Одеський апеляційний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяНомер провадження: 22-ц/813/1008/25
Справа № 2-2823/11
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьової О.О.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича, -
В С Т А Н О В И В:
10 січня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А..
В обґрунтування скарги зазначено, що 16 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. за заявою стягувача ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа від 07 вересня 2011 року №2-2823/11, виданого Київським районним судом м. Одеса, який вступив в закону силу 21 травня 2014 року, було відкрито виконавче провадження ВП №67540350 про стягнення з нього грошової суми у розмірі 2 639 749,50 грн.
17 листопада 2021 року постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно скаржника та зазначено, що в ході проведення виконавчих дій описано й арештовано майно, належне боржнику, а саме: садові будинки АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110300000:02:025:0032, 5110300000:02:025:0050, 5110300000:02:025:0134, 5110300000:02:025:0066, за адресою: АДРЕСА_4 , 79, 78, АДРЕСА_5 .
25 листопада 2021 року постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення ринкової вартості арештованого майна було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада».
30 листопада 2021 року ТОВ «ІКБ «Тріада» було складений звіт про незалежну оцінку майна. 08 грудня 2021 року на веб-сайті ДП «Сетам» опубліковані інформація про призначення електронного аукціону на 10 січня 2022 року.
Вказував, що приватний виконавець у порушення вимог статей 3 - 5 Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження, не перевіривши відповідність виконавчого листа вимогам законодавства, і не повернув його без виконання, а тому усі інші постанови підлягають скасуванню.
Також скаржник посилався на відсутність постанови про заміну стягувача, на відсутність усіх виконавчих дій у відповідному реєстрі АСВП, на неправомірне накладення арешту на все нерухоме майно боржника без його ідентифікації, на безпідставну передачу майна на збереження іншій особі і на невироблення процесуальних документів за допомогою АСВП.
Враховуючи наведене ОСОБА_2 просив суд: - визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року та інші рішення, вчинені приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. у виконавчому провадженні №67540350 неправомірними; - скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди від 16 листопада 2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року, про арешт майна боржника від 17 листопада 2021 року, про опис та арешт майна боржника від 24 листопада 2021 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 25 листопада 2021 року, про залучення зберігача від 25 листопада 2021 року, звіт про незалежну оцінку майна від 30 листопада 2021 року та винести постанову про повернення виконавчого документу; - зупинити та заборонити реалізацію арештованого майна ОСОБА_2 ; скасувати шість постанов від 19 січня 2022 року про виправлення помилок у процесуальних документах.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не надав повну, всебічну та об`єктивну оцінку доказам у справі, неповно з`ясував обставини, визнав встановленими обставини, які не були доведені, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи, викладених в ухвалі суду. Апелянт наголошує про не вироблення виконавцем за допомогою АСВП процесуальних документів та невнесення їх та вхідної, вихідної кореспонденції та інших документів до АСВП; зазначення виконавцем в АСВП та в документах виконавчого провадження даних, що не відповідають реквізитам виконавчого листа, а саме даті його видачі; у виконавчому листі невірно зазначені реквізити стягувача; ОСОБА_1 не набула статусу стягувача за виконавчим листом №2-2823/11; за заявою неналежного стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення, виконавцем незаконно відкрито виконавче провадження ВП №67540350, а тому виконавчий лист №2-2823/11 від 30.07.2014 повинен бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. не з`явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень в їх електронні кабінети Електронного суду (т. 3 а.с. 200, 202).
Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача та представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьової О.О.. яка заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,що передбаченостаттею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року (РішенняECHRу справі«Хорнсбі протиГреції» («Hornsbyv.Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадженняздійснюється здотриманням такихзасад: 1)верховенства права; 2)обов`язковості виконаннярішень; 3)законності; 4)диспозитивності; 5)справедливості,неупередженості таоб`єктивності; 6)гласності тавідкритості виконавчогопровадження; 7)розумності строківвиконавчого провадження; 8)співмірності заходівпримусового виконаннярішень таобсягу вимогза рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Згідно статті 447 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення до суду із скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CM-SME502/003/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 312 500 доларів США, а позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у цьому договорі. Цільове використання кредиту для придбання нерухомого майна. Кредит надається терміном до 18 травня 2017 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2011 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ТОВ «Трісмегіст» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» загальну суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року в розмірі 2 639 749,50 грн, що згідно курсу НБУ складає 331 985,59 доларів США.
30 липня 2014 року Київським районним судом м. Одеси було видано відповідний виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором.
Вказаний виконавчий лист неодноразово було пред`явлено до примусового виконання.
31 січня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Стандард Фінанс Групп» було укладено договір факторингу №б/н, відповідно до якого, клієнт (первісний кредитор) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає, а фактор (новий кредитор) ТОВ «Стандард Фінанс Групп» приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договором, в розмірі заборгованості по кредитному договору, в тому числі, за договором кредиту №СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження у справі №2-2823/11 з вибулого стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 ..
У подальшому, новий стягувач - ОСОБА_1 пред`явила виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, до примусового виконання до приватного виконавця Крецулом Вадима Андрійовича, яким 16.11.2021 було відкрито виконавче провадження №67540350. При цьому, представник ОСОБА_1 підтвердила, що її довіритель надавала приватному виконавця заяву про відкриття виконавчого провадження.
17 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення, штрафів та інших витрат 2 904 043,45 грн, а 10 січня 2022 року постанову про арешт коштів боржника у межах тієї ж суми.
24 листопада 2021 року приватним виконавцем Крецулом В.А. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , яке було передане на відповідальне зберігання ОСОБА_3
25 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання було призначено ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада».
30 листопада 2021 року ТОВ «ІКБ «Тріада» був складений звіт про незалежну оцінку майна, а саме: земельних ділянок та садових будинків згідно акту опису і арешту від 24 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №67540350, за адресою: АДРЕСА_6 , 76, АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; №78 за замовленням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В. А. з метою визначення ринкової вартості об`єкту оцінки для подальшої примусової реалізації згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документповертається стягувачуорганом державноївиконавчої служби,приватним виконавцембез прийняттядо виконанняпротягом трьохробочих днівз дняйого пред`явлення,якщо: 1)рішення,на підставіякого видановиконавчий документ,не набралозаконної сили(крімвипадків,коли рішенняу встановленомузаконом порядкудопущено донегайного виконання); 2)пропущено встановленийзаконом строкпред`явлення виконавчогодокумента довиконання; 3)боржника визнанобанкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5)юридичну особу-боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цьогоЗакону; 7)виконання рішенняне передбачаєзастосування заходівпримусового виконаннярішень; 8)стягувач ненадав підтвердженнясплати авансовоговнеску,якщо авансуванняє обов`язковим; 9)виконавчий документне підлягаєвиконанню органамидержавної виконавчоїслужби,приватним виконавцем; 10)виконавчий документпред`явлено неза місцемвиконання абоне запідвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Згідно рішення Конституційного Суду України №2-р(II)/2019 від 15.05.2019, визнані неконституційними та втратили чинність положення ч. 2 ст. 26Закону «Провиконавче провадження» щодо підтвердження сплати для відкриття виконавчого провадження авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню. Таким чином під час пред`явлення виконавчого документа до виконання у стягувачів відсутній обов`язок щодо сплати авансового внеску та додання відповідних квитанцій до заяв про примусове виконання рішення.
Відповідно до абзацу 2 п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами),або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набула права стягувача у виконавчому провадженні на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2020 про заміну сторони виконавчого провадження, яка за наслідками перегляду її в апеляційному порядку вступила в законну силу згідно постанови Одеського апеляційного суду від 28.09.2021. ОСОБА_1 подала до приватного виконавця Крецула В.А. заяву про примусове виконання рішення суду.
Приватний виконавець Крецул В.А. допустив описку у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2021 та у наступних постановах про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.11.2021, про арешт майна боржника від 17.11.2021, про опис та арешт майна боржника від 24.11.2021, про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 25.11.2021, про залучення зберігача від 25.11.2021, звіт про незалежну оцінку майна від 30.11.2021, зазначивши у даних постановах замість дати видачі судом виконавчого листа 30.07.2014, дату ухвалення заочного рішення суду 07.09.2011, яку виправив постановами від 19.01.2022, змінивши дату видачі виконавчого документу з 07.09.2011 на 30.07.2014.
Сплата авансового внеску для стягувача є не обов`язковою, а є його (стягувача) правом.
Скаржником рецензування звіту не призначалося.
Відсутні докази щодо не вироблення приватним виконавцем за допомогою АСВП процесуальних документів та невнесення їх та вхідної, вихідної кореспонденції та інших документів до АСВП; неправомірного накладення арешту на все нерухоме майно боржника без його ідентифікації, безпідставної передачі майна на збереження іншій особі та подальшого неправомірного знищення переданого майна.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що ОСОБА_2 дійсно не доведено обставин, якими він обґрунтовує свою скаргу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
У статей 76, 78 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо вимог скарги про зупинення та заборону реалізації арештованого майна ОСОБА_2 , а саме садових будинків АДРЕСА_7 та земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110300000:02:025:0032, 5110300000:02:025:0050, 5110300000:02:025:0134, 5110300000:02:025:0066, за адресою: АДРЕСА_6 , суд вірно вказав, що зупинення та заборони реалізації арештованого майна, розділом VII ЦПК України на передбачена зазначена процедура під час розгляду скарг на дії чи бездіяльність приватного виконавця, а отже така вимога є безпідставною.
Вимоги боржника про зупинення та заборону реалізації арештованого майна під час подачі скарги і на час її розгляду скарги по суті фактично є заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд також зазначає, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №752/26606/18 (провадження №61-21640сво19) зроблено висновок, що «суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця. У касаційному порядку підлягає оскарженню ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, та судове рішення апеляційного суду, якими вирішено питання щодо забезпечення скарги на дії державного/приватного виконавців, якщо таке клопотання розглянуто судами по суті як забезпечення позову».
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, перевіривши доводи скаржника, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, обґрунтовано відмовив в задоволені скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця
Отже, доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, крім того були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того,Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)вказав,що пунктперший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
У п.54Рішення усправі Трофимчукпроти України(заява№4241/03)від 28.10.2010,остаточне 28січня 2011року,Європейський судз правлюдини зазначив,що,«беручи доуваги своївисновки застаттею 11 Конвенції (див.вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 16 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2025 |
Оприлюднено | 23.06.2025 |
Номер документу | 128247416 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Драгомерецький М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні