Рішення

від 15.01.2008 по справі 8/323-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/323-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.08р.

Справа № 8/323-07

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (м. Маріуполь)

3-тя особа:          Відкрите акціонерне товариство "Орсільмаш" (м. Оріхів Запорізької області)

до:                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Аудит" (м. Дніпродзержинськ)

про:                    стягнення 126 720,62 грн.

та

зустрічним позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Аудит" (м.Дніпродзержинськ)

до:             Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (м. Маріуполь)

3-тя особа:          Відкрите акціонерне товариство "Орсільмаш" (м. Оріхів Запорізької області)

про:                    визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Бєляєв А.П. –представник (дов. № 09/44 від 08.01.08 р.)

від 3-тьої особи:          не з'явився

від відповідача:          Курицин А.В. - представник (дов. б/№ від 01.08.05 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього 126 720,62 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 4256 від 09.06.06 р. позивач передав, а відповідач прийняв на себе право вимоги грошових коштів до ВАТ «Орсельмаш»у розмірі 272 867,67грн., які були заявлені позивачем до боржника у порядку, передбаченому ст. 14 Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом»та включені до реєстру грошових вимог кредиторів, затвердженого господарським судом Запорізької області у справі № 20/34-21/13. Відповідач зобов'язаний був виплатити винагороду за відступлене право вимоги в розмірі 272 867,67 грн. шляхом перерахування суми коштів на розрахунковий рахунок позивача, але не виконав цього зобов'язання в сумі 126 720,62 грн.

Відповідач до прийняття рішення по справі звернувся до позивача із зустрічною позовною заявою про визнання договору про відступлення права вимоги № 4256 від 09.06.06 р., укладеного між сторонами, недійсним з моменту його укладення.

Зустрічний позов мотивований тим, що спірний договір укладений з грубими порушеннями вимог чинного законодавства України, оскільки по суті є договором факторингу, який є фінансовою послугою, що можуть надаватись фінансовими установами, внесеними до відповідного реєстру фінансових установ.

Позивач проти зустрічного позову заперечує, зазначаючи, що спірний договір не підпадає під ознаки договору факторингу. Крім того, цей договір не підпадає ні під одну підставу для визнання його недійсним, визначену ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 18.09.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 11.12.07 р. включно за клопотанням сторін.

Ухвалою господарського суду від 23.10.07 р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача було залучене Відкрите акціонерне товариство "Орсільмаш".

Третя особа вважає, що позовні вимоги відповідача є законними та обґрунтованими з підстав, що викладені в зустрічному позові. В свою чергу позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказаний вище договір укладено з_ грубими порушеннями чинного законодавства України. Крім того, укладення між сторонами спірного договору було спрямоване на набуття, зміну та припинення певних цивільних прав та обов'язків, а саме - на зміну кредитора у справі про банкрутство ВАТ"Орсільмаш", де згідно реєстру вимог кредиторів позивач є кредитором ВАТ "Орсільмаш" на загальну суму 272 867, 67 грн. Однак, позивач до теперішнього часу залишається кредитором на загальну суму 272 867,67 грн., оскільки внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів чинним законодавством України не передбачено.

По справі оголошувалась перерва з 20.11.07 р. по 10.12.07 р.

Ухвалою голови господарського суду від 10.12.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 12.01.08 р. включно.

В судове засідання 14.01.08 р. 3-тя особа не з'явилась, причин свого нез'явлення суду не повідомила.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаного представника, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, надав відзив на позов, а строк вирішення спору закінчується 14.01.08 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши наявних представників, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2006 р. між ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»(позивач) і ТОВ «Приват-Аудит»(відповідач) був укладений договір відступлення права вимоги № 4256, згідно умовам якого позивач передав, а відповідач прийняв на себе право вимоги грошових коштів до ВАТ «Орсельмаш»(боржник) у розмірі 272 867,67 грн., які були заявлені позивачем до боржника у порядку, передбаченому ст. 14 Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом»та включені до реєстру грошових вимог кредиторів, затвердженого господарським судом Запорізької області у справі № 20/34-21/13. Право вимоги позивача до боржника, яке відступається відповідачу, підтверджується контрактом № 666/167 на поставку продукції від 03.07.01 р. та договором № 2383 на поставку сільськогосподарської техніки та запасних частин від 26.06.02 р., які укладені між позивачем та боржником, та відповідними видатковими накладними.

Пунктом 2.1 вищевказаного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду за відступлене право вимоги в розмірі 272 867,67 грн. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.2. договору, винагорода за відступлене право вимоги до боржника сплачується відповідачем рівними частками у розмірі 54 573,54 грн. в такі строки:

Ш          перший платіж          - не пізніше 10 робочих днів з моменту укладання договору;

Ш          другий платіж          - не пізніше 30 календарних днів від дати першого платежу;

Ш          третій платіж                    - не пізніше 30 календарних днів від дати другого платежу;

Ш          четвертий платіж          - не пізніше 30 календарних днів від дати третього платежу;

Ш          п'ятий платіж                    - не пізніше 30 календарних днів від дати четвертого платежу.

Пунктом 3.3.1 вищевказаного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу суму винагороди на умовах і в терміни, які передбачені договором.

На дату пред'явлення позову відповідачем були частково виконані вказані зобов'язання, передбачені умовами договору, на розрахунковий рахунок позивача була перерахована сума винагороди в розмірі 146 147,06 грн. наступними платіжними дорученнями:

Ш          15.06.06 р. - платіжне доручення № 1 - 54 573,53 грн.;

Ш          01.08.06 р. - платіжне доручення № 2 - 43 900,00 грн.;

Ш          08.08.06 р. - платіжне доручення № 3 - 10 673,53 грн.;

Ш          24.10.06 р. - платіжне доручення № 3 - 37 000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті винагороди за відступлене право вимоги становить 126 720,62 грн. (272 867,67 грн. - 146 147,06 грн.)

Станом на момент розгляду справи доказів погашення боргу в сумі 126 720,62 грн. відповідачем суду не надано.

При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги за первісним позовом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 126 720,62 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного:

Як встановлено умовами договору відступлення права вимоги № 4256, право вимоги позивача до боржника, яке відступається відповідачу, підтверджується контрактом № 666/167 на поставку продукції від 03.07.01 р. та договором № 2383 на поставку сільськогосподарської техніки та запасних частин від 26.06.02 р., які укладені між позивачем та боржником, та відповідними видатковими накладними.

З 01.01.04 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу, щодо цивiльних вiдносин, якi виникли до набрання чинностi Цивiльним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав i обов'язкiв, що виникли або продовжують iснувати пiсля набрання ним чинностi.

Оскільки цивільні правовідносини за контрактом № 666/167 на поставку продукції від 03.07.01 р. та договором № 2383 на поставку сільськогосподарської техніки та запасних частин від 26.06.02 р., які укладені між позивачем та боржником, виникли до набрання чинності новим ЦК України і продовжують існувати після цього, до них слід застосовувати як норми ЦК УРСР, що діяв раніше, так і правила вказаного кодексу.

Згідно ст. 245 ЦК УРСР, ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, ст.ст. 655, 692 ЦК України, за договором купiвлi-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другiй сторонi (покупцевi), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) i сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар пiсля його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документiв на нього, якщо договором або актами цивiльного законодавства не встановлений iнший строк оплати товару.

Згідно пункту 9 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

За ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Зобов'язання щодо сплати винагороди за відступлене право вимоги в сумі 126 720,62 грн. було відповідачем порушене, що є підставою для задоволення первісного позову.

Господарським судом також встановлено:

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року №2664-III (з наступними змінами).

Стаття 1 вказаного Закону визначає терміни у такому значенні:

Фінансова установа –це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова послуга –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Частина 1 ст. 4 Закону про фінпослуги відносить до фінансових послуг зокрема –факторинг, а також інші операції, що відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 статті 1 Закону про фінпослуги (тобто відповідають визначенню фінансової послуги).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитора в зобов'язанні може бути замінено іншою особою, зокрема, в результаті передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (уступка вимоги). Статті 513 –519 ЦК регламентують окремі особливості, пов'язані з уступкою вимоги.

Слід відзначити головне –уступка вимоги є лише «транспортною»угодою, оскільки вона переносить право вимоги від первинного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія).

Для кваліфікації уступки вимоги як фінансової послуги необхідно з'ясувати підстави, покладені в основу такої уступки, враховуючи наступне:

Уступка вимоги (цесія) схожа на індосамент за векселем (суд не зупиняється на аналізі існуючих відмінностей між індосаментом і цесією). Сам по собі факт здійснення індосаменту не дозволяє судити, чи продано вексель, обміняно чи подаровано. Для того, щоб це з'ясувати, потрібно встановити підстави для індосаменту, а саме зміст угоди між індосантом та індосатом, на підставі якої передається вексель. Такою угодою може бути зокрема договір купівлі-продажу, поставки, міни, дарування, договір підряду тощо.

З умов договору відступлення права вимоги № 4256, укладеного між сторонами, вбачається, що підставою для його укладення стали контракт № 666/167 на поставку продукції від 03.07.01 р. та договір № 2383 на поставку сільськогосподарської техніки та запасних частин від 26.06.02 р., які укладені між позивачем та боржником.

Таким чином, спірний договір, пойменований сторонами як «договір уступки вимоги (цесії)», є насправді договором поставки, в якому було замінено кредитора, і який не є фінансовою послугою.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під уступку права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає чи зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт уступає чи зобов'язується уступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У зв'язку з цим необхідно встановити, як співвідноситься договір факторингу з іншими договорами, на підставі яких також переходить вимога. Інакше кажучи, потрібно виділити кваліфікуючі (видоутворюючі) ознаки договору факторингу.

Усі ознаки договору факторингу тією чи іншою мірою можуть виявлятися в договорі купівлі-продажу (поставки), дарування, міни майнових прав:

Ш          за договором факторингу завжди відбувається уступка грошової вимоги, але грошові вимоги можуть передаватися і за договором купівлі-продажу (поставки), міни, дарування;

Ш          передача «грошових коштів у розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату»певною мірою застосована, наприклад, до договору купівлі-продажу Поставки);

Ш          передача фактором клієнту грошових коштів не є відмітною особливістю договору факторингу, оскільки гроші сплачуються і в межах договору купівлі-продажу (поставки).

У той же час правовідносини сторін за договором факторингу і договором купівлі-продажу майнових прав регулюються по-різному. Наведемо лише один приклад. Договір факторингу буде дійсним навіть за наявності між клієнтом і боржником домовленості щодо заборони уступки вимоги (стаття 1080 ЦК), тобто за наявності такої заборони фактор зможе вимагати виконання боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, необхідно розмежувати договір факторингу з іншими договорами, на підставі яких здійснюється уступка прав.

Лише той договір можна буде назвати договором факторингу, в якому наявні всі наведені вище ознаки (тобто уступається грошова вимога, в розрахунок за яку передаються гроші, і така уступка здійснюється за плату). Тільки в цьому випадку можна говорити про наявність обмежень щодо особи цесіонарія (фактора).

Як вбачається з матеріалів справи, за спірним договором позивач уступає грошову вимогу, в розрахунок за яку відповідачем передаються гроші, в сумі, еквівалентній розміру переданої грошової вимоги.

В даному випадку відсутня така суттєва ознака фінансової послуги, як мета отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, передбачені в ст. 1 Закону про фінпослуги, оскільки винагорода еквівалентна розміру переданої грошової вимоги.

При викладених обставинах підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, що є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Заперечення та ствердження відповідача і третьої особи спростовуються вищенаведенним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а також наступним:

Оскільки позивач є кредитором боржника на суму 272 867,67 грн., які були заявлені позивачем до боржника у порядку, передбаченому ст. 14 Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом»та включені до реєстру грошових вимог кредиторів, затвердженого господарським судом Запорізької області у справі № 20/34-21/13, то як відповідач, так і боржник мають право надати суду відповідні документи, які підтверджують законність заміни первісного кредитора –позивача, новим кредитором –відповідачем, з метою внесення відповідних змін до реєстру кредиторів, затвердженого судом.

Доказів такого звернення до господарського суду Запорізької області у справі № 20/34-21/13 ні відповідачем, ні третьою особою суду не надано.

Згідно ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За таких обставин позивач не може відповідати перед відповідачем за нездійснення заміни кредитора в реєстрі кредиторів, затвердженому судом Запорізької області у справі № 20/34-21/13.

Судові витрати як за первісним, так і за зустрічним позовами слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 224, 245 ЦК УРСР, прикінцевими та перехідними положеннями, ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 655, 692, 1077, 1080 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Аудит" (51911, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Воробйова, 14, код 32816016, п/р 26004001009252 в ЗАТ "Агробанк", МФО 307123) на користь Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код 00191129, п/р 26002301510044 у філії "Іллічівське Головне відділення ПІБ м. Маріуполь", МФО 334442) - 126 720,62 грн. боргу, 1 267,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу, про що видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін