Постанова від 19.06.2025 по справі 922/2424/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2424/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025

за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Експрес-Малюк»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог, судових рішень та скарги на дії приватного виконавця

1.1. Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі - АТ «Приватбанк», позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Експрес-Малюк» (далі - ТОВ Фірма «Експрес-Малюк», відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-3) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 466 560,52 грн, з яких: 185 866,67 грн - заборгованість за кредитом; 1 277 567,40 грн -проценти за користування кредитом; 3 126,45 грн - пеня.

1.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 07.10.2021 у цій справі позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

1.3. На виконання рішення Господарським судом Харківської області 09.10.2024 видано відповідний наказ.

1.4. До Господарського суду Харківської області 28.10.2024 надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича (далі - приватний виконавець), у якій скаржник, серед іншого, просить:

- на період розгляду скарги в суді прийняти ухвалу про зупинення проведення виконавчих дій із пенсії у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;

- визнати дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими, що порушують приписи статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими, які порушують приписи статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими, які порушують приписи статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими, які порушують приписи частини третьої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими, які порушують приписи Закону України «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022;

- визнати незаконними дії і рішення, прийняті в ході проведення виконавчих дій у провадженні НОМЕР_4 приватним виконавцем, та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.09.2024;

- прийняти рішення про скасування арешту банківського рахунку НОМЕР_1 та стягнення з пенсії, яка зараховується до АТ «Полтава-банк».

1.4.1. Скарга обґрунтована тим, що у постанові про арешт коштів від 09.09.2024, а також в наказі суду зазначена адреса: АДРЕСА_1 , водночас ОСОБА_1 за такою адресою не проживає. На думку заявника, АТ «ПриватБанк» діяло незаконно, повідомивши суду неправдиву інформацію, чим ввело в оману як суд, так і всіх учасників судового провадження, оскільки ОСОБА_1 , як учасника судового провадження, не було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи. АТ «Полтава-банк» проігнорувало приписи чинного законодавства та наклало арешт на всі пенсійні кошти ОСОБА_1 , які він отримує від Пенсійного фонду як пенсію, чим позбавило його можливості існування. АТ «Полтава-банк» порушило закон та дозволило списання грошових коштів з пенсії, не повідомило приватного виконавця про накладення арешту на пенсію ОСОБА_1 . Приватний виконавець, діючи не у передбачений законом спосіб, не направив постанову боржнику та до органу Пенсійного фонду, а провів виконавчі дії незаконним способом, чим порушив частину 2 статті 19 Конституції України.

2. Короткий оскаржуваних зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 16.12.2024 (суддя Лаврова Л.С.) у цій справі, зокрема, частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця; визнав дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4 незаконними та такими які порушують приписи статті статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», частини 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022; скасував арешт банківського рахунку НОМЕР_1 в частині арешту пенсійних коштів та стягнення з пенсії яка зараховується на рахунок боржника до АТ «Полтава-банк».

2.2. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 16.12.2024, приватний виконавець звернулися до Східного апеляційного господарського суду

з апеляційною скаргою.

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2025 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу приватного виконавця залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 - залишив без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 922/2424/21; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що оскаржувані рішення не відповідають принципам верховенства права, є незаконними та аргументованими, оскільки не можуть бути визнані незаконними дії виконавця, який наклав арешт на рахунок зі «спеціальним статусом» за умови ненадання відповідної інформації банком та боржником, у виконавця також відсутній обов`язок та можливість визначення правового статусу коштів (пенсійних виплат) на рахунку загального використання, що виключає його обізнаність про накладання арешту на таке майно боржника та, відповідно, підстави визнання його дії незаконними.

4.3. Скаржник звернув увагу на те, що в рішенні суду апеляційної інстанції фактично містяться суперечливі висновки щодо застосування відповідних правових позицій Верховного Суду. Зокрема, суд вважає допустимим посилання на постанови Верховного Суду у справах №916/73/19, №916/1572/19 та №340/1018/19 (які стосуються, насамперед, накладення арешту на рахунки зі спеціальним статусом, за якими здійснюється виплата заробітної плати) як на підставу власних доводів та аргументів. Натомість в оскаржуваному рішенні не міститься жодних мотивів щодо неприйняття та неможливості застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у рішеннях від 01.06.2023 у справі №161/11436/22, від 22.11.2023 у справі №161/12059/23, від 09.07.2020 у справі №918/635/18, від 19.05.2020 у справі №905/361/19, у яких суд констатував відсутність порушень з боку виконавця при накладенні арешту на кошти, з огляду на обов`язок банку визначити статус коштів і рахунка, а також на ненадання відповідної інформації боржником. Більше того, на відсутність обов`язку виконавця здійснювати виокремлення та визначення правового статусу коштів і рахунків, на яких вони знаходяться (в тому числі щодо пенсійних виплат), вказував Верховний Суд у справах №279/809/24, №336/7833/24, №755/9274/23.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

6. Розгляд заяв

6.1. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ніколенко Сергій Андрійович (далі - адвокат Ніколенко С.А.) 31.05.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 02.06.2025) до Верховного Суду із заявою про порушення порядку подання касаційної скарги, в якій, з урахуванням також заяви про усунення недоліків від 02.06.2025 (зареєстрованої судом 03.06.2025), просить:

1) врахувати процесуальне порушення прав адвоката Ніколенка С.А., прав ОСОБА_1 , учасника справи ТОВ «Фірма «Експрес-Малюк» та інших осіб;

- вжити заходів відповідно до статті 292 ГПК України;

- надати заявнику строк для усунення порушення, а у разі неусунення - залишити касаційну скаргу без розгляду;

2) визнати порушення прав представника - адвоката Ніколенка С.А. - на участь у справі №922/2424/21 та доступ до правосуддя, а також невиконання обов`язків, передбачених статтею 42 ГПК України, представником приватного виконавця, що призвело до втрати часу та, відповідно, до грошових витрат ОСОБА_1 на залучення адвоката для підготовки цієї заяви про порушення прав сторони у справі.

6.2. Щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколенка С.А. Верховний Суд зазначає таке.

6.2.1. Положення чинного ГПК України не містять застережень щодо обов`язку та права суду на залишення касаційної скарги без розгляду у разі недодержання скаржником положень статті 291 ГПК України. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2023 зі справи № 925/1372/21.

6.2.2. Щодо інших доводів адвоката Ніколенка С.А. колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у справі №990/330/23 надала правовий висновок про те, що участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином і полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії (рішення, позиція) представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє [адже адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу], й особа, яка надала адвокату повноваження щодо її представництва, має теж це розуміти.

6.2.3. Отже, оскільки адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) правового спору, а статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, то обов`язок надсилання таких документів, у разі їх належного надіслання стороні (учаснику справи), представнику (адвокату) процесуальним законом не передбачений.

6.2.4. Крім того, зі сталої та послідовної практики Верховного Суду убачається, що якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

6.2.5. Оскільки приватний виконавець звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою в електронній формі з використанням електронного кабінету, в якій зазначив про відсутність у ТОВ Фірма «Експрес Малюк» зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний Суд», скаржник в силу закону звільняється від обов`язку здійснювати надсилання скарги ТОВ Фірма «Експрес Малюк».

6.2.6. З урахуванням викладеного, Суд вважає безпідставними доводи адвоката Ніколенка С.А. щодо порушення його прав як представника на участь у справі та доступу до правосуддя, а тому відмовляє у задоволенні його заяви в частині порушення порядку подання касаційної скарги.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.1. У зв`язку з обранням судді Ємця А. А. до Великої Палати Верховного Суду відповідно до рішення зборів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 № 10 склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025, який наявний в матеріалах справи.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, якою скаргу на дії приватного виконавця задоволено частково.

8.2. Ураховуючи вимоги статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень лише в частині, які зводяться до незгоди приватного виконавця з висновком судів попередніх інстанцій про визнання його дій незаконними та такими, що порушують положення частини 3 статті 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», в іншій частині судові рішення не оскаржуються, відтак Судом не переглядаються.

8.3. Перевіряючи правильність застосування судами норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

8.4. За статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 та частиною першою статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

8.5. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

8.6. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.7. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

8.8. Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

8.9. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

8.10. При розгляді скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця (див. пункт 1.4 - 1.4.1 цієї постанови), суди, зокрема, встановили таке:

- відповідно до постанови про арешт коштів від 09.09.2024 у ВП НОМЕР_4 приватним виконавцем при примусовому виконані наказу №922/2424/21, виданого 03.11.2021, постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, шо містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 637 883,82 грн;

- у листі від 26.09.2024 №011-001/3017 АТ «Полтава-банк», зокрема, зазначило, що банком отримано постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 09.09.2024, яка надійшла в електронній формі і програмою АСВП автоматично накладено арешт. Згідно з пунктом 73 Інструкції про безготівкові розрахунки а національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою НБУ №163 від 29.07.2022, надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження. Надавач платіжних послуг платника повинен забезпечити прийняття до виконання документа про арешт коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі. Також зазначив, що банком знімається арешт з коштів боржника виключно за постановою державного/приватного виконавця чи за рішенням суду (згідно з пунктом 84 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг);

- АТ «Полтава-банк» у письмових поясненнях зазначило, що рахунок боржника не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а є звичайним за умовами банківського обслуговування поточним рахунком, на який можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти цільового призначення, і у будь-яких розмірах.

8.11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 , встановивши, що рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Полтава-Банк», призначений для зарахування пенсійних коштів. Відповідно до статей 68, 70 та пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», у період дії воєнного стану звернення стягнення на пенсійні виплати заборонено. Оскільки приватний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти, що надходять на рахунок, передбачений для пенсійних виплат, не дотримався обов`язку щодо здійснення перевірки відсутності факту спеціального режиму його використання чи відсутності заборон щодо арешту коштів, які знаходяться на цьому рахунку, - суди визнали його дії такими, що вчинені з порушенням вимог закону, та скасували арешт у частині пенсійних коштів. Крім того, під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що після ухвали суду від 16.12.2024 приватний виконавець постановою у ВП від 21.12.2024 НОМЕР_4 зняв арешт із зазначеного рахунку.

8.12. Верховний Суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій положень статей 68, 70 Закону України про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», виходить із такого.

8.13. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

8.14. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

8.15. Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

8.16. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

8.17. Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

8.18. Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

8.19. За змістом частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

8.20. Отже, згідно з наведеними приписами Закону України «Про виконавче провадження» кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, можуть бути об`єктом звернення стягнення за виконавчим документом, а виконавець має повноваження звернути стягнення на такі кошти боржника, однак лише за певних умов: 1) якщо у боржника відсутні інші кошти та/або об`єкти для стягнення; 2) якщо стягнення за виконавчим документом має характер періодичних платежів; 3) якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

8.21. Застосування такого порядку оформлюється виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у межах звернення стягнення на ці кошти боржника здійснюються у межах дозволених законом розмірів. При цьому під зверненням стягнення у розумінні положень розділу IX Закону України «Про виконавче провадження» слід розуміти саме списання (відрахування) коштів, що є заробітною платою, пенсією, стипендією та іншим доходами боржника (див. постанови Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №910/5936/22, від 20.01.2025 у справі №910/8436/23, від 29.01.2025 у справі №922/719/16, від 19.02.2025 у справі №910/8436/23).

8.22. Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким зазначений розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений, зокрема, пунктом 102.

8.23. Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

8.24. З огляду на наведені приписи розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів зазначає, що в період дії воєнного стану з пенсійного рахунку боржника - громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані боржником як пенсія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов`язані зі стягнення аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

8.25. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, на який посилалася заявник як на підставу обґрунтування вимог скарги на дії приватного виконавця, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

8.26. Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить (див. постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №712/6304/23, від 24.01.2024 року у справі №338/1549/21, від 28.03.2024 у справі №508/181/23, від 30.05.2024 у справі №638/8943/21, від 26.09.2024 року у справі №338/1549/21, від 10.01.2025 у справі №755/9274/23, від 29.01.2025 у справі №279/809/24).

8.27. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також суди попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: «...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом».

8.28. У постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі та суди попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, що «…державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

8.29. Разом із тим, у випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника.

8.30. Суд зауважує, що зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

8.31. Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

8.32. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено колегією суддів обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником (див. постанови Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі №755/9274/23.

8.33. Отже, колегія суддів Верховного Суду, ураховуючи пункти 8.13- 8.32 цієї постанови, вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що приватним виконавцем було допущено порушення вимог частини третьої статті 68, статті 70 та пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на таке.

8.33.1. По-перше, на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на рахунках, приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок № НОМЕР_2 використовується для отримання пенсійних виплат. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

8.33.2. По-друге, арешт накладено у межах суми звернення стягнення. Сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Відтак такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму рахунку, що і мало місце в цій справі - арешт з рахунку був скасований постановою виконавця від 21.12.2024.

8.33.3. По-третє, боржник ОСОБА_1 , звертаючись зі скаргою, не довів, що він надавав виконавцю відповідні документи чи заяву про зняття арешту з посиланням на цільове призначення рахунку та наявність спеціального режиму використання коштів. Відповідно, виконавець об`єктивно не мав підстав для зняття арешту до моменту, коли банк або сам боржник не надали відповідної інформації. Крім того, боржник, як сторона, є заінтересованою в захисті цільового призначення своїх рахунків.

8.34. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

8.35. Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у справі, у зв`язку з чим рішення, ухвалені у цій справі в оскаржуваній частині, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частин першої, другої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

9.2. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.

10. Судові витрати

10.1. За подання касаційної скарги на судові рішення, якими розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 в оскаржуваній часині та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі №922/2424/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича в оскаржуваній частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова