Постанова від 28.05.2025 по справі 2-2823/11

Номер провадження: 22-ц/813/592/25

Справа № 2-2823/11

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьової О.О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та відмову у задоволенні скарги, по справі за скаргою ОСОБА_2 , за участю стягувача ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада», оцінювача ОСОБА_3 , на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича та оцінювача, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2022 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця та оцінювача, зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., стягувач ОСОБА_1 , ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада», оцінювач ОСОБА_3 ..

Скарга мотивована тим, що 16 листопад 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. за заявою стягувача ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа від 07.09.2011 №2-2823/11, виданого Київським районним судом м. Одеса, який вступив в закону силу 21 травня 2014 року, було відкрито виконавче провадження ВП №67540350 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 2 639 749,50 грн. 17 листопада 2021 року постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно скаржника та зазначено, що в ході проведення виконавчих дій описано й арештовано майно, належне боржнику ОСОБА_2 , а саме: садові будинки АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , та земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110300000:02:025:0032, 5110300000:02:025:0050, 5110300000:02:025:0134, 5110300000:02:025:0066, за адресою: АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , 79. 24 листопада 2021 року постановою про опис та арешт майна боржника та актом про опис та арешт майна боржника описано та арештовано вищезазначене майно скаржника. 25 листопада 2021 року постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення ринкової вартості арештованого майна було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада», директором якого та одночасно оцінювачем є ОСОБА_3 , та 30 листопада 2021 року ТОВ «ІКБ «Тріада» був складений звіт про незалежну оцінку майна, про яку скаржник дізнався 23 грудня 2021 року.

Стверджуючи, що приватним виконавцем його не було належним чином повідомлено про вчинення виконавчих дій, пов`язаних з описом, арештом та оцінкою майна, а звіт про незалежну оцінку майна від 30.11.2021 проведено із порушенням вимог нормативно-правових актів, скаржник звернувся до суду з даною скаргою.

Під час судового розгляду скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати з ТОВ «ІКБ «Тріада», суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, та ОСОБА_3 - оцінювача ТОВ «ІКБ «Тріада» копії завірених належним чином документів про проведення незалежної оцінки майна ОСОБА_2 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 та земельні ділянки №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 , згідно акту опису і арешту від 24.11.2021 у ВП № 67540350, а саме: технічну документацію; Звіт про незалежну оцінку майна від 30.11.2021; кольорові фотографії об`єкту оцінки, якщо такі робилися; інші документи, які стосуються даного об`єкту оцінки.

ОСОБА_2 просив:

-визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. та оцінювача ОСОБА_3 неправомірними, а звіт про незалежну оцінку майна від 30.11.2021 недостовірним;

-зобов`язати приватного виконавця скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 24.11.2021, акт опису і арешту майна боржника від 24.11.2021, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання від 25.11.2021 та винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;

-зупинити реалізацію арештованого майна ОСОБА_2 , а саме: садових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , та земельних ділянок №№ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ;

-заборонити продаж зазначеного майна, на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 30.11.2021.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність суб`єкта оскарження приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. та оцінювача відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 містить вимогу про витребування доказів від ТОВ «ІКБ «Тріада» та ОСОБА_3 , а саме: технічну документацію; Звіт про незалежну оцінку майна від 30.11.2021; кольорові фотографії об`єкту оцінки, якщо такі робилися; інші документи, які стосуються даного об`єкту оцінки; вимоги скаржника про призначення рецензування звіту про незалежну оцінку від 30.11.2021.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. не з`явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень в їх електронні кабінети Електронного суду (т. 2 а.с. 212, 214).

Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» судова повістка-повідомлення неодноразово направлялась на їх офіційну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вся надіслана судом кореспонденція поверталась із довідками поштового відділення про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с 145).

ОСОБА_3 судові повістки-повідомлення неодноразово направлялась на всі відомі суду адреси місця її перебування, однак вся надіслана судом кореспонденція поверталась із довідками поштового відділення про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, ОСОБА_3 повідомлена про судове засідання апеляційного суду шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду, повідомлення про судове засідання (т. 2 а.с. 210, 217-218).

Відповідно до ч. 1 ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.01.2023 по справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не надала не надав відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, та враховуючи, що судові повістки неодноразово направлялись листами рекомендованою кореспонденцією на єдину відому суду адресу місця її проживання, а ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» судові повістки неодноразово направлялись на їх офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача та представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьову О.О., яка заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,що передбаченостаттею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року (РішенняECHRу справі«Хорнсбі протиГреції» («Hornsbyv.Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадженняздійснюється здотриманням такихзасад: 1)верховенства права; 2)обов`язковості виконаннярішень; 3)законності; 4)диспозитивності; 5)справедливості,неупередженості таоб`єктивності; 6)гласності тавідкритості виконавчогопровадження; 7)розумності строківвиконавчого провадження; 8)співмірності заходівпримусового виконаннярішень таобсягу вимогза рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Згідно статті 447 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення до суду із скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. перебуває виконавчий лист №2-2823/11, виданий Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 639 749,5 гривень на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження №67540350).

16 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. на підставі заяви стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67540350.

17 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. було винесено постанову про арешт майна боржника.

25 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання було призначено ТОВ «ІКБ «Тріада».

30 листопада 2021 року ТОВ «ІКБ «Тріада» був складений звіт про незалежну оцінку майна, а саме, земельних ділянок та садових будинків згідно акту опису і арешту від 24.11.2021 у виконавчому провадженні №67540350, за адресою АДРЕСА_3 , за замовленням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А., з метою визначення ринкової вартості об`єкту оцінки для подальшої примусової реалізації згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Зі змісту ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

З огляду на викладене, дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно є правомірними, оскільки відповідно до положень вищенаведеної ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеним в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 справа №501/578/19 (провадження №61-9551св20).

Згідно змісту ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час складання звіту про оцінку майна від 30 листопада 2021 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України від 12.07.2001 за №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон №2658-III).

Відповідно до ст. 3 Закону №2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону №2658-III оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону №2658-III).

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону №2658-III замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №2658-III оціночна діяльність може здійснюватися у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (ст. 13 Закону №2658-III).

Відповідно до ч. 6 ст. Закону №2658-III положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - Національний стандарт №1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Згідно з положеннями п. 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно п. 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п. 54 Національного стандарту №1).

Відповідно до п. 55 Національного стандарту №1 оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством.

Відповідно п. 67 Національного стандарту №1 рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №461/4240/17 (провадження №61-13852св20), від 16 листопада 2022 року у справі №520/3663/15-ц (провадження №61-5482св22).

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2021 року по справі №2-215/12 (провадження №61-1697св2).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження №12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону №2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів».

Так, ОСОБА_2 не погоджується з проведеною в межах виконавчого провадження ВП №67540350, де він є боржником, оцінкою майна, а саме, земельних ділянок та садових будинків, розташованих за адресою АДРЕСА_3 , тому просить визнати Звіт про незалежну оцінку майна від 30 листопада 2021 року, що складений оцінювачем ТОВ «ІКБ «Тріада» ОСОБА_3 недостовірним.

Відповідно п. 3 Національного стандарту №1 неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, скаржник з клопотаннями про призначення рецензування звіту про оцінку майна у спосіб, визначений законом, не звертався. Скаржник стверджує, що експертна оцінка є недійсною, оскільки при проведенні оцінки було допущено порушення, при цьому доказів, які доводили б порушення при проведенні оцінки та які свідчать про необ`єктивну або неякісну оцінку суду не надано.

Суд також вказав, що боржник був не позбавлений права надати суду у якості доказу власну експертну оцінку майна, яка свідчила б про істотні розбіжності чи невідповідність вартості майна, визначеного ТОВ «ТРІАДА», однак, він таким правом не скористався, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що ОСОБА_2 дійсно не доведено обставин, якими він обґрунтовує свою скаргу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

У статей 76, 78 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні відомості, що скаржник надав свою оцінку щодо вартості описаного та арештованого майна, вчиняв будь-які дії щодо здійснення рецензування звіту про незалежну оцінку майна від 30.11.2021 або про досягнення домовленості зі стягувачем згоди щодо вартості майна вже після отримання копії звіту про незалежну оцінку майна від 30.11.2021 .

Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для належного захисту прав та інтересів є недопустимим.

Будь-яких належних і достатніх доказів, що зафіксовані на фотокартках, представлених скаржником, покращення майна призвели до зміни зареєстрованих у передбаченому порядку в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна технічних характеристик даного нерухомого майна (збільшення площі забудови або будівельного об`єму) або ж призвели до збільшення вартості арештованого нерухомого майна, що вплинуло на об`єктивність та справедливість здійсненої суб`єктом оціночної діяльності оцінки його вартості, скаржником не надано.

Як вбачається з документів виконавчого провадження, за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Одеси 07.09.2011, доданого до справи №2-2823/11, провадження №4-с/947/18/22, постановою приватного виконавця Крецула В.А. від 16.11.2021 відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ) на користь ТОВ «ОТП «Факторинг», правонаступником якого є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ), грошових коштів у розмірі 2 639 749,50 грн, і згідно з копією фіскального чека 17.11.2021 рекомендованим відправленням копію цієї постанови направлено боржнику ОСОБА_2 ..

Таким чином, приватним виконавцем Крецулом В.А. не було порушено приписи норми ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження, яка ним винесена 16.11.2021, була направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням наступного робочого дня - 17.11.2021, про що свідчить фіскальний чек №6503908099315 (справа №2- 2823/11, провадження №4-с/947/18/22, т. 1 а.с. 156).

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Апеляційний суд звертає увагу на реальний строк виконання судового рішення у справі №2-2823/11 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі судового рішення, яке вступило в законну силу 21 травня 2014 року, а невизнання скаржником правомірності заміни стягувача у даному виконавчому провадженні з ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на ОСОБА_1 , ставить під сумнів реальність погодження сторонами виконавчого провадження протягом 10-денного строку вартості продажу описаного та арештованого майна, та що наведені обставини дійсно в даному випадку дають можливість досягти згоди щодо вартості майна.

Твердження про порушення приватним виконавцем вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» засновані на порушенні приватним виконавцем строку відправлення звіту про незалежну оцінку майна не на наступний робочий день з дати оцінки 30.11.2021, а через 3 дні 03.12.2021, а також, що звіт був направлений не у повному обсязі, є неспроможними, оскільки ч. 5 ст. 57 зазначеного закону з зобов`язує повідомляти саме про результати визначення вартості чи оцінки майна, що приватним виконавцем було дотримано, оскільки додані до скарги сторінки звіту про оцінку майна містять необхідну інформацію про визначену оцінювачем вартість майна та його технічні характеристики.

Крім того, строк повідомлення сторін про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам встановлений даною нормою закону, приписує здійснювати це не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. З матеріалів справи та доводів скарги не вбачається, що день визначення суб`єктом оціночної діяльності вартості майна 30.11.2021, є одночасно і днем отримання виконавцем звіту про оцінку.

Крім того, з огляду на не надання скаржником до суду звіту про оцінку майна, зробленого за його власним замовленням, для доведеності підстав розбіжності чи невідповідності вартості майна визначеної суб`єктом оціночної діяльності, залученого суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, доводи апеляційної скарги про ймовірне (не більше 2-х днів) порушення приватним виконавцем строку направлення повідомлення про результати оцінки майна при таких обставинах, не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Слід також звернути увагу, що такий спосіб захисту прав, як визнання звіту про незалежну оцінку майна недостовірним, не може вважатися належним та ефективним, оскільки звіт про оцінку майна не створює для жодної сторони жодних наслідків і є результатом діяльності - суб`єкта господарювання - суб`єкта оціночної діяльності. Зважаючи на правову природу звіту, останній є документом, що фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17).

З урахуванням наведеного, доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, крім того були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи скаржника, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Крім того,Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)вказав,що пунктперший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п.54Рішення усправі Трофимчукпроти України(заява№4241/03)від 28.10.2010,остаточне 28січня 2011року,Європейський судз правлюдини зазначив,що,«беручи доуваги своївисновки застаттею 11 Конвенції (див.вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 16 червня 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

О.С. Комлева