Постанова

від 14.12.2010 по справі 20/139-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/139-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 року                                                                      Справа №  20/139-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 30.11.2010 року:

              прокурора: Дидюк Н.О.- прокурор відділу

              позивача: не явився

              відповідача: Таророщенко А.В.- предст., дов.№35 від 01.07.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі  №20/139-10

               за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»(м. Дніпропетровськ)

              про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки           

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року (підписано 24.09.2010р.) по справі №20/139-10 (суддя Пархоменко Н.В.) відмовлено в позові заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»(м. Дніпропетровськ) про внесення змін до п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 26.04.2007р. шляхом викладення його у наступній редакції: «4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі»та не може бути меншою трикратного розміру  земельного податку , що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08р. № 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України «Про оренду землі».

      Заступник прокурора Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року по справі №20/139-10 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що висновок суду щодо неможливості застосування окремих норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008р. №309-VI, які були змінені після виникнення правовідносин між сторонами, через їх остаточне виникнення у 2007 році є необґрунтованим. В даному випадку правовідносини, які виникли на підставі спірного договору оренди земельної ділянки, є тривалими, оскільки вони пов'язані з систематичним виконанням сторонами умов договору протягом певного часу, обумовленого договором. Прокурора посилається на рішення Конституційного Суду України у  справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99р., яким роз'яснено, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, на які зіслався суд в рішенні, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Дніпропетровська міська рада –позивач –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник міської ради у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №89224697). Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»(м. Дніпропетровськ) –у відзиві на апеляційну скаргу і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідно до п.12.1 договору зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. Дія Закону від 03.06.2008 року №309-УІ не розповсюджується на даний договір, оскільки в силу ст.58 Конституції України закони не мають зворотної сили. Цей законодавчий акт повинен застосовуватися до договорів, які укладаються після його прийняття. Інші підстави внесення змін до договору не передбачені. Крім того, до правовідносин сторін неможливо застосувати також норми ст.ст.651, 654 ЦК України. Відповідач вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15:10 07 грудня 2010 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 07.12.2010 року №933 у зв'язку з відрядженням судді колегії Євстигнеєва О.С. розгляд справи було передано колегії суддів у складі: головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідача), суддів Бахмат Р.М., Головко В.Г.

07.12.2010 року у судовому засіданні була оголошена перерва до  15:10 14 грудня 2010р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 13.12.2010 року №937 у зв'язку з виходом з відрядження судді колегії Євстигнеєва О.С. розгляд справи було передано колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідача), суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

Вислухавши представника відповідача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 07.02.2007р. №105/10 між сторонами у справі був укладений 26.04.2007р. договір оренди землі. Відповідно до п. 1.1. договору Дніпропетровська міська рада (орендодавець) передає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»(орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Маршала Малиновського, (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:006:0015.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 213484 грн. 06 коп. (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договір був укладений сторонами на десять років.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 0,03 (нуль цілих три сотих) відсотка її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.7 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій  земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №39/35 від 06.08.2008 року „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства”. Зазначене рішення є чинним і в установленому порядку не скасоване і недійсним не визнавалося.

Порядок внесення змін до договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2007 року.

При цьому Дніпропетровський апеляційний господарський суд також виходить з того, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України та Верховний Суд України. У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Зазначене підтверджується і п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.01.2010 №01-08/12 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України).

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п. 3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає також, що доводи господарського суду щодо порушення ст.58 Конституції України не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного:

За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2007 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

            Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року по справі №20/139-10 скасувати.

                Прийняти нове рішення.

                Позовні вимоги задовольнити.

        Змінити п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 26.04.2010 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»,  виклавши його в наступній редакції: «п. 4.1.  Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі»та не може бути меншою трикратного розміру  земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України «Про оренду землі».

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Прогресивна, 1А, код ЄДРПОУ 32816220) на користь державного бюджету 127 грн. 50 коп. державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                                О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                            Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                         Р.М. Бахмат