Ухвала від 15.07.2025 по справі 922/2424/21

УХВАЛА

15 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2424/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І.В., Власова Ю. Л.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича

про ухвалення додаткового рішення у справі №922/2424/21

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025

за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Експрес-Малюк»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

1. На розгляді суду перебувала скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича (далі - приватний виконавець).

2. Господарський суд Харківської області ухвалою від 16.12.2024, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у цій справі, зокрема, частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця; визнав дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2 незаконними та такими які порушують приписи статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», частини 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022; скасував арешт банківського рахунку НОМЕР_1 в частині арешту пенсійних коштів та стягнення з пенсії яка зараховується на рахунок боржника до АТ «Полтава-банк».

3. Верховний Суд постановою від 19.06.2025 задовольнив касаційну скаргу приватного виконавця; скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 в оскаржуваній частині та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі №922/2424/21; ухвалив нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в оскаржуваній частині відмовив.

4. Представник приватного виконавця - адвокат Рязанцева Олена Валеріївна (далі - представник приватного виконавця) 24.06.2025 через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 25.06.2025) звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №922/2424/21. Ураховуючи також заяву, яка 24.06.2025 подана через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 25.06.2025) про уточнення заяви про ухвалення додаткового рішення, представник приватного виконавця просить стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця 11?540,12 грн судових витрат, з яких: 1?540,12 грн - витрати, понесені у зв`язку з поштовим відправленням письмових копій процесуальних документів іншим учасникам справи; 10?000 грн - витрати на оплату правничої допомоги адвоката.

4.1. До заяви додано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги від 02.01.2025 №01-02.01.2025; специфікація від 20.04.2025 №2 до вказаного договору; докази направлення заяви з додатками іншим учасникам справи.

5. Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.07.2025 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/2424/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І. М. (головуючий), Булгакова І.В., Власов Ю.Л.

6. Розглянувши заяву представника приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні виходячи з такого.

7. Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

9. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що до основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

12. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

13. Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовнно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

14. Під час розгляду заяви Верховний Суд також звертається до правових позицій, які нижче наведені:

- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 );

- відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18);

- та до правової позиції означеної Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі №907/568/22, яким скасовано додаткове рішення суду першої інстанції та, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

15. Отже Верховний Суд досліджуючи та оцінюючи дотримання вимог 124, 129, 221 ГПК України доходить висновку, що підстави для розподілу витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута з ухваленням відповідного судового рішення, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

16. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, представник приватного виконавця у касаційній скарзі не просив стягнути судові витрати, а також не подав письмової заяви про намір / бажання подати докази на відшкодування витрат на правничу допомогу.

17. З огляду на викладене, встановивши, що представник приватного виконавця у касаційній скарзі не заявляв (1) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у касаційній інстанції, (2) не подавав заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, Суд, ураховуючи сталу та послідовну практику правових позицій у застосуванні статей 124, 129, 221, 244 ГПК України, адже, зокрема, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, зважаючи, що це питання є ключове і вагоме у процесуальному аспекті вирішення розподілу витрат на правничу допомогу, дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви представника приватного виконавця про стягнення з Кузнецова В.О. судових витрат.

Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича про ухвалення додаткового - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов