартість ремонту козирка складає 6940 грн. (а.с.10).

   Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

    Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

    З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача реальних збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

       Таким чином, для відшкодування збитків необхідно встановити і довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди.

Проте, апелянтом відповідно до вимог ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на ремонт козирка.   

Позивачем в якості доказу протиправності поведінки працівників відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, долучено до матеріалів справи заява про заподіяння шкоди на імя відповідача,  акт № 01/2010 від 11.01.2010р. , акт оцінки № 22-01/10К від 22.01.2010р.  та акт № 02/2010 від 18.02.2010 р., які не є належними доказами  понесення  збитків, порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів позивача в розумінні ст.34 ГПК України.

Також, надані позивачем постанови про відмову в  порушення кримінальної справи від 16.01.2010р. та від  24.02.2010 р.  не підтверджують наявності вини працівників  відповідача в заподіянні шкоди.

Інших доказів на  підтвердження фактів  вчинення працівниками відповідача проотиправних дій і, відповідно, понесення у зв’язку із цим збитків з боку позивача, колегії суддів не надано.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині є обґрунтованим.

       Стосовно твердження позивача, що КП “ЖЕК”Центральна” є балансоутримувачем будинку № 4 по вул. Прорізній в м. Києві і несе відповідальність згідно з Наказом Держжитлокомунгосп України від 17.05.05 №76 “Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій” є безпідставним. Відповідачем  надано суду договір №114/10 від 01.09.2009 на утримання житлових будинків, споруд, об'єктів благоустрою і прибудинкових територій, укладений між КП “Керуюча дирекція” Шевченківської районної у м. Києві ради та КП “ЖЕК”Центральна” Шевченківської районної у м. Києві ради, згідно якого балансоутримувач (КП “Керуюча дирекція”) передала виконавцю (КП “ЖЕК”Центральна”) на утримання житлові будинки, споруди, об'єкти благоустрою і прибудинкову територію для забезпечення надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень.

З відзиву відповідача, який було подано суду першої інстанції при розгляді даної справи вбачається, що працівниками ЖЕКа дійсно демонтовано захисні сітки, що встановлені на будинку №4 по вул. Прорізній з причин їхнього аварійного стану. Після приведення даних сіток до належного стану КП “ЖЕК”Центральна” зобов'язується встановити їх на попереднє місце.

Враховуючи викладене, приймаючи до доводи викладенні у відзиві відповідача, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в  частині зобов'язати КП “Житлово-експлуатаційна контора “Центральна” Шевченківської районної у м.Києві ради” встановити захисну (кровельну) сітку над вхідними дверима “Ювелірного бутіка “Рrіnсіреssа” в будинку №4 по вул. Прорізна в м. Києві підлягають задоволенню.

       Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.       

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва  від 07.10.2010 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 07.10.2010 року у справі №16/380 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №16/380 повернути до Господарського суду  м.Києва.

          Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 27.11.10 (відправлено)