Ухвала від 04.07.2025 по справі 357/11959/24

Справа № 357/11959/24

Провадження № 2/357/2864/25

У Х В А Л А

"04" липня 2025 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Бебешко М. М.

при секретарі Ільницька І. П.,

За участі стрін:

представника прокуратури Самборука О.С.,

представника Маловільшанської сільської ради Смірнової І.В.;

представника відповідача Коваленко Ю.О.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в місті Біла Церква цивільну справу за позовною заявою керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Маловільшанської сільської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2024 року до суду надійшов вказаний позов.

Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року позовну заяву повернуто прокурору.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 27 серпня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25 березня 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду з Київського апеляційного суду надійшла вказана справа.

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

02 квітня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06 травня 2025 року.

За клопотанням відповідача підготовче засідання у справі, призначене на 06 травня 2025 року відкладено та повторно призначено на 24 червня 2025 року.

23 червня 2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Коваленко Юлії Олександрівни надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Клопотання обґрунтоване тим, що свої позовні вимоги Корюківська окружна прокуратура, з поміж іншого, обґрунтовує тим, що в силу ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно у набувача, який не знав і не міг знати, що придбав майно у особи, яка не мала права його відчужувати (у добросовісного набувача). Зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.06.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівліпродажу земельної ділянки площею 1,7838 га з кадастровим номером 3220485300:01:008:0081, зареєстрований в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно за номером 1428. Вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 №10-4836/15-18-СТ. Рішенням суду від 12.01.2021 № 357/3175/19 встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому, наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність визнано незаконними. Таким чином, оскільки лише рішенням суду від 12.01.2021 № 357/3175/19 встановлено, що земельна ділянка площею 1,7838 га з кадастровим номером 3220485300:01:008:0081 вибула із державної власності поза волею власника, на стадії підготовки до укладення договору та під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_2 вказана земельна ділянка набута з порушенням вимог ст. 116, 121 Земельного кодексу України, оскільки останній використав своє право на приватизацію земельної ділянки для сільськогосподарських потреб повторно. Згідно з інформацією з Національної кадастрової системи, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0082 утворена 14.01.2019, у зв`язку з об`єднанням раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 320485300:01:008:0081, 3220485300:01:008:0079, 3220485300:01:008:0078. В подальшому, 08.12.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0082 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485300:01:008:0086, 3220485300:01:008:0087 та 3220485300:01:008:0088. Тобто, на момент прийняття рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 12 січня 2021 року у справі 357/13175/19, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0081 перебувала в архівному шaрі (дата перенесення до архівного шару 14.01.2019), а тому припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав. Отже, ОСОБА_1 являється також добросовісним набувачем і земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0086, що, в свою чергу, теж випливає зі змісту позовної заяви позивача. Поряд з цим, 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №4292-IX «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким, зокрема внесено зміни до ЦК України, в тому числі ст. 390 доповнено ч. 5 такого змісту: суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Також частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». Частину другу статті 185 ЦПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху виноситься з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму». Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертногрошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Також частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що суд залишає позов без руху у разі невнесення зазначеної суми, а позовна заява вважається поданою лише після виконання цих вимог. Крім того, згідно з положеннями прикінцевих та перехідних положень закону № 4292- IX, положення цього закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим законом. Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову. В даній позовній заяві вимоги Корюківської окружної прокури фактично направлені на повернення спірної земельної ділянки державі в особі Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області шляхом її витребування у добросовісного набувача ОСОБА_1 . Однак, позивачем не встановлено вартості нерухомого майна, не надано суду експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0086 та не внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

23 червня 2025 року на адресу суду від представника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області Дмитренко Вікторії Вікторівни надійшли додаткові пояснення, згідно з якими Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008). Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 наведено правовий висновок, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 та інших. Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі № 916/731/21. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що: «Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна ( постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону ( постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)». Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11. 2022 у справі № 522/14900/19 (провадження № 61- 10361св22). Слід зазначити, що ОСОБА_1 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0081 та цільовим призначенням якої ведення особистого селянського господарства, яка набута їм від попереднього власника ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі - продажу від 21.06.2018. Отже, саме ОСОБА_1 , як особа, котра придбавала земельну ділянку, перш за все, мала бути зацікавлена у перевірці правового статусу такої ділянки. Крім того, проявивши розумну обачність, мала всі можливості, у тому числі із використанням правової допомоги, перевірити інформацію як щодо земельної ділянки, так і щодо її попереднього власника (продавця). Натомість, ОСОБА_1 набув право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного - юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вказане підтверджено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2021 у справі № 357/3175/19. При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц. Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна, в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним. Таким чином, ОСОБА_1 , який придбав земельну ділянку у ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, міг дослідити та перевірити факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Слід зазначити, що земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20.07.2020 у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18(пункт 132)). Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі №916/731/21. Також, ОСОБА_1 , на підставі статті 661 Цивільного кодексу України не позбавлений права пред`явити вимогу про відшкодування збитків до особи, у якої він придбав спірну земельну ділянку, тобто ОСОБА_2 . Зазначене відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню від 16.02.2023 у справі 32380/13 (Ibrahimbeyov and Others v. Azerbaijan). З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Отже, втручання є законним, має суспільний інтерес та є пропорційним визначеним цілям, оскільки переслідує легітимну мету - захист економічних інтересів держави в особі Маловільшанської сільської ради, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини ( п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 № 903/129/18, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 № 201/2635/18). Водночас, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019). Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0081 не перестала існувати у натурі внаслідок її об`єднання в одну земельну ділянку з іншими. Не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаної ділянки, зокрема, не відбулося зміни її цільового призначення, розташування тощо (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018 у справі 640/8456/16-ц). Вказана земельна ділянка розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0086 та побудована за її координатами. За вказаних обставин існують всі правові підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0086 з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 .

За клопотанням представника Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської обалсті Смірнової Ірини Василівни від 24 черевня 2025 року підготовче засідання у справі відкладено та повторно призначено на 04 липня 2025 року.

В підготовочому засіданні 04 липня 2025 року представник відповідача Коваленко Юлія Олександрівна підтримала клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав, зазначених у клопотанні. Додатково пояснила, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1375/19 від 12.01.2021 року, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційний факт того, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки.

В підготовчому засіданні 04 липня 2025 року представник Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Самборук Олександр Сергійович заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без руху з підстав, викладених у додаткових поясненнях представника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області, зазначивши про те, що відповідач є недобросовісним набувачем земельної ділянки.

В підготовчому засіданні 04 липня 2025 року представник Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Смірнова Ірина Василівна заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без руху та підтримала позицію прокурора щодо того, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем земельної ділянки.

При вирішенні клопотання представника відповідача щодо залишення позовної заяви без руху суд виходить з наступного:

09.04.2025 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 року, яким: статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою наступного змісту: « Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві».

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

-статтю 265 ЦПК Українидоповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: « У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно допункту 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 4292-ІХ положення цьогоЗакону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки)якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви,у справах,в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом,а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зважаючи на те, що предметом даного спору є витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0086, загальною площею 1,7838 га, що розташована на території Маловільшанської сільської ради Білоцеркіського району Київської області, положення Закону № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у даній справі, в якій судом на момент набрання ним чинності не ухвалене відповідне рішення.

Як встановлено судом, прокурором при зверненні до суду із вказаним позовом, докази проведення експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, не надано.

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, щодо доцільності задоволення клопотанян представнка відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Тому, позов керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки слід залишити без руху, надавши прокурору строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків, а саме:

- долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 3220485300:01:008:0086 площею 1,7838 га, чинної на дату подання позовної заяви;

- внесення на депозитний рахунок суду - (Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ. Код банку отримувача (МФО): 820172) грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.

Суд не приймає до уваги твердження прокурора та представника Маловільшанської сільської ради про те, що відповідач є недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки, так як відповідач ОСОБА_1 став власником спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу (а.с.252-255,т.1), що є відоплатним цивільно-правовим договором. Також, суд звертає увагу на те, що навіть прокурором у позовній заяві (а.с.5,т.1) зазначено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. На підтвердження факту добросовісності набувача ОСОБА_1 також свідчить і рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2021 року у справі №357/3175/19, яке набрало законної сили (а.с.17-30,т.1).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Роз`яснити позивачу, що згідно із ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

На підставі наведеного та керуючись статтями 175,177,185,187,260-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника відповідача адвоката Коваленко Юлії Олександрівни про залишення позовної зави без руху задоволити.

Позовну заяву керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Маловільшанської сільської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - залишити без руху та надати строк для виправлення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу про необхідність усунення недоліків та про те, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (складення) та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Бебешко